Феномен Юлії Тимошенко

86 переглядів
89
Остап Кривдик, для УП
Четвер, 18 вересня 2008, 11:15

Вона - досконало спозиціонований політмаркетинговий продукт, капіталізований бренд, доповнений харизматичною особистістю. Це - висока технологія політики. Технологи, що працювали з нею на початку - Дмитро Джангіров і Казбек Бектурсунов, зараз ліплять лідера з Леоніда Черновецького.

Люди часто мислять образами. Які ж базові образи було закладено і в якому контексті їх спозиціоновано щодо Юлії Володимирівни Тимошенко?

Милополітика?

"Я готова прати білизну у виборчому штабі справжнього лідера..., який готовий життя своє віддати за країну".
Юлія Тимошенко, 2001 рік

Просто Марія. Донна Бейжа. Рабиня Ізаура. Україна 90-х сиділа на серіалах. Жінки плакали над нещасною долею товаришок по недолі, гнівно таврували зрадливих злих чоловіків, раділи кожній довгоочікуваній перемозі своїх героїнь. І щовечора чекали їх, як дітей зі школи, додому.

Серіальним мисленням людей не могли не скористатися розумні і цинічні спеціалісти. Санта-Барбара української політики вимагала своєї Іден, своєї Джини, своєї Софії - і технологи дали її Україні.

"Жертва, котра перемагає своїх мучителів" - образ, в якому позиціонують Тимошенко з початку 2000-х, а особливо з 2005-го.

Згадаймо, як тисячу разів програвалася матриця "президент може зробити погано - але я не вірю в це". В цій матриці немає конкретного інтересу конкретного політика, а є жінка, котру ображають, котра терпить, котра щиро самопринижується заради спільної справи.

Звідси – ціла купа блискучих персональних - непрагматичних аргументів: хіба мужчини можуть дозволяти, щоб так знущалися над жінкою? Доки вона буде таке терпіти?

Те, що стається з Тимошенко, стає частиною особистого життя людей, їх співчуття і співпереживання. В такому емоційному загостренні будь-які дії проти неї, включно з звинуваченнями у державній зраді, тільки посилюють позицію "жертви".

Але чи готові люди так переживати, наприклад, за долю головного архітектора свого міста - чи все ж хоча б звернуть увагу на те, що і як він робить?

Серіали, тепер вже російські, а не американські чи бразильські, і надалі зривають рейтинги на провідних каналах України. Та чи зможуть українці відрізнити політичний серіал від реальності?

Шоу?

"Тимошенко - це віра така".
Олег Покальчук, колишній політтехнолог БЮТ

Надія. Потім - віра. Пізніше - любов. Зараз в Україні багато тих, хто вірить, надіється і любить Юлію Володимирівну. І це - дуже невипадкова любов.

Її надривний, майже істеричний тон смішить іноземних журналістів і магічно діє на українських виборців. Її промови нагадують проповіді, її образ - Оранта, і це не дивно, враховуючи те, що її перший заступник - професійний проповідник. А коли віриш і любиш - чи можливо аргументувати, приводити якісь докази, сперечатися?

Її міжнародний брендінг через Революцію, косу і пальто від Луї Вуітон успішно відбувся і на українському ринку. Жоден політик досі не фотографувався для ELLE і не заявляв, що не проти пари розворотів ню в "Плейбої".

Це ще один, успішно запущений образ - "суперзірка" Тимошенко. Мадонна, Періс Хілтон, Ксюша Собчак, Шерон Стоун - Юля з ними в одному ряду.

Суперзірковість тісно пов’язана з вірою і любов’ю. На зірок стараються бути схожими, їх стиль копіюють, на їхні цінності орієнтуються. Їм некритично вірять. І це працює, навіть якщо лідерку прямо дискредитує її політсила.

Один журналіст розказав мені цікаву історію. Фірма-забудовник, котру люди пов’язують з одним БЮТівських нардепів, почала в підкиївському містечку Вишгороді під Києвом рити котлован.

Місце - територія колишнього, ще передвоєнного кладовища, пливуни, яри. По сусідніх будинках пішли тріщини - і люди організували комітет протесту.

Керівник комітету, продавець в місцевому магазині, після бурхливих слів на адресу місцевої райради, котра покриває будівельний бєспрєдєл, раптом кидає фразу - "Але я за Юлю, бо жінка врятує Україну". Завіса.

Політказка?

"Заради України я єдина з політиків відмовилася від амбіцій в 2004 році балотуватися на посаду президента. І підтримала Віктора Андрійовича Ющенка як єдиного кандидата від опозиційних сил. Віктор Ющенко здобув перемогу, в тому числі, з нашою підтримкою. І цю перемогу спустили, знаєте куди... "
Юлія Тимошенко, чат "Української Правди", 28 січня 2006 року

За Тимошенко не стоїть жодна ідеологія - ні права, ні ліва, ні космополітична, ні національна. Вона - все і відразу, кожен може знайти в ній щось для себе. І це дозволяє їй кардинально міняти свою позицію, реально не міняючи іміджу - він перекриває будь-які її вчинки.

Використавши місце в уряді Ющенка як трамплін в публічну політику, Тимошенко, втім, ще дуже довго не могла конкурувати з ним на рівних. Розробка "Юля-Жанна Д’Арк" ходила штабом Юлії Тимошенко ще весною 2001 року.

Тоді колишня "газова принцеса" тільки починала формувати свій імідж, повернувшись з Лук’янівського СІЗО. Помаранчева революція закріпила за нею образ людини номер 2 в українській політиці.

Що ж відбувалося за постреволюційними кулісами?

Першу атаку на Ющенка Тимошенко здійснила за схемою "погані бояри - хороший цар" устами свого соратника Зінченка, почистивши його оточення від своїх потенційних конкурентів. Ющенка з людини "над схваткою","судді" треба було перетворити в "учасника бійки" - і це успішно вдалося.

Далі ж, вміло поєднуючи риторику підтримки з цинічними підколками, використовуючи бажання прихильників "ширки" в навколопрезидентськім оточенні, уміло здійснила всі можливості для зрівняння шансів, а потім і перехоплення електорату.

Демони і герої, що їх перемагають, злі чарівники і переможна хода - всі ці образи супроводжують Тимошенко прогягом всього її шляху. Вона - міфологізована постать, а з міфом не поборешся. Тут все чітко, без півтонів - чорно-білий світ.

Її "все буде добре" в кінці кожної промови - це прогноз казкового фіналу. Це - звичайнісінька політична боротьба між двома лідерами, котру, проте, прикрили від стороннього ока міфологізованою завісою.

Але казки не розказують про конкретні інтереси конкретних політиків в конкретний час. Будьмо обережні з казками - "курочка ряба" може виявитися "бабою ягою".

Дискриміновані контексти

"Це вже стало доброю традицією - коли я намагаюся донести до суспільства реальні речі, проти мене порушують кримінальні справи. Я вже настільки до цього звикла, що коли це не відбувається, я починаю хвилюватися, що роблю щось не так".
Юлія Тимошенко, чат "Української Правди", 28 січня 2006 року

Люди не задають питання, за які гроші Тимошенко живе в розкішному особняку в Конча-Заспі, за які гроші збудовано палац її доньки. Людей не цікавить те, скільки коштів іде на одяг Тимошенко, за які кошти вона зупиняється в найшикарніших готелях європейських столиць.

Людей не цікавить те, за яким принципом формується партійний список БЮТ, яким чином туди попали мультимільярдери з кучмістським минулим, бізнеси яких і зараз залишають за собою шлейф беззаконня.

Люди не знають про те, чиї інтереси відстоюють достатньо публічні особи, і ким є "молоді аспіранти інституту міжнародних відносин", котрі заганяли всю Україну в "тендерне ярмо".

Людей не дивує обтічність відповідей Тимошенко на важливі питання - такі, як, наприклад, синхронне голосування з Партією Регіонів, нахабні забудовники в її списку чи конституційні зміни, які вона планує проводити.

Здається, сама Юлія Володимирівна настільки повірила у власну харизму, що думає, що люди пробачать їй все - чи коаліцію з дияволом, чи повний правовий нігілізм, чи життя на широку ногу.

Коли політика базується на сценаріях мелодрам, підліткових захопленнях кумиром і казках - це віртуальна політика. І сценарії такій політиці пишуть корисливі цинічні люди, інтереси яких і прикривають відрежисовані актори.

Така мелодрама шкідлива для України - за сценаріями не видно суті, за емоціями зникають думки. Гра на емоціях - це маніпуляція.

Всю українську політику вписано в серіал, релігійну драму, казку Тимошенко. Емоційне поле країни - в її руках, і це дуже небезпечно. Так починали великі диктатори - і люди щиро їх підтримували.

Наприкінці

БЮТ - достатньо потужна сама по собі сила, котра могла б і обійтися без маніпуляцій.

Дострокові вибори до Київради, здавалося б, мали б нарешті зламати цей формат, та зараз серіал триває. Саме проти таких спекуляцій на емоціях і віртуаліях спрямована ця стаття.

Шанс України - в раціональній, а не емоційній політиці. Так, це не так цікаво. Так, для цього потрібна чітка ідеологія: система пріоритетів і конкретне, а не абстрактне бачення ідеальної України з кроками до неї.

Але в іншому випадку нас знову чекають казки і серіали. Тимошенко в цьому контексті - просто людина, котра використовує нашу готовність не думати, а вірити.

В сценаристів є поняття "спойлер" - розкриття сюжету заздалегідь. Якщо людина іде в кінотеатр, знаючи про що мова, вона перетворюється в доскіпливого критика, котрого на халтуру не візьмеш. Більше того, тоді зникає сценічна реальність - людина не плаче і не сміється за заданим фільмом ритмом, а відслідковує деталі.

Ще один шанс української політики - це сміх.

Не сотвори собі кумира, каже Біблія. Тим, хто хоче вийти за межі матриці серіалу-віри-казки, рекомендую заміняти "Тимошенко" у новинах на, наприклад, "Брітні Спірс".

Тоді краще видно, як обігруються емоційні аргументи, як маніпулюється настроєм, як описується противників. І виключати по закінченню милополітичної драми телевізор.

Остап Кривдик, політолог, керівник сектору стратегії партії "Наша Україна". Дана стаття є особистою точкою зору автора і не відображає офіційну позицію партії.

Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 193.39.118.---Black_Sea..
Спасибо автору, очень грамотный и объективный анализ. Скажите, в "Нашей Украине" к Вам хоть чуть-чуть прислушиваются? Почему не принимались адекватные контрмеры по развенчанию мифа?
IP: 195.177.222.---kpa..
Действительно, только слепой или оченнь наивный не видит где юля переигрывает и срывается на фальш. Да она часто фальшивит, а вот ее оппоненты не фальшивят, они даже не умеют играть. Они считают что пипл беспросветно туп и схавает любое дерьмо в засаленной обертке национал-демократической риторики или ссср-ностальгии. Эти политики не учаться, их уже не исправишь, только выстрелом, контрольным, в голову. Юльке выпала сомнительная честь сделать эти выстрелы и оправить в небытие жлобов ПР и НУ
IP: 10.0.8.---terrapin..
Сдается мне, Ющ все равно выкрутится. Есть у него интересные варианты -
http://www.russ.ru/stat_i/vitya_yulya_vitya
IP: 77.122.228.---Болт..
Критика дело архиважное, если она имеет конструктивное продолжение.

В исполнение автора - это чистейшее критиканство, так как он критикует недостатки и опасности одного проекта в угоду проекту беспардонного лентяйства и эгоцентризма.

По моему нормальные люди всегда чувствуют грань,за которой корпоративная преданность перерастает в государственное преступление.
Автор видимо до этого еще не дорос. И если от своих детей это можно скрыть молчанием, то внутренний голос напомнит - ты дермецо!
IP: 212.115.225.---Наталья..
18.09.08 21:34 ___SIM
15:37 ___deeper
"умница! Рекомендую распечатывать и раздавать читать всем своим знакомым."

А слабо еще клеить на заборах?

Треба дослухатись автору 19.09.08 00:23 ___bananan ,витягти бревно з ока,рзложити по трісочках-а поітм вже й кліти по заборах-ПРО ДВОХ, одночасно.А ми якось розберемось.
АВТОРЕ,СЛАБО?
Тоді хоча б поясніть НУлям - відсутність min самокритики при ТАКому падінні рейтингу, вся демагогія від Славка виглядає просто комічною,особливо з парубія
Усі коментарі
Мовний шантаж: чи поховає Угорщина європейське майбутнє України
Ера партнерства людини і машини: яким буде світ до 2030 року
Від османів до Путіна: сім основних причин війни в Сирії
Південний Судан та українська зброя. Що відомо про новий "збройний" скандал?
Усі публікації