Найдовше перемир'я на Донбасі. Чи воно існує насправді
З 27 липня на Донбасі діє режим припинення вогню.
Офіс президента звітує: на фронті від початку перемир'я немає пострілів на ураження та бойових втрат. Військові переконують: тихо було лише шість днів.
Але й те крихке перемир'я, яке нібито встановилося на Донбасі, було порушено 6 вересня, коли терористи двічі за день обстріляли позиції ЗСУ. Один військовий загинув, інший був поранений. Ба більше, ватажок бойовиків ОРДО Денис Пушилін офіційно пообіцяв, що 7 вересня так звана "міліція" відкриє вогонь по українських позиціях поблизу Горлівки.
Місцеві жителі у перемир'я також не вірять, у страху жити втомились.
"Тихо, аж від тієї тиші у вухах дзвенить. Аби зрозуміти, як це, треба жити тут", – говорить Марина Данилкіна, мешканка Золотого, що на Луганщині.
Вона називає мир дуже крихким і переконана, обстріли, від яких нещодавно підстрибував її будинок, можуть розпочатися у будь-який момент.
"Від моїх дверей до лінії фронту, якщо навпростець – трохи більше кілометра. Страшно та неспокійно. З того ж боку терористи укріплюють позиції та чатують снайпери. Не вірю у перемир'я: Росія – підступний ворог. Мир настане лише тоді, коли він залишить нашу землю".
Умовна тиша
У липні у Мінську сторони домовилися про 29-те за рахунком перемир'я. До того були "великоднє", "весняне", "шкільне" та "новорічне", а ще "хлібне" та "різдвяне".
Але жодне, на відміну від нинішнього, не тривало понад два тижні – зазвичай бойовики порушували домовленості першими.
"У військових "республік", яких ми називаємо "м’ясо", боєприпаси дійсно забрали. Вони отримали команду не стріляти, але всі залишаються на своїх позиціях", – говорить людина, яка живе на окупованій території Донецької області.
Українським військовим, як і раніше, також заборонено застосовувати вогонь, зокрема, снайперський, розміщувати важке озброєння на околицях населених пунктів. Під заборону потрапили і наступальні та розвідувально-диверсійні дії, використання літальних апаратів.
За порушення режиму тиші мають застосовуватися дисциплінарні заходи. Вогонь у відповідь допускається лише у разі наступальних дій бойовиків – при спробі змінити позиційне розміщення та загрози життю українських військовослужбовців.
Але вдарити у відповідь може дозволити лише керівництво Збройних сил після безуспішної спроби домовитися з терористами.
Волонтер благодійної організації "Восток SOS" Євген Васильєв був на лінії фронту в перші дні перемир'я. Говорить, що сторони дійсно "замовчали" ще 27 липня, але траплялись винятки.
"Приміром, у Мар’янці 27 липня син з матір’ю були на дачі, яка розташована на лінії фронту, їх обстріляли з підствольного гранатомету, хлопцю залетів уламок у руку. В ОБСЄ зафіксували цей випадок", – говорить він.
Випадки порушень фіксує ОБСЄ – за липень-серпень зареєстровано 829 таких, з них 667 черг та пострів, 148 вибухів. У прес-центрі РНБО говорять: перемир'я у цілому виконується, а поодинокі випадки його порушення не мають системного характеру.
Не минулось і без людських втрат. У липні були три небойові. 28 та 29 липня через різке погіршення здоров'я померли два українських солдата – Артур Бахнар та Сергій Вергун, а 30-го – старший сержант Володимир Перекрестов. Останній загинув внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.
Цих смертей у зведеннях штабу ООС не знайти.
У прес-центрі пояснюють: таку інформацію і раніше ніколи не надавали. "Говорити про небойові втрати публічно – це визнавати певні свої помилки, цього ніхто не хоче", – пояснює дії штабу один з військовослужбовців, адже серед причин є ще й необережне поводження зі зброєю.
Саме через це у серпні загинули двоє з одинадцяти військовослужбовців. Ще один – старший сержант 42-го ОМПБ 57-ї окремої мотопіхотної бригади Сергій Похович – внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої. 13 серпня машина, у якій пересувався військовий, відхилилась від маршруту та підірвалась біля села Водяне Ясинуватського району Донецької області.
Ворожі провокації
"Але не у всіх бойовиків нема зброї. На передку діють групи, які влаштовують провокації. Наприклад, скидають гранати з безпілотників та проводять з них мінування. І це відбувається під час перемир’я, адже важко довести, чий це був апарат", – говорить волонтер Васильєв.
Ймовірною провокацією називає волонтер й масштабні пожежі у Луганській області. Якщо подивитися на карту, помітно: Лопаскине, Лобачеве, Кримське, частково Станиця Луганська – на лінії фронту, тож можна припустити, що бойовики навмисно підпалили траву.
"Саме так було на початку липня, коли на Луганщині у Новоайдарському районі спалахнула масштабна лісова пожежа, – переконаний Васильєв. – Вже не секрет – то був підпал. Офіційно навряд чи хтось скаже про це, але ми розмовляли з лісниками, поліцейськими – вони кажуть, пожежа почалась після ворожого обстрілу, вогонь пішов з замінованої території.
Кілька діб рятувальники не могли дістатися місця події, адже не мали карт замінованих територій. Літаки не піднімалися у повітря, бо не було гарантій режиму тиші".
Таким чином бойовики "викурюють" українських військових з позицій.
"До того ж так відбувається "розмінування", адже міни, які були встановлені, детонують від температури", – говорить представник "Восток SOS" та зауважує, що "всі намагаються дотримуватися режиму тиші, але підпал – це ж не обстріл".
Від підпалу також гинуть люди. Під час ліквідації останньої пожежі загинув старшина Артем Бондаренко. Його колеги розповідають – поки гасили вогонь, що стрімко наближався до позицій, він евакуював майно, а згодом зник.
Повзуче посилення
По ту лінію фронту супротивник нарощує сили.
"За інформацією української розвідки, нещодавно на окуповану територію залізницею доставлено 700 тон паливно-мастильних матеріалів і шість вагонів з боєприпасами.
Якщо говорити про серйозне загострення, то це дуже мала кількість. Але ж це лише те, про що стало відомо, посилення може бути значнішим", – говорить колишній розвідник, волонтер благодійного фонду "Повернись живим" Андрій Римарук.
Читайте також: Андрій Римарук про перемир'я: у тих, хто пише про зраду в Facebook, немає повного розуміння, що відбувається насправді
Він звертає увагу, що у звітах місії ОБСЕ з періодичною активністю фіксується присутність великої кількості важкого озброєння вздовж лінії розмежування. А ще прибуття військового транспорту автошляхами через неконтрольований україно-російський державний кордон.
До того ж, користуючись режимом тиші, ворог потужно укріпив свою передню лінію та другу лінію оборони. Зокрема, представники незаконних збройних формувань вирили окопи біля Золотого-5 та Ужівки та провели інженерні роботи неподалік хутора Вільного та Мар'їнки.
Підтвердження цьому є у звітах ОБСЄ. Так, 28 серпня спостерігачі бачили 15 робітників, які за допомогою трьох екскаваторів та однієї вантажівки проводили земляні роботи вздовж автодороги Т1316. Тобто бойовики зараз швидко наближаються до лінії розведення.
"Деякі позиції просто нахабно позаливали бетоном, і потім викурити там терористів буде дуже важко. А ще проводять регулярні тренування, заміновують територію.
Наприкінці серпня ми маємо двоє поранених у 35-й бригаді – ворог застосував протипіхотну міну ПОМ-2: пролунав гранатометний постріл і вона полетіла у нашому напрямку. Ця міна зазвичай розривається або при падінні на землю, або самоліквідовується за 72-90 годин.
Спілкуючись з нашими розвідниками, розумієш: та сторона постійно готується і чекає, коли надійде команда почати. Тож коли буде зірване перемир'я – питання часу", – додає Римарук.
Загострення на фронті цілком можливе на локальній ділянці. Якій саме – передбачити важко, лінія фронту – велика, але зважаючи на те, що у Мінську домовилися про відкриття нових КПВВ у Луганській області, то епіцентр подій може перенестися на Донеччину.
Приміром, на початку вересня бойовики випробовували на міцність нерви ВСУ у районі Мар'їнки та Водяного – лунали поодинокі неприцільні постріли зі стрілецької зброї та підствольних гранатометів.
За даними міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm, біля Ясинуватої та Горлівки зараз тримають позиції 100-а окрема бригада "Республиканская гвардия", мотострілецький полк "Восток" та 3-а мотострілецька бригада "Беркут" гібридних збройних формувань. Всі воюють на Донбасі з 2014 року.
Але, як розповідають у Донецьку, найманці нервують.
Зазвичай вони отримують високу зарплату, а нині "гонорари на війну" стали скромніші. І не лише тому, що позбавлені "бойових", а тому що Росія витрачає менше грошей на "республіки".
До того ж у лавах бойовиків некомплект – воювати серед місцевих нема кому. Люди насправді втомились. "Туристів", тобто громадян РФ, надсилають не найкращих. Але окупаційна влада розуміє, що для них важливо втриматися: ватажкам терористів подітися нема куди – політичних перспектив в Україні вони не мають, а в Росії їх не чекають.
"Пушилін (ватажок терористів Денис Пушилін – УП) забрав будинок з саунами та фонтанами, що належить бізнесмену Сергію Хановичу, виженуть його звідти – де жити буде?", – говорить у розмові з УП житель Донецька.
Погрози бойовиків
Тим часом у Донецьку та Луганську бойовики, також посилаючись на дані спостерігачів ОБСЄ, погрожують Україні нападом. Мовляв, у звітах зазначено: ВСУ нарощує свої сили, зокрема, 53-я окрема бригада посилюється у районі Богданівки.
"По телебаченню у Донецьку весь час повідомляють: Пушилін попередив: якщо українські військові не припинять облаштовувати позиції, його сили завдадуть удару", – продовжує житель Донецька.
На подібні заяви українські військові реагують спокійно: "Ми готові 24 години на добу. Всі підрозділи на місцях. Кількість особового складу не зменшується".
Переконують, що дотримуються режиму тиші, на відміну від проросійських бойовиків.
Інше питання, що за час умовного перемир'я українські бійці трохи розслабилися.
"До тиші звикаємо потроху, підготовка деяких мала би бути кращою. Старі командири не дають розвиватися молоді", – говорить військовий на передовій.
"У моєму житті вже було подібне перемир’я – я пережив таке у 2015-му, коли підписали другий Мінськ, – говорить Римарук. – Тоді ми виконали всі умови: розвідгрупи відійшли, припинили облаштовувати позиції. Протягом кількох тижнів мовчки дивились, як ворог посилюється.
Звісно, це морально важко. Але нині хлопці застосовують максимум дозволених технічних засобів, аби знати про ворога все – чути його і при першій же загрозі життю нанести адекватний удар у відповідь.
Зараз не 2015 рік – техніка та озброєння змінилися, тактика війни теж. А деяка розслабленість дійсно є. Відчувши себе більш розкутими, наражаються на ворожі кулі снайперів. А таких у Донецьк приїхала нова партія – вони вже знають, де їм потрібно лежати і куди стріляти".
Читайте також: Танкіст Богдан Пантюшенко про життя після полону, війну і мир, мову, Майдан та владу та зрадників
Зрештою наразі ситуація така, що Україна всіма силами намагається зберегти хитке перемир'я, а Росія провокаціями як на фронті, так і на дипломатичному рівні, прагне змусити виконувати свої вимоги й посадити Україну за стіл перемовин з бойовиками. Наразі для них головна тема – вибори на Донбасі.
Недарма ж представник РФ у Мінську Дмитро Козак намагається скасувати зустріч політичних радників учасників "Нормандського формату", а Росія у Мінську навіть відмовляється проводити обмін полоненими через невирішене питання виборів.
У Москві, Донецьку та Луганську синхронно заявляють: Україна просила тишу, під час якої обіцяла поговорити, але розмови все ще немає. Тож у будь-який момент навіть найдовше в історії війни на Донбасі перемир'я може скінчитися.
Тетяна Катриченко, журналіст, координатор "Медійної ініціативи за права людини", для УП
