Дуже добре, що СДПУ(о) любить проводити з'їзди в Жовтневому палаці – тоді зручно порівнювати, що і як змінюється в цій партії. Пригадується 2003 рік, березень місяць, і самовпевнений виступ Медведчука. Різкі слова, підсилені образом всесильного глави адміністрації президента, створювали враження непереможної сили. Якби тоді хтось сказав, що мине два з половиною роки, рейтинг Медведчука буде в чотири рази менше ніж у Вітренко, і він буде блокуватися з маргіналами, щоб потрапити до наступного парламенту! – то за такі нездорові думки можна було б отримати букетом троянд по обличчю.
 |
Віктор Медведчук знає всі закутки сцени Жовтневого палацу. Фото Анни Андрієвської |
Грудень 2005, той самий Жовтневий палац. Раніше за Медведчуком висіли портрети лідерів соціал-демократичного руху включно з німцем Віллі Брандтом та Лесею Українкою. Зараз це вже навіть не смішно. Тому жінок Медведчук посадив на сцену.
Чотири нікому невідомих делегатки поруч із лідером партії, а також Шуфричем і Кравчуком, мали б підсилювати нову фішку есдеків – "ми за гендерну рівність". Хоча в списку висунутих від СДПУ(о) кандидатів у депутати немає жодної жінки ні в першій десятці, ні в другій. На 21 позиції (явно непрохідне місце) стоїть героїня боїв за визволення Івана Різака Тамара Прошкуратова. Загалом у першій півсотні аж дві представниці улюбленої статі Віктора Медведчука. Це щоб від почуття "гендерної рівності" не було запаморочення.
Але насправді то не проблема – жінками Медведчука забезпечить партія "Жінки за майбутнє". Ця структура давньої подруги Людмили Кучми Валентини Довженко – один із партнерів по блоку, якому відійде 12% загального списку.
 |
Валентина Довженко з фірмовим начосом. Фото Ганни Андрієвської |
20% буде за Республіканською партією, очолюваною екс-керівником "Нафтогазу" Юрієм Бойком. З цим чоловіком взагалі трапилася смішна історія. Під час з'їзду журналісти його запитали про квоту для РПУ, на що Бойко надув щоки і відповів: "Цифра ще не узгоджена в остаточному форматі!". Але далі він навіть заявив, що республіканці та соціал-демократи будуть мати "приблизно рівне представництво".
Минуло двадцять хвилин, у роботі зібрання оголосили перерву, під час якої автор цих рядків запитав у Медведчука, яка ж буде квота Бойка. Лідер СДПУ(о), не вагаючись ні секунди, відповів: двадцять відсотків. Далі слід пояснити, що ж насправді трапилося. У момент, коли Бойко заявляв, що його квота ще не визначена, Медведчук сидів посеред сцени, керував з'їздом та нікуди не виходив. Бойко, відповідно, до нього не підходив і навіть з ним не переморгувався.
Тобто весь процес "узгодження" відбувався у голові Віктора Володимировича. На місці Бойка варто було б образитися. Якщо не за себе – то хоча б за авторитет Севи Могилевича, помножений на нуль цинічним лідером СДПУ(о).
 |
Юрію Бойку краще було сконцентруватися на очах Медведчука. Фото Анни Андрієвської |
Загалом блокування Республіканської партії з Соціал-демократичною – це не просто конфлікт брендів, це дебют політичного гермафродитства на світовій арені. Бойку, як і Медведчуку, свого часу не пощастило – всі назви партій були зайняті. І тому Віктор Володимирович став соціал-демократом, тобто лівим політиком, а екс-керівнику "Нафтогазу" рік тому придумали республіканську партію – тобто чисто праву консервативну ідеологію. Шкода Бойка – якби він знав, з ким доведеться блокуватися в 2005, то краще б вкладав гроші в розкрутку слова "лейборизм".
Але ж не можна забувати і про четвертого учасника цього блоку – партію "Центр", якій відійде квота в цілих три відсотки. Це значить, що місце в прохідній частині отримає тільки Степан Гавриш – і то, якщо буде добре поводитися.
 |
"Леонід Макарович, це не буде блок вашого прізвища". Усі фото Анни Андрієвської |
Ще одна дотепна новина – що зі своїми партнерами Медведчук визначився, а от як назвати цей організм – не знає. Спочатку була ідея – Блок Кравчука – але зараз від неї відмовилися. Не виключено тому, що ця назва не є ефективною. За наявною інформацією, керівництво СДПУ(о) вибирає між кількома варіантами, де серед іншого обігрується слово "троянда". Ухвалення остаточного рішення Медведчук відклав до міжпартійного з'їзду, який відбудеться 18 грудня.
У понеділок же СДПУ(о) сформувала свій список кандидатів у депутати – там 291 прізвище (схоже, це років на сто вперед). Перша десятка есдеків виглядає так, а зірочками позначені ті, хто протягом 2005 року викликалися на допит як свідки або проходили по різним кримінальним справам:
1. Леонід Кравчук
2. Віктор Медведчук *
3. Нестор Шуфрич *
4. Григорій Суркіс
5. Михайло Папієв *
6. Іван Різак *
7. Олег Блохін
8. Юрій Загородній *
9. Олександр Грановський *
10. Володимир Шепетін
Медведчук же займався на з'їзді тим, що ставив метафоричні оцінки владі:
 |
"Де тут вихід?" |
"Як фахівець з досвідом у сфері державного менеджменту я маю право на експертний висновок: ця влада є недієздатною! Країна поступово втрачає керованість".
"Режим фактично почав агонізувати вже на першому році свого існування! Управління державою ще якось зберігається — за інерцією від минулих часів".
"Президент усунувся від виконання своїх обов’язків. Мені досі журналісти та слідчі Генпрокуратури нагадують мої слова, що "Ющенко не стане президентом". На превеликий жаль, так воно і є. Ющенко не став президентом України!".
"Віктор Ющенко, будучи кандидатом в президенти, обіцяв: завтра прокинетеся в новій країні. Складається враження, що він досі спить. А от український народ прокинувся в державі, де підірвано економічне здоров'я, зруйновані надії та розколоте суспільство".
 |
Чотири роки тому Блохін був делегатом з'їзду Компартії |
Ну, як і мало бути, з'їзд здригався від оплесків. Щоправда, так само дружньо соціал-демократи зааплодували, коли Медведчук розмазав Януковича:
"На жаль, єдиної антипомаранчевої коаліції, яка була б логічною і на створенні якої ми наполягали з самого початку, не відбулося! Така згуртованість опозиційної команди дала б змогу ефективніше протистояти владі. Це свідчить, що безвідповідальних політиків вистачає не тільки серед представників нинішньої влади!".
 |
У Григорія Суркіса проявився німб |
Справді, у Медведчука є всі підстави ображатися на Януковича – скільки ним було витрачено сил, скільки павловських імпортовано, скільки каруселей запущено...
Але й у Януковича є всі підстави уникати контактів з Медведчуком як з політиком, що зазнає фіаско вибори за виборами. В 1998 він ледь переступив чотири відсотки, хоча на СДПУ(о) тоді працювало все київське "Динамо". У 2002 він набрав трохи більше шести, хоча на колінах перед Медведчуком стояли всі три загальнодержавних канали. У 2006 в нього немає нічого – крім власного негативного іміджу.
Янукович, а тим більше розумніший за нього Ахметов, знають вагу цього баласту – і тому благополучно його скинули. І вони не бояться СДПУ(о), яка гопцюватиметься з донецькими по одному електоральному полі – в силу того ж таки мікроскопічного рейтингу, коли до 1% не дотягує жоден з учасників блоку, сколоченого Медведчуком.
Щоправда, зовні есдеки тримаються оптимістами. І на виступах, і в кулуарах вони запевняють, що наберуть не менше семи відсотків. Якщо ці люди справді упевнені в такому тріумфальному поверненні в парламент, то дивує поведінка одного навченого досвідом політика. Звати його Григорій Суркіс. Поки всі делегати з'їзду змагалися, хто придумає смачніше епітет на адресу Ющенка і влади загалом, Суркіс з трибуни не висловив жодного критичного слова. Жодного! Можливо, у нього є якесь неприємне передчуття?
