Шото какая-то дебільная канференція!
Складається враження, що краще за все поборювати український націоналізм саме з Парижа. Ну от що вдієш! Зручно й гучно. Головне – подати дійство під "правильним" соусом. Наприклад, спробуйте скласти цілісну картину з такої "інформашки". Зауважу, найдостойніших конференціянтів у даному дописі "випадково" не згадали.
Отже:
"У Парижі відбувся круглий стіл на тему "Зростання правонаціоналістичної погрози на Україні як тенденція європейської політики". Представники 28 країн Європи, французькі політики, парламентарі та вчені разом із делегатами з України прийшли до висновку: Європа переживає сплеск ідеології правого екстремізму.
Особливе занепокоєння викликає становище в Україні, де за словами харківського губернатора Михайла Добкіна, "радикальні націоналістичні організації відкрито виступають за героїзацію нацистських посібників, закликають до перегляду підсумків Другої світової війни".
За словами народного депутата Вадима Колесніченка, партія "Свобода" та інші націоналістичні організації відкрито закликають до вигнання із країни всіх неукраїнців.
Депутат кнесету Ізраїлю Фаїна Кіршенбаум висловила здивування, чому до цих пір в Україні не прийняті закони, що забороняють пропаганду неонацистської ідеології. З нею погодився народний депутат Олександр Фельдман, який закликав колег з Європи підтримати зусилля українських депутатів щодо посилення покарань за пропаганду неонацистських поглядів в Україні.
Відомий політолог Дмитро Видрін звернув увагу на те, що неонацистські настрої набирають сили в країнах Балтії, Угорщини, та й у самій Німеччині. Він закликав заморожувати рахунки тих, хто фінансує діяльність радикальних націоналістичних організацій. На його думку, Європа повинна закрити свої двері для тих, хто пропагує неонацизм, расизм і ксенофобію.
Народний депутат Олег Царьов представив учасникам дискусії видану Антифашистським форумом Україні брошуру "Цитатник українського націоналіста". У ній зібрані екстремістські висловлювання Шухевича, Бандери, Тягнибока, Тимошенко, Ющенко.
Ця брошура буде спрямована до посольств країн Євросоюзу".
Така собі інформація про наш містечковий кагальчик, що своїми вбогими "мислішками" намагався сколихнути "Паріж".
А тепер – про стиль.
Скажу завчасно, що ні членом "Свободи", ні тим більше членом "Йоббіка" не приходжуся, тому не поспішайте ліпити ярлики. Тільки все це виглядає суперкомічно, такий собі міжсобойчик, котрий сколихнув не Європу, а хіба її задуп'є.
Тому що кагальчик, де зібралися однотипні типи, прости Господи, ніякої істини встановлювати не збирався. Уся істина цього тлумища зводиться хіба що до безпардонної спекуляції на жертвах єврейського походження.
Але чому вони не тужать за євреями, котрих знищила комуністична система, чому не печуться про фашизацію Росії?
Бо більш символічної суміші російського фашизму, тобто комунізму з україноненавистю навпіл – а саме присутність таких постатей як Царьов і Колесниченко є очевидним свідченням специфіки зібрання – годі й придумати, щоб репутацію України з її рекреаційним і транзитним потенціалом потопити остаточно й безповоротно.
Відповідь проста: більшість персонажів, що там зібралася, не ризикує лупасити сильного. Їхній стиль – посипання сіллю ран слабкішого. Деякі персонажі, що зварганили стартовий капітал на не надто стерильних у моральному плані оборудках, тепер почали практикувати моралізаторство, лише як інструмент захисту нажитого.
Але ж подібна практика, разом із новопосвятою в регіонали, б'є по самій ПР лише транзитом. А по-справжньому – саме по Януковичу.
Відомо ж, понижуючи статус країни, де вкладений твій капітал, ти працюєш і проти свого капіталу! Спочатку тому ж Януковичу присуджують якусь нагороду, і ніби цілком пристойну, ще й у пристойній компанії. Але як тут не пропіаритися, принагідно з нагородою? Якось це все по-російськи ірраціонально!
Або, наприклад, пан Фельдман. Для людини, послідовної в боротьбі проти расизму й ксенофобії, людини, що доклала чимало зусиль у налагодженні україно-ізраїльського діалогу, сусідство в ПР із таким собі Табачником, чия політика, а не тільки чиї расистські висловлювання на адресу українського народу – мало б стати серйозним моральним мірилом в оцінці й у власної активності. Хіба йому не відоме європейське ставлення до фашизму й комунізму, як двох сторін однієї медалі? Адже той, хто ставить під сумнів це зрівнювання, автоматично ставить себе поза європейським контекстом.
А тепер питання – чому для милого часотринькання в Парижі потрібно придумувати ідеологічного паровоза?
Навіщо до Парижу треба везти комуніста, щоб ще раз поставити під сумнів остаточне рішення Євросоюзу про те, що "комунізм = фашизм"? ЄС давно ототожнив ці поняття не для того, щоб зграйка напівосвічених провінціалів приїздила ревізувати це рішення. Істина ж встановлюється не так – тут або хрестика треба сховати, або труси вдягнути.
Чому, наприклад, не проводити подібні конференції за участи представників іншого світогляду?
А тому що для подібної боротьби важливий психологічний комфорт її учасників.
Чому б не провести подібну конференцію в Москві, де фашизованого елемента на порядок більше від Парижа, чи в Будапешті, де згадуваний "Йоббік" цвіте й пахне, наприклад? Там було б комфортніше, і, можливо, результативніше.
Дивись би – і "Йоббік" саморозпустився б.
Чому не запросити на подібні конференції хоча б тих євреїв, котрих порятувала УПА? Чому б попередньо не оприлюднити істинні цифри щодо гітлерівської колаборації з боку тієї чи іншої нації?
А як подібна конференція може відбуватися без достатнього висвітлення Голодомору, та всіх винуватців цієї багатомільйонної масакри?
Підлість живих – у маніпулюванні пам'яттю загиблих. У спекуляції цією пам'яттю!
Нехай царьови видають дадзибао Леніна, особливо де про розстріли і їхню кількість. Скільки б не запихали царьови цитати з Ющенка в "Цитатник укрнаціоналіста", але на відміну від Леніна, у Ющенка про "розстріляти" нічого не знайдете. Питання тут цікавіше – коли націонал-ліберал Ющенко давав нажитися, тобто не застосовував закон, він усіх цих персонажів цілком влаштовував.
Тож чому, міняючи політичний дах, тепер обов'язково в спину "натурі що відходить" смачно харкати?
А тепер, хтось комусь здатен раціонально пояснити, чому з українським націоналізмом потрібно боротися саме в Парижі.
У французів своїх болячок і без українців достатньо. А ті українці-націоналісти, котрі живуть у Парижі – дуже шановані й законослухняні громадяни Франції, і саму Францію їх присутність лише збагачує.
А от шахраїв і брехунів Франції й самій не бракує, і особливої потреби в царьових там немає. Тим більше, що гідним громадянином Франції більша половина конференціянтів, напевне, що не стала б.
Чи усвідомлював, наприклад, Дмитро Видрін, інтелектуал і сибарит, що їдучи в Париж у товаристві Царьова, він є експортером сталінізму, яким і є власне Царьов і його партія? Європейці це символічне сусідство просікають абсолютно чітко.
Коли на подібні конференції запрошують представника партії, що розставляє по Україні пам'ятники Сталіну, що є абсолютним лівацьким екстремізмом, то щось у цьому зібранні не зовсім європейське. Лівацький екстремізм – лише безальтернативне джерело екстремізму правого, і, відповідно, навпаки!
Це швидше Москва в Парижі.
Засуджуючи правий екстремізм, варто було хоча б пригадати історію зі спробою французького уряду продати Російській Федерації вертольотоносець "Містраль", коли тисячі європейських інтелектуалів виступили проти цього безглуздого кроку.
Цікаво, скільки учасників описуваного зібрання виступило тоді проти продажу "Містралю"? Якщо скажу, що жоден, точно не помилюся.
Ну то до чого тут Париж?!..
"Мінє в Паріж, па дєлу, срочно!" Коротше, як сказав би один з конфереціянтів: "Шото какая-то дебільная канференція!"
Володимир Цибулько, спеціально для УП
