"Найбідніші" в Україні чиновники живуть у Львові

Четвер, 09 грудня 2010, 13:15

Вам доводилось бачити державного службовця, який їздить на Лексусі, живе в модерному палаці, має успішних дітей-бізнесменів, відпочиває на дорогих курортах за кордоном – але всіх переконує, що він найбідніша людина?

"Все це не моє… Дружина має бізнес… Син розкрутився… Родичі з-за кордону допомагають… Джип друзі позичили…"

Пояснення знаходять найнесподіваніші.

Слухаєш "бідаку" і диву дивуєшся: невже дорослі дядьки, які зуби з'їли на державній службі, можуть подумати, що хтось вірить у небилиці? Чи історія з колядником Зваричем, з якого сміється вся країна, львівських чиновників нічого не навчила?

У Львові третій місяць місцевих чиновників у прямому ефірі телеканалу "ЗІК" "роздягають і просвічують під рентгеном". Улюблена програма галичан називається "Хто тут живе?". Дивиться кожен шостий житель Львівщини.

На початку передачі демонструють вілли й шикарні квартири. Глядачі самі вибирають, який особняк їх найбільше зацікавив. Пізніше журналісти розповідають, хто там живе.

Під час журналістських розслідувань репортери вивчають матеріальні статки героя передачі – державного чиновника чи відомого політика, цікавляться бізнесом членів сім'ї, демонструють житлові будинки, квартири та автомобілі. І запитують: звідки все це?

Як у відомому радянському анекдоті. До блондинки, яка живе на широку ногу, приходять інспектори ОБХСС і питають:

– Звідки кооператив? – Льоня подарував.

– Машина? – Льоні подарок.

– Дача? – Теж Льоня.

– А звідки все це в Льоні? – Запитайте, – блондинка набирає номер телефону й простягає трубку інспекторам.

– Льоня, де ти все це взяв, – запитують невидимого співрозмовника. І чують із трубки невдоволений голос:

– Для кого Льоня, а для кого Леонід Ілліч Брежнєв.

Кожен з учасників передачі, за винятком одного чи двох, які виглядали більш менш переконливо, знаходив свого "Льоню". Видовище веселе, немов у мультику.

Сидить на шикарному дивані чиновник, ноги трясуться, у горлі пересохло, і не знає, що ведучий, чи експерти тримають у запасі.

Перед передачею домочадці головного героя інколи йдуть до церкви помолитися.

Перший заступник мера Львова, радник губернатора області вистрибнули зі студії, не дочекавшись кінця передачі, немов півні з окропу. Одному перерахували порушені кримінальні справи, іншому показали власноруч підписані розписки на 144 тисячі доларів.

Начальник управління юстиції, головний лікар обласної клінічної лікарні побоялися прийти на передачі. На червоному дивані красувалися їхні портрети.

Начальник управління комунального майна та перший заступник голови облради прийшли під стіни оперного театру, де стояла пересувна студія. У залі поруч із ведучим та експертами їм було некомфортно.

Чи не найбільше глядачів здивували статки головного юриста області, у якого одні з найшикарніших і найдорожчих автомобілів серед чиновників усіх калібрів. Нерухомість сімейства чиновника теж потягнула на сотні тисяч доларів США.

Ведучому програми Дмитрові Добродомову телефонували з облдержадміністрації й вимагали не випускати в ефір програму з "головним юристом". Залякували прикрити канал і масками-шоу.

* * *

Журналістські розслідування про життя й статки львівських чиновників розбурхали суспільство. Більша частина погоджується: чиновників треба виводити на світло, показувати ту правду, яку від людей приховують. Як можна при мізерних зарплатах дозволяти собі казкове життя?

Чиновник може отримати будь-яку інформацію про рядового жителя Львівщини. А коли його самого показують, здіймає галас.

Менша частина глядачів – категорично проти втручання в особисте життя чиновників. Мовляв, кого топите? Середній клас?

Нічого собі середній клас! Об'їхав за тиждень три країни – Німеччину, Швейцарію та Францію, а стільки дорогих автомобілів, як біля "Віденської кави" чи під час сесії обласної ради у Львові, ніде не бачив.

Справді, гола правда декому в теплих кріслах не подобається. Бо узагальнення торкаються не лише матеріальних статків чиновників, а всієї галузі, яку той чи інший фігурант представляє.

Вимальовується неприємна картина, яка показує, звідки беруться засоби для казкового життя.

Після передачі вже не треба шукати пояснення, чому на Львівщині вільно діє система поборів і хабарів, якої нема в жодному регіоні України.

Експерти-медики в прямому ефірі відверто говорять про систему поборів у медицині чи в системі санепідемслужби. Скільки платять за посади, за неофіційні послуги. Розмова настільки відверта, що вже ніхто нічого не приховує. Одна з медиків відкрито говорить: так, я беру, а що мені робити?

До речі, продаж посад на Львівщині став ледь не буденщиною.

Чиновникам гола правда не подобається. Піднімають ґвалт: "Ми стабілізуємо ситуацію в суспільстві, а ви її розхитуєте!"

В ефір вийшло з десяток передач.

Журналісти доводять, що державні службовці живуть не на свою зарплату. Львівські чиновники намагаються щосили переконати глядачів, що вони найбідніші в Україні. Настільки бідні, що не мають грошей для передплати видань влади: у Львівській області передплата на центральні владні видання в три-чотири рази менша, ніж у Чернівецькій чи Рівненській. Хоч там населення в кілька разів менше.

Останніми днями телефон корпункту газети "Голос України" розривається – чиновники й навіть бізнесмени просять дістати номер із Податковим кодексом. На Лексуси, палаци, дорогу зброю та інші витребеньки гроші є, а на газети, у яких друкують прийняті закони, не вистачає.

Хіба можна настільки захопитись роллю бідного чиновника? Артисти!

Ви спробуйте під час робочого дня розшукати когось із керівників міст чи районів, або начальників управлінь, якщо у вас нема номера мобільного телефону. Таке враження, що кожен займається насамперед своєю справою. 10 відсотків працюють на державу, а 90% на себе.

Влада відгородилась не тільки від народу, навіть від ЗМІ.

Поспілкуватися із чиновником-керівником проблематично – вони ховаються за ширмою прес-центрів чи відділів зв'язків зі ЗМІ, які перетворилися на чиновницьку прислугу.

У передачі журналістських розслідувань "Хто там живе?" владна еліта постає у всій своїй красі. Керівництво області поки що мовчить і не оприлюднює свою позицію. Представники правоохоронних органів роблять вигляд, що окремі факти з передач їх зацікавили – потрібно розслідувати.

А насправді, усі немов завмерли в очікуванні. Що буде далі?

Чи вистачить сили й фінансових ресурсів у власника каналу, яким вважають Петра Димінського, найбагатшого бізнесмена Галичини, витримати протистояння з державною чиновницькою машиною Львівщини?..

Портрет чиновників-керівників, який постає з екрану, справді розбурхує суспільство, змушує людей задуматися, хто ними керує, що ці люди можуть галичанам запропонувати.

Як сказав один з експертів, у нас влада й народ немов живуть на різних орбітах. Для одних наступив справжній комунізм, а інші скочуються в прірву злиденності й бідноти.

Ось таке життя постає з журналістських розслідувань телеканалу "ЗІК" "Хто там живе?"

Звичайно, не все в передачі ідеально. Навіть правоохоронні органи, маючи великі повноваження й чималий штат працівників, і ті допускають помилки. Передачу "Хто там живе?" робить десяток журналістів, а за рівнем поінформованості дають фори спецслужбам.

Поки що жоден чиновник не звернуся до суду.

Який вихід? Міняти наше життя, де кожен чиновник, який офіційно заробляє копійки, мусить приховувати реальні статки?

Чи, найпростіше – закрити скандальну передачу й не збурювати суспільство?

Богдан Кушнір, журналіст, Львів, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Трансплантація органів та рак шкіри: про що мають знати пацієнти

ПДВ для страхових агентів: нерівні умови та невизначений економічний ефект

Фонд культурних/пропагандистських ініціатив: як Росія використовує культуру для війни

Від локального до універсального: як українській культурі стати помітною у світі

Чому Україні необхідний спеціальний банк для відбудови

Тренер, який не встигає, та збірні з міцним захистом: 6 фактів про суперників України на Євро-2024