Губернатор Львівщини забуксував на запасному шляху

Середа, 08 серпня 2012, 16:37

Учетверте Львівська облрада визнає роботу облдержадміністрації незадовільною. У Львові знову говорять про зміну губернатора – уже третього за часів президентства Януковича.

Після прийняття мовного закону, голова ОДА Михайло Костюк кілька днів переховувався в Києві й у віддалених райцентрах, аби не потрапити на очі свободівцям, які ганяли виконавчу владу, як кулі по лузах. До "білого дому" керівники області могли зайти лише після підписання заяви на підтримку української мови.

Сам же Костюк останніми тижнями спілкується переважно з головами сільрад та керівниками РДА.

Ситуація на Львівщині така, що вплив виконавчої влади звели до мінімуму.

Тож Львівщина отримала унікальний шанс провести демократичні вибори без втручання ОДА.

Швидка зміна губернаторів – це проблема не лише Михайла Костюка. За часів президентства Віктора Януковича жоден із призначених Банковою губернаторів чомусь не знайшов спільної мови з депутатським корпусом та місцевою елітою.

Найкращих фахівців зібрав губернатор Василь Горбаль. Але колишнього банкіра втопило привезене з Києва агресивне оточення. Столичні кадри дивилися на галичан-чиновників як на мале пиво, а ті відповідали взаємністю. Банківський стиль не прижився.

Кожне наступне призначення було гіршим за попереднє. Жоден із керівників не встиг попрацювати й року.

Генерал-губернатора Михайла Цимбалюка "спалили" після подій на Пагорбі Слави, де проросійські шовіністи 9 травня підняли червоний прапор. Тоді свободівці увірвалися в кабінет голови ОДА й змусили написати заяву на звільнення. Цимбалюк не прорахував реакції президента й поплатився за міліцейські хитрощі, бо не збирався у відставку, лише підписав папір для відчіпного. До речі, його сьогодні називають найбільш інтелігентним губернатором.

Новий керівник Львівщини Михайло Костюк не грався в миротворців, тому з перших днів періодично отримував стусани від депутатського корпусу облради. Або недовіру оголосять, або бюджет уріжуть, або з кабінетів починають виселяти. З перших днів губернатора запитували, хто заплатив за його посаду.

Здавалось, Михайло Костюк зібрав на Львівщині найгрізнішу команду часів незалежності. Колишній гендиректор "Укрзалізниці", який усе життя попрацював у транспортному коридорі, привів із собою заступника начальника Львівської залізниці Івана Груника та колишнього керівника управління кадрів "Укрзалізниці", відставного міліцейського генерала Михайла Янковського. Трьох залізничних генералів здалось замало – і шостим заступником губернатора призначили міліцейського полковника Олега Рудницького.

Після останнього "полювання" на губернатора і його заступників стало очевидним, що нижче виконавчій владі падати нікуди.

ОДА імітує свою владу лише на другому поверсі адмінбудівлі. А облрада, що розміщена трохи вище, на третьому поверсі, – живе насамперед парламентськими виборами.

Після оголошення недовіри губернатору довго шукали, хто із представників влади прийде на телебачення й пояснить, що трапилося. Михайло Костюк, який у той час перебував у Криму, спересердя бовкнув у трубку, що не має заступників.

Схоже, що не витягне з болота львівського воза залізничний локомотив Михайла Костюка.

Губернатор досі не може вийти із транспортного коридору й порозумітися бодай з інтелігенцією. Стиль керівництва залишився як у війську. За найменше непорозуміння – окрик: "Пиши заяву на звільнення".

У кадрових питаннях повна чехарда.

Львівщина провела Євро-2012 без начальника управління охорони здоров'я. Губернатор не зміг проштовхнути на тепле крісло свою ставленицю, тому воно залишалося вакантним. Генеральний директор обласної ТРК поплатився посадою, бо Костюку забаглося кишенькового телевізійника. Однак тут знову невдача, бо Київ прислав до Львова свою людину, залишивши губернатора наодинці зі своїми інтересами.

На селі невідомо, хто куди веде.

Михайло Костюк закликає створювати сільськогосподарські кооперативи, перетворювати селян зі звичайних власників на підприємців, а в районах масово здають землю в оренду заїжджим фірмам. І подають ці факти як велике досягнення, бо тисячі гектарів орних земель досі заростають бур'янами.

"Органи державної влади проводять невиправдано значну кількість перевірок суб'єктів господарювання, що призводить до перешкоджання розвитку підприємництва", – до такого висновку приходить прокуратура Львова.

Третій експеримент Банкової зі львівськими губернаторами приречений на провал.

Жоден із губернаторів не мав досвіду роботи в районних чи обласних державних адміністраціях. Запроваджували стиль управління своєї галузі. Лише міліцейський генерал Цимбалюк встиг покерувати аграрною Тернопільською областю, яка втричі менша за Львівську.

За три роки експериментів Банкової на Львівщині розбалансували систему управління регіоном. До влади дорвалися багато випадкових людей, для яких посада чиновника стала захисним щитом і додатком до власного бізнесу.

Звичайне ледарство називають демократією. Зателефонуйте о 9:00 керівникам районів – і спробуйте хоч із кимось поспілкуватися.

Останнім часом на Львівщині панує двовладдя, коли ніхто за ніщо не відповідає.

Губернатор весь час оглядається на Київ, а голова облради – на місцеву громаду. Обласна рада й облдержадміністрація змагаються, у кого більше прав. І не для поліпшення життя простих людей, а для отримання власних дивідендів.

Радикали закликають провести нову Галицьку асамблею, і на заміну ОДА, атавізмам учорашнього дня, функції яких чітко не виписані – створити облвиконкоми. Схожим шляхом пішла сусідня Польща.

На Львівщині, як у революцій часи, знову звучить гасло: "Всю владу – радам"!

Богдан Кушнір, журналіст, Львів, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Як звати невідомого солдата?

Реформа БЕБ: чи зможе бізнес ефективніше захищатися від свавілля в судах?

"Мобілізаційний" закон: зміни для бізнесу та військовозобов'язаних осіб

Чому "Азов" досі не отримує західну зброю? 

Навіщо потрібен держреєстр осіб, які постраждали внаслідок агресії РФ

Чому бізнесу вигідно вкладати кошти в освіту та хто повинен контролювати ці інвестиції