Шанс для Донбасу

"Дрімучість" заяв численних представників Донбасу про суть останніх політичних подій в Україні відкрила очі на проблему – Донбас, Луганська і Донецька області за політичною культурою суттєво відрізняються від решти України.

Промови представників деяких донецької еліти, які вони виголошують із вражаючо серйозним виразом обличчя про "козлів", наколоті апельсини, американські валянки та погроми в Києві під час "помаранчевої революції" настільки дисонують зі здоровим глуздом та реальністю, що лише веселять киян, які добре знають, що "американські" валянки та інше взуття мітингуючим безкоштовно несли кияни.

Кияни, і не тільки вони, знають, що, за даними столичної міліції, злочинність під час революції впала на третину, незважаючи на збільшення населення міста майже на півмільйона.

Це унікальний випадок в історії революцій. Мітингувальники продемонстрували толерантність та гостинність до представників Донбасу, а гасло "Схід і Захід разом" у ці дні було не менш популярним, ніж "Банду геть".

Однак, попри все, саме Донбас здивував дивовижним рівнем поширення стереотипів та провладних настроїв, що різко виокремило Донбас від сусідніх областей Східної і Центральної України.

Природа цієї специфіки така ж, як і в Давньому Єгипті та Вавілоні. У цих суспільствах населення могло вижити, спільно будуючи дамби в дельтах річок. Все суспільство перетворювалося на одне підприємство, яке вимагало одноосібного керівництва. Населення дуже швидко почало обожествляти це керівництво, яке "всіх годує".

У сьогоднішньому Донбасі роль вавілонських та єгипетських дамб грають шахти. Тому не слід дивуватися примітивності політичних стереотипів, поширених у Донбасі, адже вона зумовлена архаїчним типом економічних відносин, за відсутності для населення можливості вижити поза системою шахт у шахтарських містах і містечках Донбасу.

Фактично, в Донбасі немає громадянського суспільства, а є жорстко керовані керівництвом виробничі організації. Це різко дисонує з ситуацією в Центральній Україні, де сила громадянського об'єднання виявилася, на відміну від Донбасу, значно сильнішою і за владу адмінресурсу, і за владу телевізійного зомбування.

Економічний плюралізм Харкова і Дніпропетровська, хоча б і мінімальний, виділяє Донбас з-поміж цих сусідніх регіонів. Саме завдяки цим зародкам плюралізму рівень вільнодумства в Харкові і Дніпропетровську на порядок вищий, ніж у сусідів.

Сам Віктор Янукович стверджує, що "наші люди (в Донбасі) дуже прості".

Загалом, під час компанії "донецькими" був продемонстрований певний інфантилізм, що проявився у простому мавпуванні винаходів кампанії конкурента та в нерозумінні психології населення решти України. Побиття активістів Ющенка, підпали їхніх будинків, можливо, й могли залякати декого в Донбасі. Однак епідемія таких дій під час виборчої кампанії в областях Центральної України лише радикалізувала прихильників Ющенка і підвищила його популярність.

У Донецькій та Луганські області мали місце вимикання вже не тільки "5 каналу" та "Ери", але й низки провладних центральних телеканалів.
Луганська телекомпанія виступила з ідеєю організувати власне телебачення для сходу і півдня держави.

Тож, місцева еліта демонструє, що схильна продовжувати тримати своїх людей у темряві завдяки інформаційній ізоляції.

Звідси й ідея федералізму – Віктор Янукович заявив, що вона може допомогти "зберегти обличчя регіонів". Однак, у разі успіху цієї ідеї це обличчя може виявитися дещо шизофренічним, зі слідами віри у те, що демонструє телеканал "Україна". Вочевидь, мешканці Донбасу заслуговують на кращу долю.

Загалом же, той факт, що ідея розколу держави була висунута деякими політиками в якості аргументу в боротьбі за владу, яскраво свідчить про державницьку "якість" кадрів, виплеканих Леонідом Кучмою.

Досі скидається на те, що колишній прем'єр Віктор Янукович не усвідомлює свою долю вини в тому, що в Україні під час перших двох турів виборів пацієнтам відмовляли в допомозі лікарень і роддомів у разі не голосування за нього, а інших людей змушували брехати, лжесвідчити і красти задля його перемоги. Після всього цього розмови Віктора Януковича та його нового штабіста Тараса Чорновола про мораль та правду викликають тихий подив.

А між тим, кандидат у президенти Віктор Янукович продовжує афішувати свою набожність. Хотілося б вірити, що кандидат від влади не думає, що його паломництва на Афон і в Єрусалим скасовують Біблійні заповіді "не кради", "не вбий", "не свідчи неправдиво".

Водночас, Донбас в силу своїх економічних та демографічних показників має шанс стати унікально важливим регіоном України. В руках донецької еліти сконцентровані величезні ресурси. Очевидно, що крім частини "Криворіжсталі", в неї нічого не заберуть. "Донецькі" бізнесмени мають чудові стартові умови. Зараз їм легко вчитися конкурувати у вільному ринковому середовищі, без використання влади і кримінальних методів.

Перед донецькою елітою фактично стоїть питання – чи перетворитися на еліту держави на довгі десятиліття, як це колись трапилося в іншій державі з піратом Морганом та його нащадками, чи остаточно опуститися до рівня вуличних бандитів.

В інтересах самої донецької еліти негайно припинити такі методи політичної боротьби, як напади на політичних опонентів, які дискредитують Донбас в очах решти України і підривають шанси Донбасу на самореалізацію в національних масштабах.

Очевидно, що такий значний регіон, як Донбас, потребує свого представництва у центральній владі. Також очевидно, що він матиме його вже хоча б у силу того, що в Луганській та Донецькій областях мешкає понад 15% населення України.

Якщо Віктор Янукович, в разі чесної перемоги конкурента, першим привітає його з перемогою, як це традиційно відбувається в зрілих країнах, вже самий цей факт піде на користь представництву Донбасу у владі і самого цього регіону, і України.

Для донецької еліти з політичної і економічної точки зору було б далекоглядніше виявити державницькі якості у принциповому для її подальшої долі питанні і відмовиться від ідей сепаратизму. Проте, такі рішення мають вирішувати для себе вже нові регіональні керівники.