Ситуація в країні "ахова". В принципі, важко, та мабуть і не потрібно, шукати інші, спеціальні політологічні терміни для того, що б дати їй визначення.
Проте не можна піддаватися розпачу аж надто сильно. Варто принаймні спробувати пошукати можливості впливу на ситуацію, і робити це не емоційно, а цілком з раціональної точки зору. А "здатися" ми завжди встигнемо.
Викладене нижче - суб'єктивні думки автора, які не претендують на вичерпність. Але давайте хоча б розпочнемо дискусію.
Повернімося до історії. З суто прагматичної точки зору Майдан, по якому вже було зронено не одну сльозу, був засобом передачі влади.
Громадяни, невдоволені політикою чинного на той час президента, у доступний їм спосіб, який був абсолютно адекватним ситуації, що склалася, - вибори, відстоювання їхнього результату під час акцій протесту, - забезпечили прихід до керівництва країною якісно нової, здавалося, команди.
Помилки, зроблені цією командою, залишимо зараз за дужками. Важливо підкреслити, що протест людей мав на меті не "випустити пару", а переслідував абсолютно конкретні, усвідомлені цілі.
Можливо, саме цієї конкретики і не вистачило Юрію Романенку, та його однодумцям.
Втім, все ж таки, деяка частина раціоналізму мала місце і тут - з'явилася нагода виявити активних людей на місцях і почати з ними роботу. Але це вже зовсім інша історія.
Претензій до нинішньої влади разом з опозицією більш ніж достатньо, але ключовий аспект полягає у тому, що вони морально вичерпали себе у політиці.
Тому, з прагматичної точки зору, що б зупинити руйнацію країни, громадянське суспільство має забезпечити зміну цих поводирів.
Для цього ще не пізно використати усі наявні інструменти.
Лідери суспільної довіри мають можливість робити публічні виступи, заяви, домагатися зустрічей, круглих столів із керівниками країни аби пояснити їм, у чому саме вони не праві. Факти відмови від таких зустрічей потрібно оприлюднювати.
Політологи також можуть сказати своє слово. Придумувати усілякі хитромудрі схеми по виходу з кризи - це їхня робота. Причому, цього разу, не в інтересах якоїсь із політичних сил, а в інтересах усієї країни.
Журналісти мають, як завжди, писати, говорити, показувати. І, як завжди в подібних ситуаціях, від них залежить дуже багато.
Треба, нарешті, забути про джинсу і, якщо має місце тиск з боку власника, просити захисту у суспільства. Інакше декому доведеться повторювати досвід "1+1" і публічно вибачатися за відхід від професійних стандартів.
Люди, які не в стані виплатити банківські кредити і взагалі потребують захисту у складній економічній ситуації, мають об'єднуватися, і цей процес вже йде повним ходом.
І т.д. і т.п.
Традиційно, в Україні від громадян не залежить нічого, і водночас - залежить все. Принаймні, суспільство в силах поламати плани політиків, написати власний сценарій наступних виборів, і потрібний для цього досвід вже є.
Головне вже сьогодні йти шляхом нехай невеликих, але результативних кроків.
Складно повірити, що в Україні немає людей, здатних перевернути ситуацію на краще. Якщо такі люди знаходилися у минулому, то знайдуться і зараз. Маленьке, що ми можемо зробити - створити для цього необхідні умови.
 |
Євген Булавка
