Володимир Чеповий, голова МГО "Українська Громада", керівник проекту "Нові лідери України"
Було б чудово, якщо б наші кандидати в президенти перед тим, як балотуватися на посаду, виголосили би фразу: "Я хочу бути президентом, а не стати президентом", і добре б над нею поміркували.
Якщо б це сталося, то:
1. Вони не ставили б перед собою завдання рятувати Україну. Тому що місія порятунку - у героїв і месій. Вони дійсно інколи рятують, але без рекламних кампаній, без попереджень, швидко, ефективно і без зайвих розмов.
Країні потрібні не месії, а менеджери, які мають знання, уміння, команду та досвід ефективного управління економікою. І дуже важливо, щоб вони вже сьогодні показали всю свою команду, розставлену відповідно до майбутніх посад.
2. Вони б не наймали іноземних політтехнологів, які "заточені" під виконання короткострокових завдань передвиборчої кампанії, - "за будь-яку ціну" і вирішують питання "як стати Президентом", але одночасно вбивають завдання "як президентом бути". Завдання професійних "гастролерів" не більше не менше, ніж якісно "заспівати і станцювати" в межах "гонорару" і не "піснею" більше.
3. Замість тримісячних "концертів з феєрверком" наші кандидати в президенти повинні були взяти на себе супровід і підтримку ефективних соціальних програм і проектів протягом не лише передвиборчої кампанії, але і свого багатолітнього політичного життя. Таких проектів сотні і тисячі. Їх, не залежно ні від чого, ведуть активні громадяни нашої країни за свої власні кошти. І дуже часто такі проекти потребують підтримки.
Якщо підрахувати скільки мільйонів доларів регулярно "викидається" партійними штабами на повітря, кидання один в одного "лайном", і захаращення вулиць. Можна бути впевненими, що цієї суми вистачило б на реалізацію сотень соціальних проектів, які гармонізують життєвий простір нашої країни.
Але цей підхід не вигідний приїжджим політтехнологам, а значить, викреслений з програми дій. Згадані соціальні програми і проекти не поміщаються в тримісячний "лохотрон" передвиборчої гонки і сильно зменшують особисті гонорари "гастролерів"
4. Справжні кандидати в президенти повинні самі виразно уявляти, якою стане країна після їх правління (починаючи справу - потрібно уявляти кінцевий результат). Вони повинні мати детально описану і економічно прораховану модель майбутнього країни. І лише після виконання цих кроків потрібно шукати політтехнологів, які донесуть суспільству доцільність і корисність розробленої моделі.
5. Правильно, щоб кандидати в президенти змагалися кількістю реалізованих реальних справ і соціальних програм, до яких "можна торкнутись", оцінити за параметрами їх впливу на життя громадян. Хотілося б бачити долю їх власної участі в такій роботі, як громадських діячів. Ще раз підкреслюю - важливо, якою соціальною діяльністю і скільки часу зайнята людина, що ще не входить у верховну владу, але вже бачить себе на посаді президента.
У кожного з нас - громадян України, є можливість оцінити наших кандидатів у президенти відповідно до їх реальних справ і вчинків.
Важливо на найближчих виборах президента, в першому турі всім проголосувати "від душі", "як підкаже серце", "по совісті". Головне, не намагатися математично вирахувати результат (саме на це в першому турі розраховані маніпулятивні технології, що б усунути нових гравців).
Проголосувавши в першому турі "як підкаже серце", ми зможемо отримати правдивий діагноз ситуації в країні і бачення динаміки позитивних змін.
Володимир Чеповий
