Заснована Георгієм Гонгадзе у 2000 році

Микола Томенко: Ми ризикуємо отримати нібито другого прем’єр–міністра Зінченка і нібито віце–президента України Порошенка!

Сергій Лещенко, УП _ Середа, 16 лютого 2005, 23:17
Версія для друку Коментарі0
Томенко належить до тієї категорії нових урядовців, які вміють давати інтерв'ю. Тобто коли не прийдеш, у нього є багато інформації і власних оцінок процесів, які він готовий висловити журналістам. При цьому інколи робить це як провокацію, для досягнення своєї політичної мети.

Поки ділилися посади у новій владі, конкуренції на місце Томенка майже не було. Відразу якось стало вважатися, що він стане віце–прем'єром з гуманітарних питань. Хоча якийсь час на це місце розглядався Роман Безсмертний, а Томенку Ющенко начебто пропонував місце офіційного речника позиції президента в статусі заступника голови секретаріату. Півтора місяці тому нинішній віце–прем'єр відмовився, а зараз в інтерв'ю "Українській правді" уже різко критикує перші рішення цього органу.

Томенко зізнається, що у нього поки немає посвідчення віце–прем'єра, але проходить він у будинок уряду без перешкод. Він працює в кабінеті Дмитра Табачника. Про свого попередника згадує, що коли відбувалося спільне засідання старого і нового Кабміну, Табачник запропонував розказати про "проблемні місця", але зустріч так і не відбулася. Схоже, ніхто і не жалкує.

"Багато людей казали мені, що попередній віце–прем'єр з гуманітарної політики починав робочий день з... визначення процедури ліцензування медикаментів", – розповідає Томенко і додає, що він віддав ці повноваження міністру, а сам буде "контролювати і допомагати садити в тюрми тих, хто попадеться на цих ліцензіях".

При загальній скептичній оцінці дій попередника, Томенко не збирається відмовлятися від "Мерседеса", на якому він їздив. Аргументи звучать не переконливі, але смішні:

"Якщо я не візьму, то невідомо, що з ним зроблять в гаражі Кабінету міністрів. Може, його спишуть, продадуть... Я не думаю, що "Мерседес" – це така машина, як "Майбах", яку можна з аукціону продати. Тим більше Табачник не є така резонансна фігура, як Кирпа. Тому поки що я зберігаю державне майно, знаходячись на території цього "Мерседеса".

У самого Томенка у приватній власності "Шкода Октавіа 1,8 турбо", на якій, як він говорить, їздить тільки у вихідні. Томенко каже, що не буде отримувати урядову квартиру, а живе в чотирикімнатній, "формальним власником якої є дружина".

Свою двокімнатну на Оболоні він продав, і таким чином значно підвищив розмір грошей у декларації: у 2004 році Томенко одержав дохід 231 тисяч 82 гривні, з яких 61 тисячу склала зарплата нардепа.

Урядовий кабінет Томенка знаходиться на шостому поверсі з вікнами на попереднє місце роботи – Верховну Раду. У нього велика приймальня з совдепівськими меблями, в кабінеті віце–прем'єра світлі столи і стільці. Також світлий шкіряний диван. Все має дуже недорогий вигляд. За робочим столом – стінка шаф. Раптом Томенко відкриває одну з панелей – це виявляються двері у кімнату для відпочинку. Розміром десь 20 квадратних метрів, з жахливими зеленими диваном і кріслами. Сусіднє приміщення – туалет і душ.

На стінах в кабінеті Томенка – портрет Шевченка і картини. Як з'ясувалося, це – музейні екземпляри, хоч і 1970–90 років написання! З цього і почалося інтерв'ю заступника голови уряду "Українській правді":


– Так, це дійсно картини, в основному з Національного музею образотворчого мистецтва. Вони висять у кабінетах і коридорах будинку уряду та адміністрації президента. Моя ідея – проаналізувати все це, бо частина достатньо цінних картин пішла на подарунки. Знаєте, їде кудись наша делегація і везе картину в подарунок...

– Але на якій підставі музейні картини прикрашають стіну чиновницьких кабінетів?

– Я не знаю, хто звернувся до музею з такою ініціативою. Я говорив з директором музею, він мені сказав: "Так, ми підтверджуємо, що ми передавали картини". Я кажу: "Може, варто перевірити, щоб нічого не украли". Він каже: "Ну, ми хотіли, ми звертались, але в адміністрації президента ще не було Зінченка, все було закрито..."

– Повертати назад до музею ці картини не збираєтесь?

– Я хочу все повернути. І знайти, скільки вкрали. Директор сказав, що всі картини описані хранителями музею: "В кабінеті 632 висять чотири картини такі–то такі–то..."

Я, до речі, планую відвідати цей музей. Існує фантастичний проект реконструкції, який ще виник за часів Ющенка–прем’єра. Була грандіозна ідея об'єднати купу комплексів і зробить Національний музей культури. З підземними ходами, щоб виходило на реконструйовану Європейську площу і там також був виставочний зал.

Креслення збереглося, але ніхто нічого не робив. Директор музею приніс мені цей проект. Але я думаю, що це все ж надто великі гроші, і реалізувати буде нереально.

– А Національний Ермітаж, про який говорив Ющенко – це інша ідея?

– Ермітаж пов'язаний з виставковим залом у приміщенні заводу Арсенал. Це ініціатива президента, я не знаю, хто цим займається...

– Кажуть, що Пінчук виграв тендер на створення музею в Арсеналі...

– Я чув, що Пінчук щось хотів там зробити. Але я достеменно не знаю... Я говорив з президентом про стратегічні речі – створити державний комітет національної спадщини чи національних пам'яток культури.

І зробити реєстр всіх культурних пам'яток України в державі та за її межами. У Польщі така структура існує окремо, не в Міністерстві культури. Але такого комітету у новій структурі нашого уряду немає. Бо наш підхід – скорочувати органи влади, а не утворювати.

– До речі, після реформування залишається Держкомітет з телебачення і радіо, і ви будете його куратором?

– Ліквідувати Держтелерадіо, на жаль, неможливо, бо цей орган прописаний в Конституції. Я запропонував мінімізувати його функції. І є протокольне рішення уряду, що мені доручається реформувати Держтелерадіо.

– Чим займатиметься цей комітет?

– Поки що у них залишиться реєстрація друкованих засобів масової інформації. Хоча ясно, що це треба передавати Мінюсту....

– При тому, що в назві комітету говориться про телебачення і радіо!

– Парадокс! Також у комітеті залишаються обласні телерадіокомпанії – вони в подвійному підпорядкуванні: головам обласних адміністрацій і Держкомітету телебачення і радіо. Крім того, у цьому комітеті залишається книговидання. Хоча грошей в бюджеті на цей рік не закладено ні копійки.

У минулорічному бюджеті було 45 мільйонів гривень на видання так званих "соціально значимих книг". Держтелерадіо створювало комісію і визначало, що таке "соціально значима книжка". Наприклад, колишній віце–прем'єр Табачник виграв тендер в 750 тисяч гривень – на видання книги за бюджетні кошти про фалеристику (історію нагород). Це один з найдорожчих проектів – двотомник за 750 тисяч!

Я думаю, що так само як "соціально значимі книжки" виходили Кучмини твори, дуже багато проходило книжок Литвина, де він науковий редактор. В цьому році в бюджеті в силу різних обставин на цю статтю немає ні копійки.

(Томенко підходить до шафи і показує кілька кольорових "товстих" фотоальбомів на глянцевому папері, які видані як "соціально значимі видання". На одній з книжок написано: під редакцією Володимира Литвина.)

…І ключова проблема, про яку ми говоримо окрім скорочення органів влади – це типова структуру міністерства і місцевої адміністрації. У міністра буде перший заступник і три заступники. Таку саме структуру ми хочемо зробити і в обласних адміністраціях, хоча зараз в середньому у губернатора 7–8 заступників.

Уряд пропонує, щоб був виписаний документ про процедуру ухвалення рішень в системі виконавчої влади. Оскільки зараз виникла складна ситуація. Бо крім секретаріату президента, який за структурою фактично дублює повністю наш уряд, можлива поява ще одного реального центру ухвалення рішень – Ради нацбезпеки та оборони.

Документ про РНБОУ досі не оприлюднений. Якщо той варіант проекту, про який говорять у пресі, стане реальністю, то найстрашніше я бачу, що кадрові питання Міноборони, Міністерства внутрішніх справ повинні візуватися в Раді нацбезпеки. І погоджуватися там мають всі призначення – наприклад, заступників міністрів. Але у нас достатньо відомих процедур погодження! Це прем’єр і президент, а для багатьох, окрім силових міністрів, ще і профільний віце–прем'єр.

Ну і ще була одна ідея, про яку я чув – щоб секретар Ради нацбезпеки через кому писався як заступник голови РНБОУ. Якщо так станеться, то це фактично поява віце–президента, бо голова Ради національної безпеки і оборони – це Віктор Ющенко! Можливо, в остаточній редакції цього не буде...

Також надійшла інформація, що по одній з версій Національна рада з питань телебачення і радіомовлення також буде координуватися Радою національної безпеки і оборони. Бо це, мовляв, питання і інформаційної безпеки.

Тобто, якщо все відбуватиметься за таким сценарієм – ми маємо нібито другого прем’єр–міністра Зінченка і нібито віце–президента Порошенка!

– Який ви бачите вихід з такої ситуації?

– Наша позиція така: ми як уряд діємо виключно по Конституції. Є вимога погодження, або, як кажуть розумним словом, контрасигнація. Тобто всі кадрові призначення через укази президента мусять погоджуватися в уряді. Це ніколи це робилося за часів Кучми, і, на жаль, у багатьох кадрових призначеннях це не робиться за часів Ющенка.

Я на прикладі Національної телекомпанії показав хибність такої політики. Так, на минулому тижні я дізнався від Зінченка, що існує проект указу президента про призначення Кметика виконуючим обов’язки голови Національної телекомпанії. Я поінформував прем’єр–міністра, яка теж не знала про це.

Хоча по–ідеї ми мусили подати цю пропозицію на посаду глави Національної телекомпанії. Це випливає із статусу НТКУ, адже Національна телекомпанія на сьогоднішній день – практично підрозділ Кабінету міністрів.

Хоча президента НТКУ призначає президент України, абсолютно очевидно, що це Кабмін подає пропозицію. Але вийшло так, що мене поставили перед фактом, що будуть призначати Володимира Кметика. Громадськість у оточенні президента почала говорити, що це не ідеальний варіант. Розуміння того, що люди не сприймають цю кандидатуру, зупинило оприлюднення указу.

Можливо, мотивація дій Зінченка – робити оперативно і швидко. Але це не відповідає логіці Конституції і законодавства України.

– Так само і структура секретаріату президента?

– На мою думку, це суперечить нормі Конституції, згідно з якою президент створює в межах коштів, виділених на своє фінансування, дорадчий орган. Секретаріат – це не дорадчий орган президента, це функціональній орган по прийняттю рішень! Він повністю побудований за принципом адміністрації президента з департаментами, які контролюють систему прийняття рішень уряду і систему місцевої виконавчої влади.

Водночас є інформація, що уже надходять до уряду листи від державного секретаря і від секретаріату Ради національної безпеки і оборони. Навіть від департаментів секретаріату РНБОУ! Що виглядає, м’яко кажучи, некоректно.

– Ого! Якого змісту ці вказівки?

– Ну, поки що там записано "прохання врахувати", "подивитись"... Якісь пропозиції. Поки це не вказівки, що мене радує.

Я так розумію, якійсь листи надходять на ім'я президента, і ці пропозиції пересилаються в міністерства. Я не бачу тут великої небезпеки... Але історія з Кметиком – це тактична помилка, і президента в тому числі. Не тільки тому, що це не погоджувалось з Тимошенко, але і тому що це викликало прямий спротив медійної громадськості.

Зараз нам треба знайти дуже коротку формулу призначень заступників губернаторів та глав районних адміністрацій. Я переговорив з авторитетними людьми, які давно керують областями – вони кажуть, що якщо ви нічого не зміните, то залишиться процедура, усталена за часів Кучми: призначення голови районної державної адміністрації займатиме від одного до двох з половиною місяців!

Я запропонував, і прем’єр це підтримала, що віце–прем'єри будуть відповідальними за певні регіони. І вони туди будуть виїжджати і на місці фактично проводити співбесіду, а потім прем’єр іде до президента з пакетом пропозицій на посади голів райадміністрацій.

Так само мене стурбувало, що у нас залишилися укази з грифом "для службового користування".

Взагалі ця історія з непублікацією документів дуже сумна. За часів Януковича зроблено дикі речі з точки зору шифрування і таємності! Візьмемо випадок з документом про повноваження РНБОУ – особисто я його не бачив. Хоча я пройшов процедуру допуску до таємних документів ще у Верховній Раді.

Пам'ятаєш, була історія, коли я намагався зрозуміти, кому надається міліцейський супровід і охорона? Я робив запит, а мені сказали, що це таємні документи. Я сказав, що я ж голова комітету, я пройшов процедури допуску, але мені сказали "ні". Тоді Литвин особисто підписав, що я маю право прочитати ці документи.

– До речі, і що було там написано?

– Я був у МВС, прочитав ці документи і з'ясував для себе, що в первинному варіанті документу на супровід мали право лише три посадові особи: прем’єр, голова Верховної Ради і президент.

Потім туди додали ще першого віце–прем'єра і першого віце–спікера. А потім, коли створилася ця бізнесова структура – охорони за гроші – тоді ніби збільшилось число тих, кого можуть супроводжувати.

Але перекриття вулиць може робитися виключно для трьох осіб – президента, прем’єра і голови Верховної Ради.

– Зараз для Ющенка начебто вулиці не перекривають?

– Зараз ситуація покращилась, президент нібито їздить за спрощеною формую. Але все одно залишається проблема, хто має право на супровід. Думаю, Луценко цим займеться. Бо це не правильно – ти платиш гроші, і маєш відомчу систему охорони, тобі видають машину охорони, вона їде за тобою. Більше того, по факту тобі присвоюється номер в залежності від суми сплати. Це значить, що коли тебе "ведуть", то регулювальник тобі сприяє. Всі стоять у пробці, а тебе можуть пропустити.

– Подією минулого тижня стало призначення екс–міністра освіти Василя Креміня заступником держсекретаря...

– Я вважаю це суспільно–політичною і моральною неприємністю не тільки для мене особисто, а й для нової влади. Бо це повністю суперечить логіці неприйняття на посаду тих людей, які не просто працювали в команді Януковича, а в тих командах, які не характеризувалися демократичністю прийняття рішень.

Починаючи з історії Сумського університету, від уроків футболу... Кремінь людина, напевно, професійна. Але все життя він виконував ті розпорядження, які давали йому лідери СДПУ(о) чи лідери уряду.

Я мав не одну дискусію з ним, і знаю, що він як учений і як експерт достатньо професійний. Але він казав, що "це Табачник чи Медведчук наказав робити, і я змушений так вчинити...".

Тому я думаю, що призначення Креміня – це елемент деморалізації нашої команди. У нас є дуже велика кількість людей, які сьогодні не задіяні, не знають, де прикласти свої зусилля. І водночас з іншої команди приходять люди на дуже важливі посади!

Це ніби підказка губернаторам, міністрам: "Хлопці, та можна спокійно ставити на посади старі кадри, поки ви знайдете з молоді якихось там незаплямованих людей...".

У мене, якщо ти подивишся, повністю замінена патронажна служба. Я залишив із десяти людей одну, яка займається виключно діловодством у комп’ютері. Всіх решту я звільнив. Один з тих, кого я вигнав, навіть сказав мені, що він взагалі "мільйонер по–жизні", і готовий допомагати моєму Інституту політики. Аби тільки спільно працювати в моїй службі до кінця разом зі мною!

– Якщо ще трохи про кадри – як ви думаєте, Піскун залишиться генпрокурором?

– Я думаю, що у нього є час для випробувального терміну, ще десь місяць. Я говорив зі Станіславом Піскуном. Він мені сказав, що позиція президента – генпрокурор має відзвітувати. Ми з ним думали, як зробити публічну формулу доповіді слідчої групи по справі Александрова і по справі "оборотнєй", щоб показати, як це відбувалося і як це розслідувалось.

Я готовий знайти оптимальну форму, як це висвітити в медіа. Поки чекаю від генпрокурора підтвердження його готовності. Але ці дві справи, звичайно, менш важливі для суспільства, хоча важливі для нас. Справа Гонгадзе і справа про отруєння Ющенка – ось де стане зрозуміло, чи Піскун працюватиме далі, чи він буде змінений...



У другій частині читайте, що Тимошенко вирішила зробити з урядовими дачами, чи потрапить "Динамо–Київ" під реприватизацію і що влада хоче мати замість УТ–1.


powered by lun.ua
ВИБІР РЕДАКЦІЇ
Галина Титиш, УП

Воїни добра. Арсеній Фінберг

Ця історія – про активіста і бізнесмена, який ще з часів Майдану не може відійти від волонтерства. Як жартує Арсеній Фінберг, він – "волонтер зневолі": вже й хотілося б переключитись на щось інше, але не вдається. Від цього трохи страждає бізнес, але поки що чимало свого часу Арсеній жертвує на соціально важливі речі.

Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, УП

Порошенко і Яценюк виходять на виборчий старт47

Станіслав Кметь, для УП

Що таке "Новоросія" і як з нею бути70

Реклама:

АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте