Прийняття в цілому закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів президента мав би посилити оптимізм тих, хто вважає, що громадська думка поки що має певну вагу на процес законотворчості.
Дійсно, до аморальності лобістська і колоритна норма законопроекту про формування виборчих комісій фракціями останнього скликання Верховної Ради не дожила до другого читання. Але, на жаль, пройшли інші одіозні положення, які формують серйозні ризики чесним і прозорим виборам.
Зокрема, залишилися норми про зміну порядку прийняття рішень виборчими комісіями у день голосування (тобто, на "ранішньому" засіданні перед відкриттям виборчої дільниці), про підрахунок голосів та про встановлення результатів виборів.
Якщо на сьогодні є чинною норма про прийняття рішень більшістю від кількості членів комісії, то законопроектом пропонується встановити більшість від присутніх на засіданні.
Виборчі ризики можна проілюструвати на прикладі дільничної виборчої комісії, що складається з 15 осіб. Відповідно до частини 4 статті 28 чинного закону про вибори президента, засідання виборчої комісії є повноважним, якщо в ньому бере участь не менш як дві третини складу комісії.
Таким чином, кворум складає 10 членів комісії; відповідно, для прийняття рішення більшістю голосів членів виборчої комісії, достатньо, за новим законом, 6 "штиків" (нагадаю, йдеться про комісію чисельністю 15 членів!).
В умовах посиленої політичної конфліктності і активного застосування адміністративного ресурсу це означає, що неугодні члени виборчої комісії просто-напросто не потраплять на засідання комісії: інспектор ДАІ зупинив, хулігани, хтось отримав пропозицію, від якої не можна відмовитися, хтось "захворів" – причини можуть бути різні.
Люди, які брали участь у виборчих комісіях у 2002, 2004 роках на Закарпатті чи Донбасі можуть цей список "раптових проблем" доповнити.
Ситуація погіршується тим, що на виборах президента у 2010 році не буде спостерігачів від громадських організацій. Всі спроби народного депутата Князевича надати право спостереження у виборчих комісіях та на виборчих дільницях офіційним спостерігачам від громадських організацій набирали не більше 16 голосів.
Щоправда, якщо б громадські організації і могли мати своїх спостерігачів на виборах, це їм особливо не допомогло б. Оскільки друге читання і голосування в цілому пережила новела законопроекту, якою пропонується значно полегшити роботу більшості в комісії з "неугодними елементами", що присутні на засіданні комісії.
За чинним законом, особи, які присутні на засіданні комісії, "якщо вони неправомірно перешкоджають його проведенню", можуть бути вилучені з засідання за вмотивованим рішенням 2/3 складу комісії. На тренінгах з виборчого законодавства члени комісій часто запитували, що означає "неправомірно перешкоджати".
На це закон, на жаль, відповіді не дає. Новоухвалений документ це питання тем обминає, натомість знімає норму про голосування за таке рішення 2/3 членів комісії.
У перекладі на побутову мову, за новим законом офіційний спостерігач чи журналіст, що присутній на засіданні і який вказує на порушення членами виборчої комісії законодавства, може бути звинувачений у "неправомірному перешкоджанні" (скажімо, у порушенні регламенту засідання) і простою більшістю присутніх членів комісії відправлений за двері.
Достатньо ризикованою складовою нового закону, прийнятого Верховною Радою, є новий порядок внесення змін до виборчих списків. Якщо зважити, що стаття 32 закону надає право включати виборця до списку виборців на дільниці за годину до закінчення голосування, то можна не сумніватися в задіянні судового ресурсу та ресурсу ГЗС (голови, заступника, секретаря комісії) для "коригування" "лояльної" виборчої явки.
Можна припустити, що прикомандирована до БЮТ "медведчуківська" юридична група буде мати багато роботи на цих виборах. До речі, внісши таку новелу законодавець мав би, напевне, пояснити, а для чого виділялося стільки бюджетних коштів на створення Державного реєстру виборців, якщо сьогодні його можливості настільки недооцінюються?
На цьому спрощення каналів фальсифікації не завершується. Відповідно до законопроекту, "непідписання або відмова у підписанні протоколу (підрахунку голосів – Авт.) окремими членами комісії не має правових наслідків для дійсності протоколу".
Загалом розуміючи логіку цієї новели (часто члени комісії таким чином затягували встановлення результатів виборів), у загальному контексті пропонованих змін до закону, можна говорити про ще одну можливість неправомірного домінування більшості при ухваленні рішень у день голосування і в ході підрахунку голосів.
Ну, і, врешті, не можна не звернути увагу на ще одну скандальну норму закону, а саме частину третю статті 172: "Рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адміністративного суду України.
Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду".
Нагадаємо, що саме Київський апеляційний адмінсуд у грудні 2008 року скасував своє рішення від 28 жовтня 2008 про задоволення скарги президента Віктора Ющенка про зупинення виборчого процесу; цим же рішенням апеляційний суд відмовив президенту у задоволенні його апеляції.
Той факт, що згаданий законопроект подали переважно депутати регіонали і БЮТівці, не може вважатися випадковим.
Можемо припустити, що найпотужніші політичні сили – ПР і БЮТ – хочуть перевести змагальність програм кандидатів у президенти у змагання адміністративного ресурсу.
У будь-якому випадку, виглядає так, що у політичних сил, хто буде боротися за владу на виборах-2010, мало надії на тих, хто голосує, більше надії на тих, хто рахуватиме голоси. А у нас залишається лише надія на вето президента…
 |
Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, для УП
