Танго на двох

2 перегляди
100
Світлана Конончук, для УП
Понеділок, 15 вересня 2008, 11:37

Сьогодні на очах у всього суспільства та урядів по різні боки українського кордону бурхливо розгортаються акти політичної кризи, яка суттєво відрізняється від конфліктів і публічного з’ясування стосунків, що мали місце у постмайданному минулому. Йдеться про глибинну дестабілізацію політичної ситуації.

Що лежить в основі кризи, здається, зрозуміло кожному: прагнення пришвидшити створення умов, за яких стане можливим перерозподіл влади.

Переговори про спільне голосування Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко тривали улітку, а остаточна домовленість про нього, за визнанням одного із представників Партії регіонів, була досягнута наприкінці серпня на найвищому рівні.

Але й навіть ті, хто вперто пророчив осінню кризу, були вражені енергійним запалом і бурхливим натиском, з якими ці домовленості реалізовувалися у перший же день нової парламентської сесії.

Спокуса і для ПР, і для БЮТ створити стійку більшість в 331 голос є надзвичайною – адже перспективи набуття і переділу влади та власності настільки запаморочливі, що здатні затьмарити голос здорового глузду.

Не виключено, що в сейфиках зацікавлених сторін вже лежать "шахматки" з розподіленими посадами та потенційними дивідендами. Більш помірковані члени команд сторін усвідомлюють, що якщо прагнути зберегти добре ім’я, то такий союз у стратегічній перспективі невигідний жодній політичній силі-учасниці.

Втрати БЮТ в разі такого союзу очевидні: всі добре пам’ятають політичну долю Олександра Мороза. Та й Партія регіонів, здається, усвідомлює, що для Юлії Тимошенко будь-який компроміс є лише проміжним рішенням, що з БЮТ не може бути союзу, а лише угода про припинення вогню.

У цьому контексті політична ситуація стає ще більш пікантною і дає можливість політологам висувати різноманітні сценарії розвитку подій.

Проте насторожує той факт, що компроміс між БЮТ та ПР перейшов загальноприйняті межі політичного маневру і загрожує основам демократії та стабільності в країні.

Самі його учасники дещо заплуталися у викладі своїх цілей, що й зрозуміло, – таємна політика робить їх непередбачуваними, в тому числі й для самих учасників.

Свого часу диктатура Франьо Туджмана у Хорватії дозволила цій країні виграти війну із Югославією і впритул наблизитися до ЄС та НАТО. Проте чи завжди мета виправдовує засоби? Чи можна сприймати компроміс між ПР і БЮТ як прийнятний?

Україна, як відомо, не Хорватія, і в ній перевага серед способів розв’язання політичної кризи завжди віддавалася пошуку компромісу. Хоча зовнішньо він виглядає не так ефектно, як радикалізм, і не є настільки ефективним, як авторитаризм.

Те, що українська влада після 2004 року пішла шляхом пошуку компромісу з політичними опонентами, слід вважати єдино вірною стратегією. Нищення опозиції, в умовах недоведених у судовому порядку її гріхів, не наблизило б країну до клубу розвинених демократичних країн.

Адже розвиток держави має ґрунтуватися на спільних цінностях і узгодженні цілей суспільного розвитку. У цьому полягав історичний сенс незрозумілого для багатьох Універсалу національної єдності – запропонованого Ющенком відкритого запрошення усіх учасників політичного процесу до порозуміння.

Той компроміс, хоча і вдарив зрештою по політичних перспективах самого Ющенка, носив характер відвертої розмови і містив смисл пошуку відправної точки в спільному русі.

Нинішній "компроміс 2 вересня", має характер тимчасової таємної змови, щоб атакувально змінити систему влади в інтер’єрі важливих для українського суспільства зовнішньополітичних подій (вересневого саміту Україна-ЄС і грудневого саміту НАТО), а тому принципово відрізняється від стилістики відкритого діалогу.

Для суспільства після 2 вересня залишається відкритим одне запитання: наскільки далеко у своїх намірах готові зайти учасники політичної драми в узурпації влади.

Натомість для політичних фігурантів кризи важливо не упустити момент, аби не стати "слабкою ланкою" у системі наявних домовленостей, щоби не допустити нехтування амбіцій та інтересів в ході великого переділу.

Як би не склалася нова коаліція, усі її голосування супроводжуватиме підозрілість в "кидку", адже ступінь недовіри між її учасниками зростатиме в рази. В партнерстві будь-який необережний крок, і ситуація дестабілізується. А що ж казати, якщо один із учасників намірено порушує status quo? Очевидно, що рано чи пізно наступає колапс.

Однією із заручниць непроголошеної війни за політичне лідерство вже стала парламентська коаліція у складі фракцій Блоку Юлії Тимошенко і "Нашої України"-"Народної самооборони".

Вона, хоча й створювалася як біпартійна коаліція мінімальної більшості, і a priori є нестійкою, – все ж базувалася на тривалій спільній історії і народилася в тяжких пологах виборів 2006 і перевиборів 2007.

Тепер для однієї частини нинішньої парламентської коаліції Янукович, образом якого вона сама жахала виборця, вже давно якщо не друг, товариш і брат, то хоча б ситуативний партнер (тому що всі послідовні, зрозуміло).

Друга частина закликає до повернення до status quo для того, щоб коли не відновити єдність, розбиту недотриманням коаліційної угоди, то хоча б укласти домовленість про перемир’я.

У подачі БЮТ, БЮТ з парламентської коаліції формально не виходив. З точки зору "кириленківців", НУНС не давав підстав для звинувачень у недотриманні коаліційної угоди, а навпаки, максимально сприяв підтримці уряду, уникаючи як умовлянь, так і спокус, яких не бракувало. А тому повинну голову слід принести БЮТу.

Нині м’яч відповідальності на полі БЮТ. Тимошенко стоїть перед чи не найсерйознішим випробовуванням в її кар’єрі українського політика. Вибір за нею.

Або її фракція своїми діями підтверджує відданість цілям підписаної Тимошенко коаліційної угоди і входить в русло погоджених процедур і рішень, або Юлія Тимошенко йде здобувати булаву, переступаючи через партнерів по коаліції та через слідування сепаратним домовленостям, занурюючи українську політику в зону невизначеності та непередбачуваності.

Це де-факто означатиме, що осінній компроміс взяв у заручники не тільки парламентську коаліцію, але й євроінтеграційні прагнення українців.

Демонстрація тіньових моделей поведінки, на яку здатні політики, що претендують на пост президента, підтверджує характеристику України як непередбачуваної і навряд чи зміцнить довіру до держави урядів і громадян країн ЄС. За це – окрема подяка.

Таємно досягнуті угоди про перегрупування інтересів з метою усунути конкурента є природним наслідком закритості виборчих процесів на різних рівнях, партизації та глибокої політизації органів влади.

Що би " 2 вересня" ідеологи не твердили про прогресивність ухвал і шляхетність намірів, ситуація свідчить, що перетворення України на парламентську республіку без завбачливого проведення серйозних реформ у різних сферах публічного життя в умовах домінування соціальної й політичної клієнтели, за дискримінаційного виборчого закону, низької внутрішньопартійної демократії, відсутності прозорого фінансування політичних партій, було б передчасним і загрозливим.

Від продажу місць у парламенті до торгівлі майбутнім української громади – один крок. Цей крок зроблено. Тому змішана форма правління в умовах нерозвиненої демократії та відсутності прогресу в реформах здатна ефективніше забезпечити баланс влади.

На сьогодні очевидно одне – ініціатори політичної кризи в Україні не тільки з плеча рубають адекватну рівню розвитку демократії модель легітимації влади, яка й без того зі скрипом вибудовувалася від часу здобуття державності, але й загрожують підвалинам самої державності.

Політика в демократіях – це та сфера, де судять і переможців, бо, крім інтересів владних еліт є ще й національні інтереси.

Світлана Конончук, керівник політичних програм Українського незалежного центру політичних досліджень, для УП

Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 77.122.65.---airdolph..
16.09.08 09:47 ___postskrip
Автор не права - все что могло всплыть- всплыло. Просто одномоментно стало видно. И не надо демонизировать героев - им также трудно как нам в транспорте..на Олимпе толчея и на
своей остановке сойти не дадут. Премьер ведь уже без прав, тк ИО. Так что. как вы и хотели вместе с НУ, так и получилось. Теперь им только пережить коллициаду, а там пол года развязанных рук. И лафа - за наш бюджетный кошт! Этот сценарий был, думаю под ширку, но
сорвался летом, а потом GE!
IP: 193.30.243.---postskrip..
Автор права. Разворачивается глубокое политическое противостояние, и это уже будет до чьей-нибудь победы. Пока один из лидеров не выиграет, он не успокоится. Они оба амбициозные, оба решительные и тверды в своих намерениях. Вот только, по моему мнению, остаться должен действующий Президент, т.к. премьер реально не права - не дождавшись своей очереди представления своей кандидатуры на президентских выборах, она пытается захватить власть.
IP: 77.123.146.---Пан_Володимир..
"перетворення України на парламентську республіку без завбачливого проведення серйозних реформ ... було б передчасним і загрозливим".
Згоден. Голосування "Нашою Україною" обмежень повноважень Президента до під час підведення підсумків 3-го туру виборів у 2005 році було "передчасним і загрозливим". (До речі БЮТ голосував проти). Ну, і що ж утримало Президента від "проведення серйозних реформ" у подальші 44 місяці???
IP: 193.39.118.---Black_Sea..
Очень хорошая, объективная статья, спасибо автору!
IP: 194.187.56.---Abrvalg_1..
15.09.08 14:40 ___жк
Рейхсканцлером
Усі коментарі
Втеча від майбутнього
Що треба знати про оновлену програму житлових субсидій?
Лайфхак для жителя багатоповерхівки: як урізати платіжку на третину
Глава ДТЕК: Ми люди виховані, щоб не відкривати двері в міністерство ногами, відкриваємо руками
Усі публікації