Заснована Георгієм Гонгадзе у 2000 році

Все ґеніяльне просто або українців можуть відучити розмовляти мовою Шевченка

Ярослав Білик, для УП _ Понеділок, 25 квітня 2005, 15:39
Версія для друку Коментарі0
"Ми не козли, козли не ми", - приблизно за таким принципом нам, можливо, доведеться в післяреволюційній Україні доводити своє право вважатися письменним. Це не жарт: перед співвітчизниками справді може постати перспектива масово сісти за парти і вивчити ще одну мову – "новоукраїнську". Це трапиться, якщо нашим світочам науки вдасться затвердити докорінні зміни в правописі. У такому разі абсолютна більшість українців ризикують стати неписьменними.

Ідея поставити під сумнів правильність чинного правопису виникла не вчора. Востаннє палкі дискусії на цю тему розгорілися п'ять років тому, в часи прем'єрства Віктора Ющенка. Від роздмухування надуманого конфлікту виграли Кучма та Медведчук, (від яких власне і йшло живлення дискусії), яким вдалося дещо відволікти увагу суспільства від нищівного для себе касетного скандалу, та маргіналізувати тодішнього главу уряду.

Сьогодні мало хто пригадує, що саме з правописного питання почалося "виштовхування Ющенка на захід" – популярного прем'єра, який виплачував зарплати та пенсії, вже тоді стали позиціонувати як вірного сина Галичини. На згадку від тих часів залишилися численні анекдоти та жарти про "правопис Жулинського". Наприклад: чим слово "гелікоптер" краще за "вертоліт"? – Нічим, бо правильно "ґвинтокрил".

Минуло п'ять років, однак прихильники радикальних змін не заспокоїлися. Після обрання Віктора Ющенка на президентський пост вони знову дали про себе знати – зажадали змінити склад правописної комісії (вірніше, повернути той склад, який був п'ять років тому), а також попросили підпорядкувати цей орган не Міністерству освіти й науки, а напряму Кабінету Міністрів. За таким проханням явно проглядається бажання знову підняти тему зміни правопису.

Нинішній мовний кодекс справді не бездоганний. Однак слід визнати, що повернення до пропозицій п'ятирічної давнини не змінить ситуацію на краще. Намагаючись ліквідувати несправедливу на їхній погляд схожість української та російської мов, мовознавці не були надто вигадливими і вирішили додати польського колориту. Як кажуть, все "ґеніяльне" просто.

До речі, про "ґеніяльне". Правило вживання літери "ґ" в проекті нового правопису простим назвати важко. З одного боку нам пропонують значно частіше вживати цю літеру. Особливо – увага – в іншомовних словах, запозичених після 1860 року. Проте в словах грецького походження, а також давно запозичених залишиться "г". Погодьтеся упорядкованості та чіткості пропозиції мовознавців не додали.

Доволі демократичною є норма, яка дозволяє використовувати одночасно "ефір" і "етер", тож якщо комусь не до вподоби вираз "прямий етер", той зможе це слово не вживати. Хоча "унормуванням" таку практику назвати важко.

Ще одне історичне нововведення – літера "и" на початку слів, наприклад - "иній". Крім того, в словах іншомовного походження не буде подвоєнь приголосних. Тож нам пропонують вживати "спагеті" та "піцу", розрізняти вагу "нето" і "бруто". У словах, запозичених з грецької, писатимемо "и" між приголосними (євангелист).

Якщо мрії про мовну реформу стануть реальністю, всі одразу заживуть по-новому: "парлямент" розглядатиме "законопроєкти" і ухвалюватиме "б'юджет". Преса друкуватиме "матеріяли", від яких у "б'юрократів" стрибатиме "артеріяльний" тиск. Студенти в "авдиторіях" вчитимуть "авдит". Словом, житимемо, як справжні европейці.

Мабуть, найближчою до реалій життя є пропозиція зробити відмінюваними всі іншомовні слова. Після чого фраза "кіна не буде" стане цілком канонічною. З іншого боку, трамваям доведеться стояти "в депі", а президентові Бушу випаде гірка доля господарювати "на ранчі".

Реформатори переконують, що після впровадження цих та деяких інших правил, написання та вимова іншомовних слів наблизяться до оригіналу. Наміри мовознавців–новаторів, безумовно, благородні. Втім, варто зауважити, що правопис зазвичай лише фіксує та унормовує мовні звичаї, традиції, але ж ніяк не диктує їх.

Інакше може трапитися, що науковці надто захопляться відновленням історичної справедливості та відновленням традицій. В такому разі створена ними новомова виявиться чужою для більшості громадян.

Скоріше за все, так воно і станеться, оскільки нині науковці намагаються реанімувати правопис 1928 року, який з першого дня свого існування викликав бурю нарікань. 77 років тому у розробці мовного кодексу разом з представниками Академії наук найактивнішу участь взяли члени Львівського наукового товариства.

Після палких дискусій львів'яни домоглися написання грецьких та латинських запозичень на польський манер. "Сальони", "Плятони" й "Льондони" викликали у громадськості хвилю невдоволення, вчителі відмовлялися послуговуватися цими правилами, внаслідок чого Народний комісар освіти Скрипник позбувся посади, а вже за чотири роки правопис "під шумок" виправили в інший бік, і літеру "ґ" взагалі репресували.

Сьогодні ініціатори нової граматики наполягають залучити до роботи представників діаспори, які взагалі не користуються академічним правописом. Мовляв, у такій делікатній справі неможливо без порад заокеанських науковців. Однак чомусь мало цікавляться реакцією маленьких українців, яким не пояснюють переваг нових правил.

Можливо, тому, що немає чим вихвалятися? Адже Шевченко та Рильський чудово обходилися "традиційним" правописом. Цілком очевидно, що бажання перекроїти українську мову за рахунок певного регіону чи "діяспори" не є природнім і матиме ті ж наслідки, що й реформа правопису 1928 року.

Чим закінчиться ця дискусія, наразі невідомо. Однак варто зауважити, що під час нещодавніх революційних подій люди з найвіддаленіших куточків держави знаходили порозуміння, без цінних порад правописної комісії. Жива українська мова Ющенка, Ліни Костенко, Скрипки чи Вакарчука, що лунала з Майдану знайшла відгук у серцях мільйонів українців, росіян, євреїв чи татар.

Навіть не володіючи мовою досконально ці люди розуміють і сприймають її. То навіщо дратувати їх добираючи, скажімо, до всім зрозумілого слова "слон" "суто український" відповідник - "елефант". Можливо, слід усвідомити, що реформувати мову декретами, наказами чи розпорядженнями – марна справа. Натомість варто ретельно вивчити ситуацію, і привести правопис у відповідність до реального стану речей, як це роблять інші.

Хочеться вірити, що мовознавці все-таки залишать українцям мову Котляревського, Шевченка, Рильського, Гончара, а у влади вистачить розуму та політичної волі сконцентруватися на вирішенні нагальних соціально-економічних питань.

Саме це сьогодні має стати головним завданням президента й уряду, тому що перейменування Європи на Европу навряд чи наблизить нас до європейського рівня життя.

Читайте також:

Україна одержала, нарешті, свого корифея всіх наук?



ВИБІР РЕДАКЦІЇ
Сергій Лещенко, УП

Американська сага Дмитра Фірташа144

Засудження Фірташа в Америці та конфіскація означає тотальний крах не лише для нього, але і великі проблеми для його тіньових партнерів, у числі яких називають російського олігарха Аркадія Ротенберга, колишнього главу адміністрації президента Сергія Льовочкіна та екс-міністра енергетики Юрія Бойка.

Михайло Дубинянський, УП

Війна і ми153

Сергій Сидоренко, для УП

Для чого потрібні візи з Росією103

Реклама:

АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте