Тероризм чи війна?
Останні місяці нас, 46-ти мільйонну націю, технічно шиють у дурні, перепрошую за прямоту. Бачте, "зелені чоловічки" та військова техніка в Криму не мали російських пізнавальних знаків, Росія не оголосила офіційно війну, та на Сході України немає бійців російської армії: "То яка ж це війна? Це – тероризм".
Я не знаю, з яких причин наша влада опинилась в капкані цього квазіюридичного словоблуддя – чи то через некомпетентність придворних юристів, чи то через зрадників, але було прийнято рішення протистояти терористам, а не військовій агресії сусідньої держави.
Результат боротьби з "терористами" чи, скоріше, його відсутність стає надто очевидним і чимдалі гостріше постає питання про введення воєнного стану на Сході України. Влада не може переступити психологічний бар'єр між тероризмом і війною та офіційно погодитись з тим, що проти нас справді розпочато війну.
Сподіваюсь, наведені нижче аргументи допоможуть це зробити. Тому що зволікання, навіть в один день, призводить до непоправних втрат наших людей та руйнування держави.
Так звані "ЛНР" та "ДНР" є організованими збройними формуваннями, під відповідальним командуванням, які ведуть бойові дії та контролюють частину території України за прямим сприянням із боку Росії.
Зокрема, стали загальновідомими факти переміщення на територію Луганської та Донецької областей зброї та бойовиків із території Росії. На підтвердження цього є оприлюднена серія зображень на офіційному сайті НАТО. Із приводу цих зображень висловив занепокоєння генеральний секретар НАТО, та звернувся до Росії з вимогою зупинити потік зброї та бойовиків на територію України.
Бойовики "ЛНР" та "ДНР" не приховують свою мету – посягання на територіальну цілісність України шляхом від'єднання від території держави двох областей – поки що двох. У 258-й статті Кримінального кодексу встановлено мету вчинення терористичного акту. Однак такої мети, як оприлюднили бойовики, у статті немає.
Тобто в діях бойовиків відсутня одна з основних ознак терористичного акту, як злочину.
Тож, в Україні таки відбувається воєнний конфлікт, який є наслідком зовнішнього агресивного втручання іншої держави, а не "терористичні акти". Те, що озброєні іноземні формування підтримують окремі громадяни України, не змінює міжнародний статус конфлікту на внутрішній.
Крім того, міжнародні правові акти, ратифіковані Україною, приміром, Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року, допускають визнання воєнного характеру конфлікту, навіть, якщо стан війни не визнаний однією зі сторін. Тому хибною є думка, що це не війна, через те що агресор офіційно її не оголошував.
Варто розуміти, що юридичне підтвердження факту не створює самого факту, а лише його засвідчує.
Для тих, хто продовжує сумніватися, що це не тероризм, а війна – юридичною мовою "агресія" – хочу процитувати Резолюцію "Про агресію" Генеральної Асамблеї ООН. Так, відповідно до пунктів а,g третьої статті зазначеної Резолюції, незалежно від оголошення війни, будуть кваліфікуватись як агресія наступні дії:
– будь-яка анексія території іншої держави із застосуванням сили;
– заслання державою або від імені держави озброєних банд, груп і регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави або значна участь держави в таких діях.
Чи не це відбулося в Криму в березні та відбувається зараз на Сході України?
Тож, фактично, на Сході України здійснюється агресія іноземної держави. Тобто війна.
Переважна більшість громадян це бачить і розуміє. Але нас нав'язливо спонукають не вірити своїм очам. Можливо, тому що введення воєнного стану зачепить чиїсь інтереси. Приміром, режим воєнного стану завадить роботі великого бізнесу на Сході та публічно викриє брехню офіційної російської влади.
Активна українська громадськість уже давно вимагає від президента введення воєнного стану на сході країни. Так, це буде фактичним визнанням наявності збройного конфлікту, оскільки воєнний стан в Україні може вводитись лише в разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Але, чим швидше ми на державному рівні визнаємо цю правду, тим ефективніше зможемо протистояти ворогу.
Введення воєнного стану створить необхідні правові умови:
– для здійснення військовим командуванням своїх повноважень та прямих обов'язків;
– дасть юридичні підстави для визнання причин та вимушеності переселення цивільного населення в інші регіони;
– дасть можливість створити військові комендатури;
– та, хоч у такий спосіб, відновити контроль і діяльність державних органів влади, які практично відсутні зараз у Луганській та Донецькій областях.
Анна Маляр, спеціально для УП
