Оздоровлення дітей: вибір без вибору

332 перегляди
12
Середа, 01 червня 2011, 11:09
Віктор БобиренкоВіктор Бобиренко
Бюро аналізу політики, Суми, для УП

Літо. В країні знову почнеться процес оздоровлення та відпочинку дітей.

Є шанс знову не помітити проблему.

Проблема не тільки у відсутності сучасної матеріально-технічної бази переважної більшості оздоровчих закладів. Не тільки в слабкості методичної підготовки фахівців. Не тільки у майже повній відсутності якісного добору та навчання студентів (більшість вихователів у таборах таки студенти) перед початком оздоровлення.

У державі Україна не помітили основного: в школу пішло покоління маленьких українців, у більшості з яких вже немає бабусі в селі. І не помітили, що це покоління вже не в захваті від скрипучих ліжок, двадцятилітньої давності меблів та запраних простирадл. У цього покоління вже вдома євроремонт, чи то свої стійкі уявлення про комфорт.

А міністр поїде до Артеку, щоб скласти собі уявлення про оздоровлення дітей. Де все по фен шуй, а ціна путівки за зміну ще минулого літа перевалила за 5 тисяч гривень.

В Україні діє закон "Про оздоровлення та відпочинок дітей", який і регламентує надання оздоровчих послуг. Зазвичай держава пропонує дітям оздоровитися (не менше 21 дня) або відпочити (не менше 14 днів) в стаціонарних закладах оздоровлення та відпочинку.

Ціна такого задоволення (за 21 день) у 2010 році – від 1540 гривень за путівку у комунальних закладах до 2500 у приватних на морі з більш-менш сучасними умовами. Середня вартість типового табору десь в глибинці – 1800 гривень. Це ціни 2010 року і цього літа вони зростуть.

Кожному працюючому батьку на здешевлення оздоровлення Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності компенсує 693 гривні із розрахунку 33 гривні за ліжко день. Решту мають доплатити профспілки або батьки.

На великих підприємствах без проблем: підприємство покриває значну частину витрат і доплата батьків становить 200-300 гривень.

Але ж, принаймні, половина батьків працює в маленьких фірмах, на ринках, заробітках, де про профспілкову організацію і не чули. Цим людям доплата за путівку в табір – понад 1000 гривень.

Десь у райцентрі, або й в обласному центрі – не підйомна ціна для батьків. І якщо бабусі в селі немає – дитині доведеться "оздоровлюватись" на асфальті.

Наявна мережа закладів в Україні розрахована на 20-25% дітей, за умови, що всі заклади працюють не менше як у три зміни. Хоча у більшості областей потужність закладів – 70%. Це тому, що значна частина таборів працює у 2 зміни.

Діти не набираються на першу і треті зміни. Це не тому, що немає бажаючих. Це тому, що у людей немає грошей. Знову ж, при доступності путівки багато батьків із задоволенням віддали б свої дітей на дві зміни. Проте, за бюджетні або профспілкові кошти дитина може оздоровитися лише раз на рік.

Наприклад, у Сумській області при загрузці у 3 зміни заповнюваність оздоровчих закладів – майже 21 тисяча ліжко-місць. Оздоровилось у місцевих оздоровчих закладах 2010 року – лише 15 тисяч.

Держава дурить свій народ. Для того щоб "набити" процент в оздоровлення, в "оздоровлених" записують дітей, які ходять в пришкільні табори. По суті – це просто нагляд за дітьми. Просто щоб батьки не боялися, що діти вдома і без нагляду. Тому на три тижні їх змушують ходити до школи. Для старшокласників – це тупо відпрацювання і напряг.

Зате Табачник восени відзвітує, що оздоровилося більше 50% дітей.

Насправді ж всієї потуги закладів оздоровлення вистачить оздоровити близько 25% дітей.

За бюджетні кошти всіх рівнів оздоровлюється менше 5% дітей. І ці діти строго визначених пільгових категорій: діти сироти та позбавлені батьківського піклування (за законом мають оздоровлюватись стовідсотково), діти з малозабезпечених та багатодітних сімей та талановиті діти. Останні категорії забезпечуються бюджетним оздоровленням за залишковим принципом.

За дослідженням Молодіжної педагогічної спілки, проведеному у вересні 2010 року тільки у місті Суми, з 18 тисяч дітей шкільного віку так нікуди й не поїхали відпочивати влітку понад 3,2 тисячі дітей.

Майже кожна п’ята дитина влітку не бачила не те що моря, а й заміського лісу. А державі до цього немає справи. Мало того, це екзамен на зрілість місцевих громад. Адже гроші на ліфти, ремонт доріг, утримання апарату є. А на оздоровлення дітей – немає. Чому Азаров має дбати про сумських дітей, коли про них не хоче думати місцева влада?

В Сумській області на висвітлення діяльності "суперсучасної та прогресивної" обласної державної адміністрації в ЗМІ та проведення святкових заходів під "Обласну програму взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства на 2011 рік" грошей в обласному бюджеті закладено більше (1575 тисяч), ніж на програму з оздоровлення дітей (1289 тисяч гривень).

Але ще гірше ось що. В Україні давно на рівні проектів використовуються механізми альтернативного оздоровлення та відпочинку дітей. Небайдужі люди намагаються щось робити, маючи натомість величезний тиск і нерозуміння з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Під альтернативою розуміється відпочинок дітей в наметових таборах. Це не новий вид діяльності в Україні, проте ним охоплюється зазвичай менше 1% дітей.

Починаючи з 2009 року діяльність ця відбувається за класичною демократичною схемою: конкурс проектів для неурядових організацій, фінансування, методична підтримка.

Була створена своєрідна мережа організацій, які займалися цією справою. Вже в перший рік діяльності програми і визначилися основні переваги відпочинку дітей в наметових таборах.

Перший аспект: оздоровчий. Дитина перебуває на природі постійно. Для зніжених міських дітей попервах це – цивілізаційний шок. Зате наступного року ви вже ніколи не заманите дитину стаціонарним табором, навіть Артеком.

Якщо у дитини яка була у наметовому таборі буде вибір – вона у 99% випадків вибере наметовий табір. І це факт, який не заперечиш. При належній організації дитина кілька разів на день купається в річці, ходить в походи, готує і їсть здорову їжу з багаття. Дитина вчиться самостійності. Вчиться приймати рішення і відповідати за них. І мами поруч немає. А є Дитина і Ліс. Вони вчаться співіснувати разом.

Другий аспект: педагогічний. Наметові табори можуть запропонувати будь-який формат. Від звичайних туристично-краєзнавчих, де є можливість і сходити в гори, і пройтися на байдарках річкою, до лідерських навчальних, спортивних, таборів патріотичного виховання.

Профільність наметових таборів – їх велика перевага, адже це об’єднання дітей по інтересам. Наметовий табір вчить дітей любити природу, знаходити гармонію з собою і світом.

Третій аспект: економічний. Виявляється, що при наявній матеріально-технічній базі (наявність наметів, спальників, кострових наборів та штабної інфраструктури) вартість перебування дитини протягом 14 днів у таборі складає не більше 750 гривень за цінами 2011 року.

За умови часткового фінансування з бюджетів, це дозволило б значно ефективніше витрачати бюджетні кошти, що для небагатих місцевих громад має бути важливим критерієм. За одні й ті ж гроші місцевий бюджет здатен оздоровити в наметовому таборі вдвічі більше дітей.

Подібний досвід є. В Сумській області протягом останніх чотирьох років діє комунальна установа обласної ради Центр оздоровлення та відпочинку дітей, яка займається оздоровленням дітей в наметових таборах за бюджетні кошти. І вже за допомогою цього механізму оздоровилися тисячі дітей.

Власне, ідеальний варіант – це коли фонд Соцстраху буде сплачувати обов’язкову частину путівки (з розрахунку 2011 року 38 гривень/ліжкодень), а батьки доплачуватимуть 150-200 гривень. Тоді навіть бюджетні гроші будуть потрібні лише на виплати за дітей пільгових категорій.

Але для цього потрібна воля владних мужів. Дуже цікаво – навіщо потрібна сильна вертикаль, якщо вона не діє на покращення життя вже сьогодні, навіть коли це не потребує додаткових фінансових вливань. Потрібно лише привести в лад нормативну базу.

В законі України, прийнятому у 2009 році дуже чітко прописана можливість діяльності наметових таборів і необхідні для цього умови. Але закон дозволяє – а відсутність підзаконних актів – не дає можливості.

Власне потрібен норматив Кабінету Міністрів (типове положення), що впорядковував би систему взаємодії подібних таборів, передусім із санстанцією. Для цього можна швидко розробити умови, необхідні для відкриття та функціонування таборів, причому зробити це можна запросто, змінивши кілька одіозних норм п’ятдесятирічної давності.

І потрібна зміна в Постанову Фонду соціального страхування, де потрібно ввести норму про фінансування наметових таборів наряду із стаціонарними. Адже закон прямо дозволяє проводити наметові форми оздоровлення та відпочинку за кошти бюджетів та державних фондів, потрібні лише зміни в підзаконні акти.

Просто треба зібрати в кабінеті Азарова міністра Табачника, головного санітарного лікаря Риженка, голову правління Фонду соцстраху Рішняка, голову виконавчої дирекції Фонду Ушакова. І прийняти рішення в інтересах дітей. Тільки прийняття такого рішення дозволить в межах України збільшити кількість оздоровлених дітей на десятки тисяч. А ще ж і якість відпочинку, не забуваймо.

Звісно, це можливо, якщо думати про дітей. А поки-що соромно за державу, в якій іноземний філантроп Сорос для оздоровлення українських дітей зробив більше, ніж ті, кому це потрібно робити за функціональними обов’язками.

Віктор Бобиренко, для УП

powered by lun.ua
Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 93.74.70.---Веддаарди..
2500 - это неподъёмная сумма??? Блин, да я богач, оказывается!!! 20% не видели леса в пригороде??? Он бы ещё сказал, что 15% киевлян не видели Гидропарка!!! Детей не устраивают скрипящие советские кровати, поэтому пусть живут в палатках... Чё за лажа...
IP: 77.121.177.---leoox..
Сорос не філантроп...він дає копійку а забирає гривню
IP: 194.50.169.---Тит..
Дякую, пане Вікторе, що підняли цю актуальну тему. На жаль предмет неприхованої гордості теперішньої влади - горезвісна "вертикаль Януковича" працює на покращення життя виключно обмеженого кола осіб. Влада мало того, що не виконує своїх безпосередніх обов'язків, повторюючи одну й ту ж саму універсальну "відмазку" "нєт дєнєх" (списуючи при цьому багатомільярдні борги олігархів перед держбюджетом), вона ще й чинить перешкоди тим, хто з власної ініціативи і за власний кошт намагається бодай частково вирішити проблему дитячого оздоровлення. Наприклад, у м.Житомир баптистська церква, за підтримки віруючих з Голандії вже впродовж 20 років організовує дитячий християнський табір. Раніше орендували територію колишнього піонерського табору, але 10 років тому придбали занедбану базу заводу "Хімволокно", що розташована у сосновому лісі на березі р.Тетерів,яку власними силами привели до ладу.Але з минулого року їх тероризують пожежники, мовляв база не відповідає якимось їхнім вимогам. Щоб виконати
IP: 194.50.169.---Тит..
ці вимоги, можна було б заплатити підприємству, яке виконає всі необхідні роботи і це не будуть надто великі кошти, але річ у тім, що пожежники прописали закон таким чином, що роботи ці має право виконувати лише одна єдина, їми ліцензована фірма, а там вартість робіт вже коштуватиме в десять разів дорожче, що є непідйомною сумою для громади. І доки цю проблему не вирішено, вони не мають право селити дітей на других поверхах будиночків, а лише на перших. Тому табір тепер заповнюється лише 50% і не може прийняти усіх бажаючих.
IP: 194.50.169.---Тит..
leoox _ 01.06.2011 11:40 Це брехня. Але навіть якщо б це було й так, то він хоч копійку дає, а наші кохані олігархи й цього не дають, лише відбирають, і далеко не гривню.
Усі коментарі
А віз і нині там: КС сприяє порушенню прав ошуканих вкладників
Конституційний суд майже два роки розглядає справу щодо конституційності закону про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Тим часом гроші вкладників збанкрутілих банків доїдає інфляція.
Записки лібертаріанця. Про конституційну реформу
Нам навіть не спадає на думку, що всі права і свободи у нас є і так, без держави і без Конституції – цим циклом статей я хотів би почати громадську дискусію про роль громадянина, суспільства і держави. (рус.)
Ре-централізація на марші: як уряд грабує міста України
Проект бюджету на 2018 рік загрожує місцевим громадам. Міста будуть змушені скоротити свої бюджети розвитку. Що вони втрачають?
Новий закон "Про освіту": контракт для вчителя – загроза чи підтримка?
Законом не передбачено обов'язкової контрактної форми трудового договору. Якщо навіть за згоди вчителя з ним укладається контракт, то його умови не повинні порушувати чинне законодавство.
Як судді можуть відновити репутацію своєї професії
У нас зараз величезний дефіцит інформації про судовий світ. Важливо мати можливість побачити суддівське співтовариство під кутом зору самих суддів. (рос.)
Україна знову у невдахах: про що нам каже проект держбюджету
Проект фінанплану-2018 не дає розуміння економічної політики уряду. Схоже, ми знову слухатимемо історії успіху не України, а інших держав. Просто подивіться на графік ВВП.