Стихія
Стихія в черговий раз підтвердила всю нікчемність логістики нашого життя. У полі не встановлених взаємних прав ніколи не відомо, хто за що відповідає. Це визначає повну неефективність дій влади, громади та людей – в умовах викликів, що виникають.
Дуже важливо, не захоплюючись персоніфікацією, визначити причини status quo.
А вони наступні.
Система невстановлених взаємних прав виникла після трансформації власності в країні. Ця задача повинна була вирішитися в рамках адміністративної реформи, яку так і слід розуміти: не нарізка зручних виборчих округів – а тотальне визначення прав, повноважень та обов'язків.
Що необхідно здійснити?
Треба взяти за основу домоволодіння – і прописати всі його комутації:
– із приватним сектором – ринок;
– державою – бюрократія;
– суспільством – сусіди, громада, інститути ГС.
Людина повинна – при необхідності й бажанні! – отримати можливість у будь-якій точці свого життєвого простору мати змогу дізнатися: кому належить ця тротуарна плитка на зупинці? Хто випустив у рейс похмільного водія маршрутки? Чия реклама висить на стовпі? Чий це стовп? І так далі.
Вона повинна бути впевненою, що в "кабінетах влади" це теж знають. Тому будь-яка її проблема відразу ж знаходить відповідального й виконавця, без тяганини та хабарів, без морального виснаження й втрати здоров'я. Людина має бути впевненою, що за зароблені гроші придбає необхідний товар і якісну послугу, маючи широкий спектр вибору в співвідношенні ціна/якість.
Тільки після цього стає можливим формування логістики життя домоволодіння, громади, країни, визначення функціональних обов'язків держави, встановлення норм ринкових відносин.
На основі цієї моделі, динамічної та самоорганізованої, яка перебуває під постійною увагою громадського суспільства й законодавців – можлива побудова, зокрема, і логістики надзвичайної ситуації та надзвичайного стану.
Щоб розібратися, як здійснити зазначену роботу, потрібно зрозуміти, що визначає існуючий стан, забезпечує йому стійкість, і що є тією ланкою, за яку потрібно починати тягнути весь ланцюг.
Система невизначених взаємних прав, що виникла при формуванні ринку приватної власності, крім встановлення нових економічних і політичних відносин, отримала одну потужну ваду. Вона стала генератором спокус: у їх основу лягла маніпуляція.
У чому ж збоченість логістики нашого життя?
У системі невизначених прав і обов'язків, шляхом маніпуляцій, виявилося можливим перекрутити політичний процес. Це дало можливість прийти у владу. Влада дала можливість формувати капітали.
Але капітали, визначені владою, а не інституційною процедурою, належать власникові досить умовно. Їхнім власникам доводиться продовжувати маніпуляції – уже з метою утримання капіталів. А постійна потреба в маніпуляціях робить капітали комерційно не вигідними. Тобто, капітали стають сурогатними через відсутність системи встановлених взаємних прав.
Коло замкнулося. Це і є фантасмагорією нашого життя.
Стихія переконливо підтвердила, що шляхом маніпуляцій можна прийти до влади, можна сформувати псевдокапітали, але неможливо маніпуляціями владу здійснювати.
Поки в країні не буде встановлена система взаємних прав, яка зніме нездоланні спокуси до маніпуляцій, до тих пір логістика нашого життя буде "кривою".
При виникненні будь-якої проблеми, влада буде її не вирішувати, а "закидати грошима", залишаючи недоторканими всіх причин і передумов, що викликали проблему.
Усі виклики, особливо стихійні, долаються чіткими спільними діями. Але такі дії легко здійснюються тільки в системі встановлених прав із чесним діалогом між приватним сектором, суспільством і державою.
Ключове слово – чесним! Героїзм людей – це, по суті, прояв відсутності такого не зманіпульованого діалогу!
Коли система взаємних прав однозначно встановлена й повна, коли вона приймається бізнесом і суспільством – то місто добре розуміє, що кому потрібно, що стоїть на порядку денному: феєрверк чи трактор.
І коли всі ланки визначені, їх права, повноваження й обов'язки забезпечені в повному обсязі ресурсами й засобами – то "феєрверк" чудесним чином поселяється в душі, і кожен день, а не по призначеним святам.
Валентин Ткач, Чернівці, спеціально для УП
