Нещасливий гурме. Київські ресторани у справі Розенблата
Декларовані багатотисячні обновки, сумки, пальта, годинники, поїздки на Мальдіви та чартерні перельоти в загальних рисах окреслили той спосіб життя, який насправді ведуть народні обранці.
Проте є й інша, тіньова, частина цього світу, яка в електронні декларації не потрапляє зі зрозумілих причин. Це простір відкатів, хабарів, проплачених голосувань і оборудок, бюджети яких в десятки разів перевищують навіть ті колосальні суми, які задекларовані нашими чиновниками.
У публічну сферу дані цієї частини їхнього життя потрапляють дуже рідко і переважно у формі кримінальних хронік.
Нещодавно, стараннями НАБУ і Антикорупційної прокуратури, українці отримали ще одну змогу зазирнути у цей таємничий світ - "бурштинову" справу, у які засвітилось одразу два народних депутати із обох владних фракцій парламенту.
Історія депутатів НФ Максима Полякова та БПП Борислава Розенблата показала дві цікаві речі.
По-перше, сума річної заробітної плати може бути отримана народним обранцем в тіні за одну "маленьку послугу".
За даними слідства, сума хабара за реєстрацію правок у законодавство для Полякова склала 7,5 тисяч доларів. У порівнянні з епізодом Розенблата, де мова йде про майже 300 тисяч доларів, дуже навіть "скромна" сума. Але навіть вона більша за всю зарплату, яку Поляков отримав за останній рік депутатства.
По-друге, стало зрозуміло, що "корупція посеред нас". Усі зустрічі Розенблата із агенткою НАБУ під прикриттям, яка видавала себе за представницю еміратської фірми, Світланою Сивокінь, проходили не в якихось закритих бункерах чи спецкімнатах. Навпаки, вони були майже публічними.
Депутат зустрічався із майбутньою "партнеркою по бізнесу" в київських ресторанах, хоча вхід до них відкриті для будь-кого. Вони сиділи за сусідніми столиками зі звичайними людьми, які навіть уявити не могли, що поруч із ними хтось планує схеми видобутку бурштину чи бере 10, 20 а то й 200 тисяч доларів хабарів за свої "скромні" депутатські послуги.
Взагалі, "ресторанна карта" справи Розенблата – це окрема цікава історія. Якщо уважно її прочитати, то можна отримати ще один ключ до розуміння способу життя українських "еліт" та способу їхнього мислення.
Благо, завдяки спільній роботі НАБУ та консультантів з американського ФБР, у нас є досить точні дані про те, де, коли і з ким зустрічалися фігуранти "бурштинової справи", про що на цих зустрічах говорилось, та скільки за депутатські "послуги" давалося хабарів.
Тож "Українська правда" вирішила розповісти своїм читачам цю ресторанну історію з кримінальним присмаком.
Звичайно, в Україні діє презумпція невинуватості. Звичайно, депутати Поляков і Розенблат мають право заперечувати свою вину і заявляти, що їх "підставили".
Однак після такої детально описаної кримінальної історії від НАБУ, вірити у схожі заяви "бурштинових депутатів" буде куди важче.
Як вдало підмітив на останньому брифінгу генпрокурор Луценко, "депутат має право вносити будь-які законопроекти, навіть абсурдні, але тільки до того моменту, поки він за це не бере гроші".
Тож справа ніяк не в особистостях Розенблата чи Полякова. Справа у тому, що депутати мають припинити "плутати" законодавчі права зі своїми матеріальними активами.
Роман Романюк, УП
