Дозвольте замовити привітання

Владні обличчя, напередодні святкування Дня Незалежності України, я пам’ятаю ще з перших річниць. Вчора ці люди відчайдушно боролися проти ворожого націоналізму, а сьогодні потрібно вітати людей незрозуміло з чим.

Але ж потрібно.

Тому смуток на обличчях поступово змінювався виразом стурбованості і творчих потуг, результатом котрих, в кінці-кінців, і ставав отой, проголошений з сірковими очима текст.

Минуло майже два десятиліття, але мало що змінилося. І сьогодні влада ламає голову над текстами привітань. З них ми довідуємося про тяжке минуле, від котрого відмовилися у 91-му, та проблемне сьогодення, в якому живемо.

Потім нам нагадують, що ми тепер маємо відсутність війни і свободу слова. Про конкретні успіхи, скажімо покращення життя, як про покійника, – нічого. Немов похорони, а не святкування Дня народження держави.

Щоправда, тон привітання суттєво жвавішає у тих місцях, де промовець починає натякати на щастя, яке багатостраждальний народ отримає, обравши його на найвищу посаду та надавши необмежену владу.

Що ж, ситуація знайома ще з Радянського Союзу. Тоді в кінці тунелю маячило світло щасливого комуністичного майбуття. Проте, ніхто не намагався детально його описати.

Суспільство, по дорозі до тієї недосяжної примари, втратило всілякі надії і мотивації, результатом чого і стала тиха та безславна кончина Союзу.

Сьогодні відбувається те ж саме з незалежною Україною. Наші найщиріші закордонні друзі вже вбираються у траурне вбрання і тренуються у виголошуванні похоронних промов.

Але, ще не вмерла Україна!

І, незважаючи ні на що, я не хочу чути на День народження моєї країни заупокійну. І не хочу бачити демонстрацію розумової убогості керівників держави та кандидатів у владу.

Я не хочу чути пустопорожніх обіцянок і споживати продукцію дешевих піарників. Я не хочу, щоб перші особи держави ганьбили себе примітивною брехнею, а нас вважали тією нікчемністю, котра здатна її мовчки спожити.

Від худоби я відрізняюся тим, що самостійно можу оцінити наслідки владної діяльності. Тому не принижуюся і не прошу. Ні низьких цін, ні високих зарплат та пенсій.

До Дня Незалежності України прошу познайомити мене з розробленими концепціями розвитку України. Я хочу знати: що і яким чином забезпечить майбутнє процвітання держави і нашого життя.

Я хочу знати, хто і що для цього повинен робити. Я хочу бачити цілісну картину всього, що відбувається в Україні, взаємозв’язок окремих дій з кінцевим результатом.

Я хочу знати, що конкретно зробив кожен і з влади, і з черги до неї для того, щоб покінчити з суцільною корупційною продажністю всіх гілок влади.

Що і яким чином планується зробити, щоб чесно працювати стало б престижним, а творити – стало б вигідно. А за руйнування і розкрадання держави саджали б до в’язниці.

Я хочу, щоб концепція розвитку України була викладена такою простою мовою, котру зрозуміє кожен українець. І щоб весь науковий потенціал країни працював на освіту народу у більш складних суспільних питаннях. Бо ніщо так тісно не пов’язане між собою, як культурний і освітній рівень нації та заможність й духовність її життя.

І ще, я хочу почути, що головним в Україні є її народ. Не якісь вискочки, не якась еліта, не мародери-мільярдери, не феодали з Голованівського лісу, а саме народ.

Що вся повнота влади належить цьому народу. І все в Україні належить цьому народу, реально належить.

А у високих посадових кріслах сидять не повелителі нації, а слухняні виконавці народної волі. І що розроблені механізми почнуть діють вже завтра і за допомогою них можна буде швидко усунути як продажного суддю та прокурора, так і найвищих посадовців.

Я хочу почути, що будь-який громадянин може прийти до партійного офісу політичної партії, до котрої належить привітальник, і відразу долучитися до покращення стану справ в України, а не бути змушеним працювати на авторитет і процвітання знахабнілої верхівки цієї партії.

Я хочу почути, що ми протистоїмо між собою не за мовою і етнічною належністю, не за регіоном проживання чи геополітичними симпатіями, не за майновим чи інтелектуальним рівнем, а лише по одній ознаці – за тим, хто працює на процвітання України і української нації, і тих, хто проти цього.

Я хочу, щоб процвітання України і української нації, матеріальний добробут і духовний розвиток стали національною ідеєю.

Я хочу на День Незалежності почути про те, що ми всім суспільством йдемо до нашої мети.

Я хочу, щоб кожен реально бачив цю мету і той добробут, котрий вона йому несе.

Я хочу, щоб кожен міг долучитися до творення цієї мети, і щоб кожен міг зупинити тих, хто намагається перешкоджати її досягненню.

Але, я не хочу на День Незалежності України ні бачити політичних шахраїв, ні чути тих нездар, котрі не в змозі об’єднати націю на шляху в квітуче майбутнє.

Ось таке побажання від простого громадянина України напередодні чергової річниці свята Державної Незалежності України.