Чия це справа – проводити реформи?

Вівторок, 23 березня 2010, 14:13

Події останнього місяця, насичені політичними змінами, виявили декілька знакових речей.

Нові керманичі держави не дуже глибоко обізнані як з міжнародними документами в галузі прав людини, які Україна ратифікувала в установленому законом порядку, так і з національним законодавством. Наприклад, з Конституцією та законом "Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок".

Серйозні порушення прав людини, наступ на демократичні реформи, відмова від демократичних цінностей, практичне та дійове заперечення європейського шляху розвитку – ось що українська громадськість спостерігає з приходом нової влади.

Приклади можна наводити з різних сфер. Звільнення керівників незалежної профспілки шахтарів, наміри відмовитися від ЗНО як основи для боротьби із корупцією в освітянській сфері, закриття та нове засекречення архівів СБУ, непрофесійна та "територіально-залежна" від належності до донецького регіону кадрова політика, оголошення про ліквідацію системи моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ тощо.

Серед цього переліку почесне місце займає повне ігнорування принципів гендерної політики, рівних прав та можливостей чоловіків та жінок.

Може, на фоні інших конституційних порушень, ці дії для когось виглядають не такими важливими та суттєвими. Але вони є, кожного дня їх список поширюється.

І при цьому немає ніякої реакції, наприклад, від уповноваженого ВРУ з прав людини. Адже саме Ніна Карпачова, за своїми функційними обов’язками, має здійснювати моніторинг діяльності органів державної влади у сфері забезпечення гендерної рівності, включати ці питання до своєї щорічної доповіді та отримувати скарги на ці дії.

Все почалося з того, що Віктор Янукович, тоді ще кандидат в президенти, заявив, що місце жінки на кухні. Цими словами він продемонстрував ігнорування та відмову від таких документів, як Загальна Декларація прав людини, Міжнародний пакт про політичні та громадянські права, конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та інших.

Всі ці документи ратифіковані Україною, і є частиною національного законодавства.

Янукович і тут знехтував Конституцією, яка стверджує, що "не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,  релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового  стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками".

У відкритому листі до нього його запитали, як він розглядає "кухню" – обмеженням чи привілеєм для жінок? Але ані на запитання, ані на лист відповіді поки не було.

Після обурених заяв жіночих організацій, він не дуже переконливо вибачився за це, поясняючи, що мав на увазі кухню політичну. Хоча й не дуже цьому вірилося.

Нагороджуючи жінок до Восьмого березня, повторив заучено, що держава в боргу перед жінками.

Хто ж заважає президенту та його найбільшій у ВР фракції ці борги покрити?

Ніхто. Але замість цього, процес накопичення боргів продовжується.

Відхилили ж, як непотрібний, законопроект, який пропонував квотування в партійних списках при виборах до ВР. Прийняття такого закону дуже очікувала від України українська та міжнародна громадськість.

Та й навіщо він, якщо – повертаємося до першого речення – президент твердо переконаний, що місце жінки на кухні.

Далі буде.

Сформований уряд бравих чоловічків – нема жодної жінки. Програма діяльності цього уряду не містить навіть згадки про досягнення рівності чоловіків та жінок як засадничу європейську цінність.

Шановні панове посли Великої вісімки та Європейського Союзу, стурбовані не дуже законними та демократичними кроками перших днів президентської ходи, дуже просто повірили в те, що "демократія буде збережена".

Вони навіть завірили президента, цитую повідомлення на його сайті, що все, що стосується демократизації та реформ, отримає якнайбільшу підтримку від країн, які вони представляють.

В контексті сказаного цікаво, а яке буде ставлення до всього того, що не стосується демократизації та суперечить європейським цінностям?

До заперечення прав жінок та гендерної рівності, наприклад?

Ну "не жіноча це справа – проводити реформи в Україні" – підтримує патрона прем’єр Микола Азаров. Про це він заявив 19 березня після представлення нового губернатора Дніпропетровської області.

"Одні кажуть, що наш уряд великий, інші, що в уряді немає жінок, ні на кого подивитися під час засідання кабміну. Самі нудні особи. За всієї моєї пошани до жінок – не жіноча справа проводити реформи", – підкреслив він.

Ці слова прем’єра можна вважати прямою образою всього жіноцтва України.

Таке враження, що жінки не працюють без вихідних, що вони не можуть працювати і вдень, і вночі. І головне, що не можуть брати на себе відповідальність.

Саме так оцінює жіночі здібності керманич. Бо за його словами, в новий уряд підібрані люди, які можуть працювати по 16 годин на добу, "без вихідних і прохідних", можуть брати відповідальність і не бояться говорити "ні" керіництву.  

До цього потрібно додати – які не знають законів, не знають норм міжнародного права, які не розуміються з духовними цінностями об’єднаної Європи. Загалом, які не розуміються на правах людини.

Цей перелік, як і перелік порушень, можна продовжувати. І пов’язані вони один з одним дуже щільно.

І це – команда професіоналів, а не "політичних офіціантів", знов цитую інавгураційну промову президента. 

А президент, цитую, у всіх своїх діях сподівається на підтримку міжнародної спільноти.

Так як будуть оцінені гендерно-дискримінаційні дії та висловлювання нового керівництва України?

Нагадаємо, що особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, згідно з 24 статтею закону "Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок", несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Судових прецедентів ще не було. Тож може пора їх робити.

Чи й далі будемо мовчати?

Катерина Левченко, Міжнародний жіночий правозахисний центр "Ла Страда – Україна", для УП

P.S. На сайті Музею історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху розміщено звернення громадськості до прем'єр-міністра Миколи Азарова.

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Чому бізнесу вигідно вкладати кошти в освіту та хто повинен контролювати ці інвестиції

Як нам звучати у світі? В продовження дискусії про класичну музику

Як жити з травматичними подіями. Поради від психотерапевтки Едіт Егер, яка пережила Голокост, та її внука

Четвертий рік функціонування ринку землі: все скуплять латифундисти?

Перезавантажити адвокатуру: справа Шевчука як індикатор несправності системи 

Чи варто бити на сполох через "надто" низьку інфляцію