Київ часів Бабиного Яру: життя поза життям

285 переглядів
124
Сергій Грабовський, для УП
Вівторок, 26 вересня 2006, 15:09

Друга світова війна у свідомості переважної більшості сучасних киян, очевидно, пов'язана із трьома датами: 9 травня, 22 червня, 29 вересня.

Перша – День Перемоги, хоча насправді Друга світова того дня ще не закінчилася.

Друга – початок радянсько-німецької війни, коли "Киев бомбили, нам объявили, что началася война".

Нарешті, третя – точка відліку масових розстрілів у Бабиному Яру.

Спершу євреїв, потім – циган, потім – особливо небезпечних військовополонених, потім – переконаних українських націоналістів, а потім – усіх, хто реально чи потенційно міг заважати створенню "нового порядку".

Хоча були й інші, також значущі дати. 17 вересня 1939 року, коли почався похід Червоної армії проти Польщі, куди було мобілізовано кілька десятків тисяч киян і майже весь цивільний автотранспорт.

11 липня 1941 року, коли німецькі розвідувальні загони наразилися на річці Ірпінь на міцну оборону радянських військ, 19 вересня того ж року, коли Червона армія залишила Київ, і 24 вересня, коли почалися вибухи, а потім пожежі на Хрещатику й у всьому центрі міста.

І, нарешті, 6 листопада 1943 року, коли до міста знов увійшли червоні війська.

І кожна з цих дат була пов`язана з людськими трагедіями.

Скажімо, невдовзі після завершення польського походу 1939 року, укомплектована значною мірою киянами 44-а Київська стрілецька дивізія була перекинута на фінський фронт, де й загинула у лісах – із оточення вийшло небагато бійців і командирів.

Командування дивізії було негайно заарештоване й розстріляне, а ті полонені, кого Фінляндія після завершення війни повернула Радянському Союзові, як один потрапили до ҐУЛАҐу.

У перші тижні після початку радянсько-німецької війни до війська було мобілізовано 200 тисяч киян; ще 35 тисяч пішли в ополчення та винищувальні загони.

З кінця червня 1941 року розпочалася евакуація підприємств та установ на Схід - з ними, згідно з офіційною статистикою, виїхали 325 тисяч осіб. Коли ж стало ясно, що Київ упаде, чекісти розстріляли в`язнів Лук'янівської тюрми і підвалів у відділках НКВС – загалом тисячі людей.

Відтак, на момент відступу Червоної армії з 930 тисяч киян у місті залишилося близько 400 тисяч, очевидно, ще 10-20 тисяч населення становили біженці, які правдами й неправдами отаборилися в столиці УРСР.

Скільки людей загинуло під час спричинених радянськими радіокерованими фугасами вибухів і пожеж у центрі міста, які розпочалися 24 вересня і тривали до 2 жовтня?

Точно невідомо, але уявлення про масштаб катастрофи дає текст з друкованої членами ОУН-м газети "Українське слово" від 21 жовтня 1941 року: "… Перший вибух хмарою диму затьмарив ясний день. Полум'я охопило крамницю "Дитячий світ", яка містилася на розі Прорізної та Хрещатика. З цього почалося. Вибух чергувався за вибухом. Пожежа поширювалася уверх по Прорізній вулиці і перекинулася на обидва боки Хрещатика... Згоріло 5 кращих кінотеатрів, театр юного глядача, театр КОВО, радіотеатр, консерваторія та музична школа, центральний поштамт, будинок міськради, 2 найбільші універмаги, 5 найкращих ресторанів та кафе, цирк, міський ломбард, 5 найбільших готелів ("Континенталь", "Савой", "Гранд-готель" та інші), центральна міська залізнична станція (квиткові каси), будинок архітектора та вчених, 2 пасажі, друкарня, 8-а взуттєва фабрика, середня школа, понад 100 найкращих крамниць. Загинуло багато бібліотек, цікавих документів, коштовних речей. Наприклад, в Київській консерваторії згорів великий орган і щось 200 роялів і піаніно. Навіть важко собі уявити і підрахувати величезні розміри цього нечуваного злочину совєтів!"

До речі, на початку 1942 року редакція "Українського слова" також буде розстріляна в Бабиному Яру – разом з ілюзіями частини націоналістичного руху на відновлення такого-сякого українського життя під нацистською окупацією.

А паралельно з цими пожежами розпочалися розстріли у Бабиному Яру. Почали з євреїв, хоча серед розстріляних наприкінці вересня – на початку жовтня були й неєвреї – члени змішаних сімей.

5 жовтня уповноважений міністерства окупованих східних областей при групі армій "Південь" гауптман Ганс Кох рапортував: у Києві знищено майже 35 тисяч осіб.

Очевидно, кілька тисяч київських євреїв все ж сховалися від налагоджувачів "нового порядку", але під час холодної та голодної зими 1941-42 років саме вони стали її найпершими жертвами.

Відтак, за переписом, проведеним київською міською управою станом на 1 квітня 1942 року в місті залишилося 352 тисячі жителів.

Якщо врахувати те, що певна кількість киян у перші місяці після приходу німців повернулася до міста з навколишніх сіл чи була відпущена додому з числа військовополонених, то взимку загинуло не менше, ніж 20-25 тисяч людей. Тим часом розстріли не припинялися - євреї, цигани, комуністи, націоналісти...

А ще у місті гинули полонені, ув`язнені в таборах. Тільки в Дарницьких таборах загинуло, за даними сучасних дослідників, 130-150 тисяч осіб.

Понад 100 тисяч молодих киян "добровільно"-примусово були відправлені на роботи до Німеччини, звідкіля повернулися далеко не всі - головним чином не тому що не змогли чи загинули на чужині, а тому що не хотіли повертатися у сталінський "рай", сподіваючись на краще життя у повоєнній демократичній Європі.

До 40-50 тисяч киян з цих же міркувань відступили з німецькою армією на Захід, і хто їх зараз осудить за це після Голодомору й Великого терору?

Отож загалом на момент приходу Червоної армії у Києві залишилося не більше, ніж 180 тисяч жителів. Вже з їхнього числа почалися нові мобілізації на бойовий та трудовий фронти.

І знову про Бабин Яр. У публікаціях часом називається цифра у 150, а то й 200 тисяч євреїв, які буцімто були розстріляні нацистами у цьому місці.

Проте, жоден нациський документ не дає подібних цифр, ба, навіть близьких до них.

Скажімо, після взяття столиці України нацисти приготувалися до знищення 50 тисяч єврейського населення - ймовірно, приблизно стільки й загинуло євреїв у Києві, але до цього числа входять і розстріляні у Бабиному Яру, і померлі узимку 1941/42 років, і замордовані в таборах для військовополонених. 200 тисяч – це загальна кількість євреїв у Києві станом на 1941 рік.

То невже ж ніхто з них не був мобілізований до Червоної армії та не виїхав в евакуацію?

Утім, хіба ж цифра у 40-50 тисяч знищених за етнічним принципом не страшна? А не забуваймо, що "остаточному розв`язанню" підлягали не лише євреї, а й цигани...

Тепер про участь українців-поліцейських у гекатомбах Бабиного Яру, про що пишуть деякі автори. 29-30 вересня й у наступні дні українці нікого там не розстрілювали. Два згаданих поліцейських батальйони були сформовані виключно з німців.

Проте "український слід" у знищенні київських євреїв, безумовно, є.

По-перше, листівки із вимогою до всіх євреїв Києва зібратися у спеціальних місцях розклеювали добровольці з числа вояків "Буковинського куреня" – парамілітарного націоналістичного формування числом близько 400 осіб, яке ОУН-м спрямувала до Києва з Чернівців в ілюзорному сподіванні підкріпити цими хлопцями майбутню щиро українську владу.

По-друге, серед тих, хто відбирав у приречених на смерть їхні речі, за пізнішими спогадами німецьких учасників подій, було кілька десятків щойно завербованих на службу фюреру поліцаїв-українців.

І, нарешті, ось парадокс Бабиного Яру: поліцаї-українці були активно долучені до розстрілів тоді, коли основний контингент страчених становили... також українці.

Що ж, у цьому факті немає нічого принципово нового для вітчизняної історії.

Взагалі ж Бабин Яр – це не просто місце, де "вища раса" знищувала тих, кого вважала "нижчими расами". Це ще й символ.

Символ продовження тієї трагедії, в черговий етап якої увійшов Київ з початком Другої світової війни. До неї місцем масових гекатомб була Биківня, тепер таким місцем став Бабин Яр, хоча і там кілька разів відбувалися розстріли "ворогів народу" у 1930-х роках.

Символ помсти – адже перші розстріли у Бабиному Яру відбулися ще тоді, коли Київ був у зоні відповідальності 6-ї армії Вермахту, і її командувач наказав солдатам допомагати зганяти євреїв у місця їхнього знищення.

Потім 6-а армія дійшла до Сталінграду, і там загинула страшною смертю – хто в бою, а хто після капітуляції, в радянському полоні, коли полонених кілька сот кілометрів гнали засніженим степом, без їжі, не даючи зігрітися.

Нарешті, символ брутальності радянської влади, яка вирішила в період "розгорненого будівництва комунізму" стерти саму пам`ять про це місце. Яр перегородили дамбою і стали з кар`єрів цегляного заводу в нього качати по трубах пульпу – суміш води і глини. 13 березня 1961 року загата висотою у шестиповерховий дім зруйнувалася.

Спроба стерти з лиця землі Бабин Яр обернулася Куренівською трагедією з новими масовими жертвами.

Проте все ж таки після Другої світової війни масштабні людські гекатомби у Києві, які перед цим перманентно тривали з перервою на часи НЕПу від 1918 року, припинилися. Далі репресивна радянська машина діяла вибірково: "космополіти"... "лікарі-вбивці"... "шістдесятники"...

Може, жахіття Бабиного Яру вплинули навіть на звиклих до морів крові партійних вождів? Чи це тільки здається?

Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"

Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 89.252.9.---Alexander_II..
… ризикуючи життям власних дітей (і я, до речі, цей вчинок схвалюю), мушу зауважити, що, зневаживши Божі заповіді, євреї покарали самих себе, і дуже жорстоко. І не варто у їхньому горі шукати чиїхось «слідів», бо ці «сліди» – не причина, а наслідок. Шануйте Бога, і не буде вам біди.
IP: 89.252.9.---Alexander_II..
…І це питання не стало винятком – євреї женилися на іноземках і виходили за іноземцві заміж. В результаті наплодилися мільйони напівєвреїв, четвертьєвреїв і т.д. А тепер зауважте, що ці «полукровки» і нищили євреїв. Саме ВОНИ очолювали найбільші в історії антисемітські рухи. Прикладів повно: Іспанія, Італія, Німеччина, СРСР, тощо. Знищення євреїв завжди і без виключень організовували «полукровки». І хоч я особисто євреям співчуваю, а мій прадід врятував єврейського хлопця…
IP: 89.252.9.---Alexander_II..
… Вам вистачить для цього пальців однієї руки. Тому, коли ви говорите про український «слід», то яким же словом назвати слідище єврейський?
Ще до Ісуса Христа Бог наказав євреям не одружуватись з іноземцями. Євреї, хоч і були «богообраними», Бога не шанували ніколи. Це підтверджує Біблія, Книга пропрока Ісаї. Пророк говорить, що жоден народ не зневажав так своїх богів, як євреї свого (чи зможете назвати хоч одного відомого атеїста, який би не був євреєм?)…
IP: 89.252.9.---Alexander_II..
«І, нарешті, ось парадокс Бабиного Яру: поліцаї-українці були активно долучені до розстрілів тоді, коли основний контингент страчених становили... також українці».

Згоден. Свята правда. Але підставте замість слова «українці» слово «євреї», і одержите ще одну, не менш святу, правду. Тут вже згадували напів’єврея Леніна, напів’єврея Сталіна, додайте Гітлера і нач. німецького гестапо, і, якщо хочете, перерахуйте усе правління НКВД поіменно і подивіться, скільки там було неєвреїв…
IP: 193.239.27.---Влад_из_Луганска..
Стосовно вояків УПА,які зараз живуть.Я не українець за етнопоходженням.тому можу собі дозволити бути не упередженим.
Я думаю що ті хто був причетний до злочинів.дрепанули ще у 1944 або розбіглися по лісах.де згодом були знищені НКВД.Ті кого впіймали розстріляли.Ті хто належив до УПА або симпатизував їй,але не робили злочинів були засуджені і відбули певні роки за гратами.Я вважаю що їх треба реабілітувати.як сталинських в"язнів. Але реабілітуваня УПА взагалі не є вірним на мій погляд
Усі коментарі
Гроші медиків віддають поліцейським? Що брешуть про бюджет-2018 політики
Куди поділися усі хороші люди з Євромайдану?
Безпека для Східного партнерства: які зміни варто лобіювати Україні
Один день з машиністом київського метро
Усі публікації