Кіра Рудик: Порошенко для нас є більшим політичним ворогом за Зеленського. Тому що президент не намагається нас так сильно "обійняти"

Четвер, 6 серпня 2020, 05:30

Після відходу з активної політики Святослава Вакарчука, колишня айтішниця Кіра Рудик стала наймедійнішою людиною у фракції "Голос".

Ще в березні Вакарчук передав Рудик головування його партією. 

Зараз же перед лідеркою "Голосу" стоїть непросте завдання – майже з нуля побудувати партію з міцними регіональними структурами. 

Причому будувати партію їй доводиться без особливої електоральної підтримки. За рік рейтинг "Голосу" впав майже вдвічі та коливається в межах 2-3%

Цьому сприяло одразу кілька факторів: незрозуміле позиціонування фракції в парламенті, бажання конкурентів "міцніше обійняти Вакарчука", і врешті – нерішучість того ж таки Вакарчука, який досить раптово і без зрозумілої комунікації з виборцями пішов з парламенту.

"Українська правда" прийшла до Кіри Рудик записувати коментар для підготовки іншого тексту про місцеві вибори. Однак, наша бесіда переросла у повноцінне інтерв’ю. 

Впродовж години ми поговорили про стан справ у партії після складання мандату лідера "Океану Ельзи", про їхній передвиборчий штаб до місцевих виборів, про можливого кандидата в мери Києва Сергія Притулу та про хитрих ворогів партії "Голос".

 
Колишня айтішниця Кіра Рудик стала наймедійнішою людиною у фракції "Голос"
Всі фото: FB Кіри Рудик

"З нами працюють різні політтехнологи. Вони радять різні, подекуди суперечливі речі, і ми потім приймаємо рішення"

– Розкажи, будь ласка, як партія "Голос" готується до місцевих виборів?

– Підготовка зараз – це "інвентаризація людей", які працювали з нами в невиборчий час, та розуміння, де ми готові йти, а де ми краще не підемо, аніж приведемо до влади людей, в яких на 100% не впевнені. Саме тому десь ми не відкриваємо осередки, або не будемо нікого висувати.

– Наприклад, де ви не будете висувати людей?

– Наприклад, Суми. Скоріше всього, Полтава. Там у нас нас немає людей, які б працювали з нами довгий час. Краще менше, але краще. 

І тому, якщо в мене є якісь застереження, червоні прапори, або щось інше – це стосується і членів ТВК (територіальні виборчі комісії – УП), і людей, які можуть від нас висуватися, краще цього не робити, аніж ризикнути.

Тому зараз у нас відбувається інвентаризація, плюс розбудова штабів і їх координація. Це суперцікава задача з точки зору менеджменту – як зробити матричну структуру, яка буде працювати між собою, де люди репортять (звітують – УП), де "польовики" працюють як одна команда, комунікаційники, діджитал і так далі. 

Ще робити це в супероптимізованому бюджеті – задача із зірочкою. 

Читайте також: Глава виборчого штабу "Слуги народу" Олександр Корнієнко: У нас немає політтехнологів. Ми собі самі технологи

– Ти кілька разів сказала про бюджет. Який ваш бюджет? Скільки ви збираєтеся витратити?

– Його дуже мало. Те, що лишилося з минулих парламентських. Ще точно не знаю, скільки витратимо. Буду намагатися, щоб було менше, менше й менше. Тобто ми будемо вкладати гроші в зовнішню рекламну кампанію...

– Борди і реклама на телебаченні?

– Думаю, борди по Києву, реклама в інтернеті і, можливо, щось на телебаченні. Це так, по принципу тотальності. А на місцях там вже кожен буде брати цей макет для себе і там уже хто на що спроможний. 

Тобто ми гроші в регіони не можемо давати, бо в нас їх немає. Але я їжджу всюди, де є люди, які кажуть: "Давайте виходити". 

У нас цікава була історія з Одесою, ми там вагалися, чи йти на вибори. Потім, коли прийшла перша соціологія, виявилося, що там великі шанси мають ОПЗЖ, Шарій і вони можуть сформувати більшість. 

Тому місцеві підприємці в Одесі прийшли до нас з фразою: "А чого це ви, "Голос", не йдете?". Далі вони кажуть: "Давайте, у нас є люди, ми вас підсапортимо, щоб було за кого голосувати". 

Це не окрема історія, таких зараз все більше і більше, де люди кажуть: "Нам нема за кого голосувати". Я кажу – почекайте, чия це проблема? Вони кажуть: "А давайте ми вас підтримаємо, давайте ми щось зробимо".

 
Кіра Рудик: Мені важливо, щоб вибори пройшли прозоро, щоб мені було не соромно, щоб я могла відчитатися за кожну копійку, і щоб у всіх було розуміння, що робити і до кого звертатися
фото: прес-служба "Голосу" 

– А можеш назвати цих людей, чи це секрет?

– Не скажу.

– Хто у вас голова виборчого штабу?

– Світлана Бондаренко.

– Це хто?

– Вона працювала в київському штабі цей рік. Вона – операційник, який не спеціалізується на виборах, але спеціалізується на процесах. Це дуже важливо. 

Мені важливо, щоб вибори пройшли прозоро, щоб мені було не соромно, щоб я могла відчитатися за кожну копійку, і щоб у всіх було розуміння, що робити і до кого звертатися.

Реклама:

– Світлана раніше з вами працювала?

– Ні.

Вона взагалі має досвід виборчих кампаній? 

– По Києву, займалася "Самопоміччю".

 
Кіра Рудик: Рік моєї роботи в політиці дав мені зрозуміти, що рішення все одно треба приймати централізовано

– Ми раніше збирали текст про інші партії, то деякі політсили залучили народних депутатів до виборчої кампанії. Умовно кажучи, кожен народний депутат закріплений за конкретною областю і там або агітує, або працює в місцевому штабі. У вас таке є?

– Так-так. Дивися, у нас також відповідає кожен депутат за регіон, тому що має бути з кого спитати, і плюс це така децентралізація. В кожній області своя історія, якщо ми в центрі почнемо влазити у кожну тут, ми загнемося. 

Тому Рущишин відповідає за Львів, Цабаль відповідає за Тернопіль, Рахманін відповідає за Закарпаття, Железняк відповідає за Київську область, я відповідаю за Київ, Устінова – це Вінниця, Бобровська – Рівне, Юрчишин – Франик, Стефанишина – Черкаси. 

– Хто у вас політтехнологи?

– У нас є багато людей, які нам хочуть радити і радять. Але рік моєї роботи в політиці дав мені зрозуміти, що рішення все одно треба приймати централізовано. 

Тобто у нас є декілька пропозицій, які ми розглядаємо, у нас є політрада і я, які приймають рішення, яким чином далі рухатися.

Читайте також: Політтехнолог Ігор Гринів: Де ти побачив в очах Путіна мир, президенте України?

– Давай подивимося на інші політсили. У Юлії Тимошенко політтехнолог – Абдулін. У Порошенка – Гринів. І вони, як політтехнологи, продумували стратегії і відповідали за їх реалізацію. У вас є якийсь конкретний політтехнолог, який є головним по стратегії?

– Ні. 

– Тобто у вас є якась група технологів?

– Так, вони радять різні, подекуди суперечливі речі, і ми потім приймаємо рішення. Давайте подивимось правді в очі: в політиці взагалі не знають, як правильно. Ну знають приблизно, як можна...

– Зачекайте, є соціологія.

– Є соціологія і що?

Реклама:

– Є фокус-групи, є заміри потреб аудиторії і так далі. 

– Так, якби так можливо було робити, то Ляшко, напевно, пройшов би в парламент, ну на парламентських, наприклад.

– Він зараз і пройде. 

– Ну минулі парламентські. "Аграрна партія" би пройшла. Там стільки бабла було влито!

– Так не проблема в баблі!

– Проблема в тому, що ніхто не знає, як правильно, а потім всі бігають і шукають винуватого – я так не хочу. 

Я так в бізнесі не робила. У мене було багато радників, але рішення я завжди приймала сама. 

 
Кіра Рудик: В політиці взагалі не знають, як правильно реалізовувати стратегію

– Тобто ваша технологічна група працює у вас як радники?

– Так.

– Зачекай, це вибори, тут потрібна зрозуміла генеральна лінія – нею хтось займається у вас?

– Так, голова Head of strategic communication, її звати Ксенія Єфремова, вона не з політики. 

– Не з політики?

– Взагалі не з політики. Ксенія бере все, що нам нарадили, ми приймаємо рішення, що, а потім вона це пакує, комунікація і так далі.

– Ти можеш назвати політтехнологів, які з вами працюють?

– Ні. У нас з усіма підписані документи про нерозголошення. 

Реклама:

"У нас є троє претендентів на мери Києва"

– Хочу закінчити блок про місцеві вибори. У політичних колах вже тиждень говорять, що Притула таки йде на вибори у Києві. 

– У нас 11 серпня буде з’їзд, на ньому ви побачите всіх кандидатів.

– Також говорять, що ваше публічне селфі з Притулою – це як його підтвердження всій команді, що Сергій сказав "Так". Це я зараз вам передаю те, що кажуть у кулуарах.

– О, чутки-чутки (сміється). Дивися, тут така ситуація. Притула працює в політраді. Я думаю, що треба було робити селфі, напевно, кожного разу, коли ми збираємося в політраді, щоб ще "будоражить уми". 

– 11 серпня він буде на з’їзді? 

– Звичайно, він член політради.

– Він же не буде ведучим, правильно?

– Ні, я буду ведуча, я ж голова партії. 

– Скільки у вас взагалі претендентів на мери Києва?

– Троє. 

– А давай їх назвеш!

– Ні. Не назву, бо це ж внутрішня історія, вона ж іще кипить. 

 
Кіра Рудик: Насправді є влада, яка несе відповідальність за все, що відбувається, і є опозиція. Ми не влада, ми є опозицією і про це варто чітко говорити

– Як ви вибираєте з цих трьох? 

– Ми говоримо багато про те, що буде краще. Є соціологія, є фактор впізнаваності. Є ще імідж партії і є ще гроші, які треба витратити на кампанію. Від цього буде залежати.

– Якщо у мери йде дуже медійна людина, то грошей потрібно менше. Хіба ні?

– Дивись, ну ми ж прекрасно розуміємо, що так, на медійну людину потрібно менше фінансів. Але ж має бути якийсь концепт того, хто іде, яким чином буде все працювати і так далі. 

Зараз, коли людина, яка йде в мери, може бути першою в списку в Київраду, виникають іще багато запитань. А що робити потім медійній людині в Київраді?

Читайте також: Друга ліга. Що роблять партії Тимошенко, Ляшка, Смешка, Вакарчука і Шарія

– Тут ми приходимо до того самого, що сталося з Вакарчуком.

– Я б не хотіла тут порівнянь робити, тому що все-таки для мене це дуже різні історії. Але найбільше питання місцевих виборів, я розумію, що самі вибори – це не самоціль. 

Для мене виклик як для менеджера зробити так, щоб це все було максимально ефективним, щоб були мінімально витрачені кошти за один голос. Щоб у нас потім залишилися гарні відносини... Але питання – потім що? 

Добре, у нас вибралося стільки людей, стільки-то в облради, в міськради. І далі що? Щоб що? 

Що вони будуть там робити, як вони будуть працювати, які будуть з ними ризики? Як вони будуть вибудовувати свою стратегію на місцях, які у них будуть результати? Вони туди прийдуть, щоб що, що робити?

 
Кіра Рудик: Інвестиції у впізнаваність нового бренду – це те, що собі не можемо дозволити зараз 

– Тобто ви в кожній команді ставите якийсь конкретний KPI, чи як?

– Ні, я питаю в кожної команди – ви для чого йдете? І основні питання – де ми вибираємо не йти, де люди не розуміють, для чого вони балотуються? Вони кажуть: ну, я йду в політику. Щоб що? Якщо нема відповіді "щоб що", то навіщо йти?!

– В кожному регіоні окрема історія, я абсолютно розумію. А по яких містах у вас вже є кандидати у мери?

– Київ, Львів, ми думаємо зараз про Франик, інші міста.

– Яке буде основне гасло виборчої кампанії партії "Голос"?

– "Твій голос здатен". "Твій голос здатен – те чи те". Тобто месидж з підтвердженням – про попередні речі, які ми зробили, і з тим, що ми будемо робити далі.

Реклама:

"Ми не вибрали правильний час прокомунікувати, що йдемо в опозицію"

– Давай поговоримо про фракцію у парламенті. Чому ви пішли в опозицію аж тепер, після року перебування в Раді?

– Це був останній тиждень в Раді, я підбивала підсумки року – що ми могли зробити і чи зробили все, що планували, і чому там щось вдалося чи не вдалося. 

Ми ж всі тут відмінники, "фракція відмінників". Тих, хто планує, потім робить статистику. І ми довго спілкувалися про те, що ми могли зробити по-іншому цей рік, що його потрібно було витратити більш ефективно. 

Саме в цей момент з’явилося розуміння, що нам потрібно чітко заявити про те, хто ми є.

З самого початку, коли Славік був лідером, ми починали з концепту "надпозиції". Це дуже важко комунікувати, це як продавати новий продукт на ринку. 

Насправді є влада, яка несе відповідальність за все, що відбувається, і є опозиція. Ми не влада, ми є опозицією і про це варто чітко говорити. Тому що якими б ми конструктивним, крутими, правильними не були, ми не можемо впливати на призначення Венедіктової. 

Ми все одно за нього не голосуємо, ми можемо на собі рвати тєльняшку, але казати, що ми в "надпозиції", коли призначають Венедіктову, коли призначають уряд...

 
Рудик: Ми є опозиція до існуючої влади, ми опозиція до Авакова, ми опозиція до корупціонерів, в принципі, до всього і всієї "дічі", яка відбувається

– А чому так довго ви визначалися з опозицією?

– Ми просто не вибрали правильний час прокомунікувати це. 

– У вас в команді були суперечки з цього приводу?

– З самого початку у нас було питання — як ми можемо бути максимально ефективними? Ми думали, що якщо ми будемо кожного разу вирішувати, що буде найкраще для країни, то у нас вийде зробити максимальну кількість змін. 

Зараз ми розуміємо, що варто казати правду про те, хто ми є. Ми є опозиція до існуючої влади, ми опозиція до Авакова, ми опозиція до корупціонерів, в принципі, до всього і всієї "дічі", яка відбувається.

– Ви не плануєте після місцевих виборів змінити назву партії? Тому що "Голос" асоціюється з конкретною людиною, яка склала мандат. Відповідно назва "Голос" несе додаткові репутаційні втрати. 

– Ми зараз зробили невеличкий ребрендинг, ну я б навіть не сказала ребрендинг...

– Я бачив в Instagram, тому що я на вас підписаний. Але ребрендинг не зовсім зрозумів. 

– У Facebook побачиш. Там більш такий рожевий градієнт, більш "модний-молодьожний".

 

– Більш модний, так. Але що він додає, не зовсім зрозумів?

– Він виключно показує, що зміни відбулися, і мені приємніша кольорова гама. Щодо твого запитання — ми думали про те, щоб змінити назву на якусь іншу, а потім вирішили, що не будем цього робити. 

Інвестиції у впізнаваність нового бренду – це те, що ми собі не можемо дозволити зараз. 

"Я знала, що вихід Слави з парламенту буде ударом"

– Як вихід з парламенту Вакарчука відобразився на рейтингах партії?

– Погано. Це правда. 

– Просто до того у вас простежувалася тенденція падіння.

– Ні! Дивись, значить, у нас було падіння до січня-лютого. Це було пов’язано з тим, що ми не позиціонуємося і погано комунікуємо. 

Потім березень – мене вибирають головою партії. Потім починаємо говорити: "Шмигаль, Аваков", ми ростемо, ростемо, ростемо. Потім Славік – і пішло вниз. 

Зараз у мене план – тільки рости. Славік пішов коли, в кінці червня? Ну от зараз потихеньку відбудовуємо бренд. 

Ти ж розумієш, зараз ми починаємо на місцевих бути активними, розмовляти з людьми. Розказувати: дивіться, ми такі круті, ми молодці, от що ми там за рік. Нам кажуть: "да, да". І ми по-тихеньку ростемо. Ну побачимо, це вже дуже суб’єктивно.

 
Кіра Рудик: Ми не вибрали правильний час прокомунікувати, що йдемо в опозицію

– Через що Вакарчук пішов насправді? 

– Думаю, що він побачив, що ми вже, знаєш, ідемо далі.

– Деякі ЗМІ повідомляли, що Слава вас не підтримував у акціях проти Авакова. 

– Такі речі коректно в нього питати, але Слава завжди казав: "А ви впевнені, що те, що ви робите там, це найкраще для країни"? У нього завжди є застереження, тому що він дивиться набагато кроків вперед. 

– Він не розчарував вас своїм вчинком? 

– Я знала, що так буде... Як голова партії я знала, що це буде удар. Але я також знала, що ми вишкребемося – точно вишкребемося. Я знаю, що це звучить наче слоган, але Слава з самого початку казав правду, що він привів нас не як "людей Вакарчука"...

Реклама:

– Зачекай, коли Святослава Івановича запитували: "А зараз не буде така історія, як раніше сталася"? Він казав: "Я тут всерйоз і надовго".

– Мені він казав, що він веде нас і щоб ми думали, як маємо будувати партію. Він мені це казав в березні, коли пропонував мене на голову партії, і я знала, що не можна буде завжди за його спиною ховатися, що треба бути самостійними. 

Я знаю прекрасно, що можна було робити якось краще, напевно, форматувати, щоб ми не втратили стільки рейтингу і так далі. Але ми теж не такі прості.

 
Кіра Рудик: Звичайно, є якісь моменти, в яких опозиційні сили повинні працювати разом

– Останнє питання про Вакарчука. Чому він не досидів до місцевих виборів, а потім не пішов? Тому що технологічно, ти сама розумієш...

– Я знаю...

...у вас би не було падіння такого різкого.

– Згідна. 

– То чому він не почекав?

–  Ну, це було би так – люди пішли в місцеві ради, в обласні ради, і вони б розраховували, що Славік буде якось їх підтримувати. А тут би він сказав: "Ну, все". 

– А ви підтримували таку ідею, щоб Славік ішов до місцевих виборів із парламенту?

– Я розуміла, які ризики. Але також я розуміла, що зараз брати людей, які б казали: "Ну, ми йдемо, тому що ми віримо в Славіка, а не тому що ми віримо в партію "Голос", це була б неправильна ідея. 

"Є речі, в яких ми можемо працювати разом з "ЄС". Але постає питання Авакова і ми відразу оп і розходимося, питання корупції – оп і розходимося

– Не можу не запитати про "ЄС". Чому ви...

– Не об’єднаємося? (сміється)

– Чому ви атакуєте Зеленського, але не помічаєте "Європейську Солідарність", коли у вас з ними найбільші перетоки симпатиків?

– Ми помічаємо. Чого? Я не знаю, чому в тебе таке враження. Ми помічаємо і тих, і тих. 

– Але "ЄС" поїдає вас на Заході. 

– Можу з тобою довго спорити. Подивися в списки, кого "ЄС" веде на Заході: це якісь бандити і кар’єристи. І саме у нашого електорату є очі, щоб побачити і вуха, щоб почути. 

– Петро Олексійович пропонував вам бути разом у Верховній Раді – як така опозиційна коаліція?

– Нам всі пропонували так чи інакше: давайте ми якось разом. 

– Порошенко пропонував?

– Ми розмовляли про те, що, звичайно, є якісь моменти, в яких опозиційні сили повинні працювати разом.

– Наприклад?

– Є речі, в яких ми можемо працювати разом – питання Росії, питання війни, питання наїздів на українську мову. Абсолютно точно у нас тут позиція дуже схожа. 

Питання корупції – тут ми зразу оп і розходимося, питання Авакова – ми зразу оп і розходимося.

– А нащо ви заходите з ними, наприклад, у питання мови?

– А ми не заходим публічно.

– Ви були на мітингу.

– Я приходила без прапорів, так, як ми домовилися. Це ж питання про те, як домовлятися з людьми, які не тримають слово.

– І потім, коли ви з'являєтеся на цьому мітингу, вас сприймають, що ви прийшли з "ЄС".

– Стоп, стоп, стоп. Тут вже ти відповідаєш сам на своє питання про те, чому не об'єднуватися. Якщо ми, наприклад, про щось домовляємося, що всі виходять за мову без прапорів партійних, ти приходиш – там є чиїсь партійні прапори. 

Це красиво? Ні. Я б виходила з прапором України і писала у Facebook, хто за що виходить. 

 
Кіра Рудик на мітингу щодо мовного питання

– А нащо ви заходили тоді, якщо ви бачили?

– Ну, я йшла на роботу в Верховну Раду.

– І могла пройти повз. 

– Ні, я вийшла, сказала, хто за що виходить. У нас прийшли люди з київського осередку, які казали: "Хочу підтримати мову". Прийшли прапори конкретної партії, ми такі пожали плечами і подумали: "Ну, добре, рєбята, з вами домовлятися, как всєгда". 

– Ще одна тема, коли ваші депутати приходять на суди Порошенка.

– Два депутати прийшли. Наші депутати можуть приходити туди, куди вони вважають правильним. 

– Але технічно хіба це правильно?

– Може і неправильно. 

 
Кіра Рудик: Зеленський не намагається нас так сильно "обійняти", як "Європейська Солідарність"

– Ви взагалі обговорювали цю ситуацію з цими депутатами? Це ж зрозуміло, що їхню присутність потім використають проти вас. 

– Дивись, використати можуть де завгодно, кого завгодно. У нас є ще речі, які для мене персонально важливі – це щоб у нас кожна людина в рамках нашої ідеології могла робити так, як вона вважає правильним. 

Смисл будувати партію, в якій я буду казати кожному: "Ти не йди на Порошенка". Наступного разу я скажу: "Ти не йди на Стерненка". Чому? Потому що я так вирішила? 

Нє, в нас є партійна лінія, у нас є ризики, про які ми проговорюємо, і у нас є якесь внутрішнє переконання, що правильно, а що ні.

– І збоку виглядає, що у вашій партії є симпатики до Порошенка.

– Так у нас є багато симпатій до різних людей. У демократії є плюси і є мінус. 

– Хто для вас більший політичний ворог: Зеленський чи Порошенко?

– Порошенко.

– Чому?

– Тому що Зеленський не намагається нас так сильно "обійняти", як "Європейська Солідарність". Ну, тобто показати – так це ж просто наша частина.

 
Рудик: У нашій країні треба боротися за справедливість, треба боротися за правду

– Останнє питання: під час парламентських виборів ви пояснювали, що ви нові і що у вас професіональна команда. Як ви зараз будете комунікувати на місцевих виборах?

– Скажу тобі по методичці, яку я недавно затвердила. У нас є чотири цінності, по яких ми вибираємо людей і про які ми комунікуємо. 

Перше – ми патріотичні, тобто кожний член партії "Голос" і всі, хто нас підтримують, однаково відповідають на питання: "Чий Крим"?

Друге – функції. Ми точно знаємо, що люди, які йдуть до влади для того, щоб красти, або щоб купляти там собі нову машину або ще щось – не з нами. 

Це друге питання і воно в нас є суперважливим, критичним, і я всіх попереджаю, що буде з тими, хто буде замішаний –  буде біда. І цим ми відрізняємося від всіх попередніх політичних сил, які були при владі, всіх, хто став олігархом, всіх інших. 

Третій пункт про професійність. Ми не беремо просто хороших людей, а ми беремо людей, які ідуть і знають, для чого вони йдуть в місцеву й обласну раду. 

Четверте – рішучість. Ми зрозуміли, що недостатньо бути просто пристойними людьми, треба деколи "залазити на бобік". 

Тому що якщо ти мовчиш – це не працює. У нашій країні треба боротися за справедливість, треба боротися за правду. 

Коли ти бачиш якусь фігню, і тобі може бути суперстрашно, але ти маєш виходити і казати: "Я сюди прийшов, щоб боротися саме з несправедливістю".

Роман Кравець, УП

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Сплачуючи символічну суму, ви стаєте частиною великої команди "Української правди". Спільно з читачами Клубу УП ми створюватимемо нові тексти, записуватимемо гарячі інтерв'ю, готуватимемо скандальні розслідування та спілкуватимемося напряму, без посередників. Ми покажемо вам, як насправді виглядає політична журналістика.
Роман Кравець, політичний оглядач УП
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді