Чи постане в Україні справжня політична правиця

9 переглядів
110
Сергій Багряний, для УП
Понеділок, 26 лютого 2007, 15:28

Політ прогноз-2007

Консолідація національно-демократичних сил чи чергова "помаранчева маячня"?

Що чекає на політичні сили, які, в широкому розумінні цього поняття, представляють патріотичний табір?

Над проблемою реструктуризації правих сил в українському політикумі експерти повинні були б замислитись ще в квітні минулого року, коли стало зрозуміло, що національно-демократичні партії зазнали поразки на парламентських виборах.

У Верховну Раду потрапили лише НСНУ та Блок Юлії Тимошенко, які або брали на озброєння ідеологію лібералізму, або взагалі уникали певних ідеологічних посилів.

Після колапсу проекту "помаранчева коаліція" і невдалої спроби коаліціянтів підняти народ проти "регіонально-соціалістично-комуністичної парламентської змови" багато пересічних громадян відчули, як бракує Україні нормального правоцентристського блоку.

Або більш-менш пристойної партії національно-демократичного спрямування.

Ще більше приводів для роздумів додали внутрішній розкол у "Нашій Україні", вихід із останньої Миколи Катеринчука, розпад блоку "ПОРА"-ПРП, відставка голови МЗС Бориса Тарасюка та очільника МВС Юрія Луценка, створення останнім громадянського руху "Народна самооборона", а також деякі неочікувані ходи Юлії Тимошенко.

В цій досить складній ситуації важко спрогнозувати, яким шляхом патріотичні сили підуть далі, а головне – з ким.

Спробуємо розібрати ситуацію і проаналізувати можливі шляхи кожної правої або правоцентристської політичної сили та її ймовірні перспективи.

Спочатку, власне, варто окреслити коло правих. Хто ж до нього входить?

По-перше, це ультраправі або націонал-радикальні партії. По суті, таких партій дві-три.

Серед них тільки назва Української націонал-трудової партії (УНТП) може комусь щось сказати, про решту знають лише кілька сотень осіб. Ці сили мають мінімальний вплив на суспільно-політичні процеси.

Наступна категорія – партії, які позиціонують себе як суто націоналістичні – Всеукраїнське об'єднання "Свобода", Українська Національна Асамблея (УНА-УНСО) та Конгрес українських націоналістів (КУН).

Наступні – право-центристи, так звані "народні" й "консервативні" партії, що їх доцільно ще називати поміркованими націоналістами. Це УНП, Українська республіканська партія Левка Лук'яненка і Народний Рух України.

Поруч із ними можна поставити Християнсько-Демократичний Союз, який є по суті єдиною в країні класичною консервативною партією європейського типу.

Консерваторами вважають себе також УКП Щьокіна та УКХП Соскіна. Втім, Українська консервативна партія має певні програмові особливості, що не в останню чергу визначають її специфічний шлях розвитку.

Наступна категорія – національно-ліберальні партії. Це демократичні партії, які не називають себе відкрито націоналістичними, поняття "націоналізм" вони замінюють на "патріотизм".

До них можна віднести УРП –"Собор" Матвієнка та Громадянську партію "Пора". Певною мірою сюди відноситься і Партія реформ та порядку.

Потенційно до цієї когорти може примкнути й політичне утворення, над яким працює зараз Микола Катеринчук.

Це утворення отримало назву Конфедерація демократичних партій "Європейська платформа України". Ідеологічно воно повинно підпасти під категорію саме націонал-ліберальних партій.

До речі, подібне ідеологічне забарвлення має значна кількість консервативних партій Європи, наприклад, Консервативна партія у Великій Британії.

Політична програма останньої передбачає поєднання ліберальної економіки та захист національних традицій в інших сферах.

Важко поки що встановити, якою буде ідеологічна платформа у "Народної самооборони" Юрія Луценка, яка, власне, політичною партією не є.

Але якраз від того, яку позицію опанує ця сила, буде не в останню чергу залежати, чи постане в Україні нормальна, саме нормальна, політична правиця, чи ні.

Автор не дарма згадав персону Юрія Луценка та його дітище.

В аспекті потенційного блокування правих чи й просто патріотичних сил чи то під вибори, чи то для боротьби з конкретними політичними силами, Юрій Луценко може виявитися одним з небагатьох, хто здатен очолити такий блок.

Поміркуймо, які б партії могли б до нього увійти?

Це, в першу чергу, ті партії, що нині входять до складу фракції "Наша Україна" – НРУ, ХДС плюс "Європейська платформа України" (якщо постане), а також УНП. Можливо, УНА, яка зараз підтримує Луценка.

КУН? Попри певні суб'єктивні моменти у ставленні до екс-соціаліста, націоналісти можуть бути змушеними або увійти в цей блок, або ж залишитись в НСНУ і приректи себе на остаточне політичне банкрутство.

Те саме стосується й УРП-"Собор" Матвієнка. У останнього також вибір – або долучатися до Луценка, або, що найімовірніше, залишатися з НСНУ.

В цьому контексті пригадується останній з'їзд все того ж УРП-"Собор", на якому лунали заклики створити єдину націонал-ліберальну партію, при чому долучити до неї такі "державницько-патріотичні" сили, як "Віче" і Партія екологічного порятунку "ЕКО + 25%".

Хоча, насправді, краще б тоді вже Народну екологічну партію залучили, вона хоч якось відповідає ідеологічним догмам потенційного утворення!

Крім того, з вуст "республіканців" пролунало сподівання включити до нової правоцентристської сили ще й "Нашу Україну".

Проаналізувавши запропоновану "матвієнківцями" схему створення правиці, можемо констатувати, що УРП-"Собор" хотіло підсунути країні те ж саме НСНУ, просто з деякими кадровими перестановками, новою назвою та іншим партійним ватажком.

Схоже, що таке утворення, в разі його виникнення, може повторити шлях "Нашої України" зразка 2006 року.

Але повернемось до питання єднання правих сил. До речі, громадянський рух "Народна самооборона" може перерости і у партію.

Це станеться, якщо Луценко наважиться взятися за створення правиці й долучити до останньої власне дітище.

Названий варіант можна було б назвати оптимальним. Втім, існує ще декілька схем блокування правих.

Суть однієї з них полягає у створенні окремої політичної партії на основі союзу УНП-НРУ, до якого може долучитися КУН, ХДС та УРП-"Собор". Хто в цьому союзі буде відігравати визначальну роль, спрогнозувати не так вже й легко, як здається на перший погляд.

Все залежить від спрямування і догм, на які спиратиметься союз, а також від того, яка з політичних сил більш наполегливо поведе себе в процесі створення нової правиці, як поведе себе лідер тієї чи іншої партії.

Очевидно, що керівником імовірного союзу право-центристів навряд чи стане Костенко, Матвієнко чи Івченко.

Натомість Борис Тарасюк або Володимир Стретович – це імена, які зараз "на слуху". Цілком ймовірно, що нове політичне утворення очолить саме хтось з цих особистостей.

В ідеалі, нова правиця має базуватись на ідеології українського консерватизму і відігравати в країні таку саму роль, як, припустимо, Консервативна партія у Великій Британії чи ХДС-ХСС у Німеччині.

Зрозуміло, що і очолити таку партію повинен політик із європейським мисленням, людина, що позбулася синдрому "совка". Такими і можуть виявитися Тарасюк, Катеринчук, Яценюк, а також В'ячеслав Кириленко або Володимир Стретович.

Можливо, що саме на базі партії ХДС, яку зараз очолює Стретович, можна було б об'єднати консерваторів і націонал-демократів.

В колах самого ХДС така ідея виникла ще восени минулого року. Але слід врахувати, що попри позитивні сторони цієї партії та її лідера, популярність ХДС є невисокою. Отже, грати визначальну роль на правому електоральному полі вона не може. Принаймні поки що.

Крім розглянутих варіантів створення політичного союзу шляхом залучення поміркованих націоналістів і консерваторів, є ще два варіанти побудови правиці.

Перший – створення блоку з представників суто націоналістичних сил. Це – союз партій ВО "Свобода", УНА, можливо, КУН, УКП, хоча участь останньої в цьому союзі ставимо під сумнів.

На підтримку цього блоку, безперечно, виступить і низка громадських організацій, як от МНК, ГО "Патріот України", ВО "Тризуб" імені Степана Бандери. Вони можуть забезпечити підтримку молоді.

Ймовірність утворення такого проекту в означених рамках є цілком високою. Тільки от чи буде такий союз популярний серед населення?

Є ще один проект, на авторову думку, оптимальний для всіх правих – злиття націоналістичних і націонал-демократичних сил.

Так, серед учасників окрім "Свободи" та УНА можуть бути УНП, Рух та КУН, можливо – ХДС. Втім, тут ймовірність утворення не надто висока – ватажки поміркованих можуть просто не наважитись іти спільним фронтом з радикалами.

А от НСНУ чекають не найкращі часи. Можливо, вона взагалі поступово розповзеться – хтось піде в БЮТ, хтось – до Катеринчука, хтось до Луценка.

Балога з Єхануровим і Червоненком, вочевидь, будуть творити новий політичний проект, який програмово спирався б на ліберальні цінності. Розмови про такий проект вже ведуться в партійних колах "Нашої України".

Так, за задумом нового керівництва партії, планується на базі НСНУ об'єднати такі сили, як Народний Рух, Українську народну партію, УРП-"Собор" Матвієнка, можливо, ХДС, КУН, а також НДП і "Пору".

До речі щодо останньої. Автор навмисно приділив мало уваги "Порі" як потенційному учаснику одного з утворень. Хоча присутність цієї партії в складі правого блоку була б більш ніж доцільною.

Є інформація, що відсьогодні "Пора" буде діяти як позаблокова партія. Вона або саморозпуститься чи реструктуризується в нову політичну силу.

Повертаючись до нового помаранчевого проекту, що висуває керівництво НСНУ, слід зазначити, що схожий він не на класичну правицю європейського типу, а, скоріш, на банальну спробу реанімувати бренд "Наша Україна" та її керівників.

Тож розглянувши практично всі можливі кроки правих та правоцентристських сил, визначимо, який політичний розклад може бути в "патріотичному таборі", в разі дострокових парламентських виборів.

Власне існують три основні варіанти.

Варіант перший, найбільш імовірний: патріотичний табір іде єдиним фронтом на чолі з Юлею Тимошенко.

Варіант другий – БЮТ і ПРП ідуть разом, Юрій Луценко, Рух і УНП, до яких може доєднатись ХДС і УРП, виступлять єдиним правим блоком, залишки НСНУ також ідуть разом на чолі або з Балогою або з Катеринчуком.

Ймовірно, що цей блок якраз і отримає назву Конфедерація патріотичних сил "Європейська платформа України".

І останній варіант – Юлія Тимошенко іде в одному блоці з ПРП, Рухом, УНП і, можливо, ВО "Свободою", Юрій Луценко очолить сили, які мають відношення до НСНУ плюс, можливо, залучить УНА.

В усіх трьох випадках ГП "Пора" іде або окремо, або, що є малоймовірним, приєднається до БЮТ.

Важливо, в умовах дострокових виборів шанс брати участь в них матимуть лише ті партії, що зареєструвалися в Міністерстві юстиції позаминулого року. Тож нових партій, в разі дострокових виборів, не побачимо. Натомість, точно побачимо політичні блоки.

І це будуть старі знайомі обличчя.

Та оскільки НСНУ має невисоку підтримку у населення, а окремі політичні партії правого ухилу навряд чи створять альтернативний "Нашій Україні" блок, то на виборах матимемо або лише одну реальну демократичну силу – БЮТ.

Або знов обиратимемо між Юлею Тимошенко і НСНУ, який, можливо, змінить назву, але не структурний склад.

Якщо звичайно, праві і консерватори не одумаються і вчасно не створять умовний правий блок, хоча б тільки і на час виборів.

Сергій Багряний, для УП

Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 193.20.1.---Vlad_iz_Kharkova..
Ronny А Вмерике/Европе был сначала либерализм, а потом на его основе закон. Чтобы сначала закон, потом либерализм, такое было только в оккупированных странах. В ддругом случае закон без либерализма = диктатура. Потом диктатура рушилась и оставалась анархия, бардак, снова диктатура. Но не либерализма как не было, так нет.
IP: 212.26.134.---Ronny..
4 КУРАЖ
В Америке (Европе) : либерализм + закон
Закон абсолютен и одинаков для всех

У нас: "благотворный" произвол + разговоры о порядке и законе
Благотворный в кавычках, т.к. благо понимается с точки зрения творящего произвол.
А проистекает это из наследства: монархия, а за ней большевики.

И как от нашего произвола перейти к их "либерализму" я не знаю, не осознаю вовремени. А жаль.
IP: 193.20.1.---Vlad_iz_Kharkova..
Kab Человек, имеющий небольшой бизнес, например, до 10 работников или непостоянных (сезонных) также относится к среднему классу. У нас очень много именно самозанятых людей. Имеющих свои фирмы для оформления своих работ, ЧПБОЮЛ, параллельно они могут где-то работать по договору или найму. Практически все квалифицированные работники так сегодня работают. Большое к-во людей имеют небольшие фирмы с 2-6 помощниками, на 2-3 человек и т.д. Они и квалифицров.наемные - 1 слой и по доходам, и по сознанию.
IP: 77.122.86.---kab..
квалифіковани найманці. До того ж тих останніх верств середнього класу поки що в Україні дуже небагато.
До того ж склад амеріканського середнього класу та Европейського дуже різнится. В Штатах не бував, але в Европі - дуже багато, так що інформацію на цю тему маю. Але то вже їнша тема.
Якщо є бажання, можемо з Вам подискутувати на цю тему, наприклад на ФУПі, але в їншій час.
З повагою.
kab.
IP: 77.122.86.---kab..
Vlad_iz_Kharkova, Ви праві, але частково. Дійсно, до середнього класу належать також: 1) люди вільних професій (або самозайняти) - ті, хто звмість зарплатні отримують гонорар (литератори, адвокати, вільни бізнес - тренери), та так зв. "сімейний бізнес" (мали готелі та кафе - таких багато у південної Европі). Усіх їх відрізняє те, що вони майже не використовують найману працю. Ті, що мають найманих працівників - то вже не середний клас, а буржуазія. Але ядро середнього класу складають самє
Усі коментарі
Чи вдалося Порошенку не стати "розмінною фігурою" у протистоянні Трампа з Конгресом
"Діамантова" угода: як Тігіпко надбав борги Жванії та Мартиненка
Скорені голодом та ігнором: як "Самопоміч" йшла з Банкової
Зона комфорту
Усі публікації