Державницького духу Чорновола бракує Україні
24 грудня В’ячеславу Чорноволу виповнилося б 75 років.
Якби не КамАЗ з причепом, в який врізалось машина В’ячеслава Максимовича на 5-му кілометрі траси Бориспіль-Золотоноша далекого 1999 року, можливо, він був би зараз з нами.
Він втілював би власну "державність і демократію", стояв в перших рядах акції "Україна без Кучми", співав гімн на Майдані, блокував прийняття харківських угод, мовного законопроекту...
А можливо, завдяки власному авторитету, не допустив розколу помаранчевої владної команди, одним з наслідків чого стало президентство Януковича.
Дисидент, голова Львівської облради, гетьман Українського козацтва, депутат Верховної Ради, член Парламентської Асамблеї Ради Європи, голова Народного Руху. Для когось він був кумиром, для інших – опонентом, але палким поборником української ідеї та великим політиком.
Чорновіл завжди був незручною фігурою для влади, йому наче судилося стати вічним опозиціонером – спочатку до радянського режиму, пізніше – до старої компартійної номенклатури і Леоніда Кравчука, а потім – до Леоніда Кучми.
Кучма прагнув співпраці з тодішнім лідером Руху. Тоді й зараз багато мовиться про можливі політичні домовленості та компроміси. За це Чорновола відверто осуджувала частина рухівців.
У кінці 1990-х років Чорновіл створював проблеми в просуванні тодішньому голові Нацбанку Віктору Ющенку до лідерства об’єднаної національно-демократичної опозиції за що, говорять, останній недолюблював Чорновола.
Справа Чорновола нагадує міраж, її розслідують тоді, коли диктує політична доцільність, однак цього природно виявляється мало для того, щоб слідство просувалося вперед.
Неодноразово висловлювалися версії, що Чорновіл помер не внаслідок аварії, а через інші тілесні пошкодження, яких не знайшли одразу після загибелі політика.
Коли на початку червня 2011 року стало відомо, що тіло В’ячеслава Чорновола взято для проведення повторної ексгумації та встановлення причин його загибелі, висувалось кілька можливих версій завершення слідства про інсценоване під ДТП умисне вбивство.
Від того, що влада зробить цапом-відбувайлом екс-генерала МВС Олексія Пукача, який на той час був визнаний Генпрокуратурою особою, яка скоїла вбивство Георгія Гонгадзе, до висунення обвинувачень комусь з близьких соратників по Руху. Чи остаточного поховання скандальної версії загибелі політика.
Висновок експертизи був той самий, що й попередніх – водій КамАЗу Володимир Куделя порушив Правила дорожнього руху – виконував поворот в невстановленому місці, що й призвело до аварії, а на тілі покійного є тілесні ушкодження, характерні для ДТП.
Та суспільство вперто не вірить у версію про нещасний випадок за кілька місяців до президентських виборів, на яких Леонід Кучма досить легко переможе у другому турі Петра Симоненка.
При цьому мало хто звертає увагу на факт того, що залишалось трохи більше ніж півроку до дати виборів, коли взимку 1999 року Чорновіл, за дивних обставин, зняв власну кандидатуру на користь Геннадія Удовенка. Останній вже за кілька місяців очолить Рух та отримає на президентських виборах трохи більше 1% голосів.
До 75-річчя з дня народження колишнього лідера Народного Руху України черкаська міськрада кілька днів тому таки перейменувати вулицю Енгельса на вулицю імені Чорновола в обласному центрі рідної для В’ячеслава Максимовича Черкащини, хоча рішення про перейменування виконком міськради ухвалив ще на початку грудня.
Навіть майже через 14 років, відколи немає Чорновола, навколо його постаті все ще тривають дискусії та баталії – судячи з повідомлень ЗМІ, рішенню міськради про перейменування вулиці передувала тривала політична боротьба у міськраді та активні протести комуністів за її стінами.
В’ячеслава Максимовича з-поміж його політичного оточення вирізняло стратегічне мислення та програмність, не простий набір гасел, а конкретна діяльність, що іноді спиралась на авторитарні методи.
Ні Яценюк, ні Тягнибок чи Кличко не здатні відповісти на просте запитання – яку Україну будувати? Окрім мінливих політичних програм та популістських аргументів в українському політикумі немає основи – національної ідеї, що об’єднала б українців.
У Чорновола був простий рецепт національної ідеї – будувати державу на основі української нації, української історії, українського духу та української культури.
Чи не тому його, східняка за походженням, радо сприйняли за свого у Західній Україні без політтехнологій та дорогої реклами в прайм-таймі центральних телеканалів.
Зі спогадів Чорновола за часів його табірного минулого був випадок, коли один з офіцерів йому сказав : "Ви що, думаєте, що ми це робимо з великого внутрішнього бажання, отак Вас так переслідуємо? Нi, просто ми зобов’язані це робити, але ми розуміємо, що за Вами майбутнє i, Ви знаєте, як Ви прийдете до влади, то ми будемо так само служити Вам, як от зараз служимо їм".
Чи почули/почують щось схоже Юлія Тимошенко чи Юрій Луценко в ув’язненні?
"Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі" – це його слова.
Василь Кедик, політолог, Івано-Франківськ, спеціально для УП
