Українська мрія
Що спільного між "американською мрією" та комунізмом?
Батьки-засновники США, створюючи нову політичну систему управління, вирішили вдихнути в порожній каркас душу – і вигадали чудернацьку "американську мрію" – мрію про країну, де в кожної людини буде можливість мати те, на що вона заслуговує.
Те ж зробили й комуністичні лідери тюрми народів – ба, навіть частково виконали свої обіцянки – і колишні працівники закладів харчування таки зайняли керівні посади в новоствореній державі.
І хоча "американська мрія" більше знайшла своє відображення у формулі: "Батько гангстер, син – бізнесмен, внук – сенатор, правнук – президент", – проте сама ідея стала популярною. У першу чергу, завдяки мігрантам із того ж, скажімо, СРСР, де колишні працівники закладів харчування таки влаштували кілька голодоморів, світову війну, тотально міліцейську зсередини й напрочуд агресивну ззовні мілітаристську державу.
Власне, тому вся система державного управління Радянського Союзу й рухнула за дуже короткий період часу. Сам факт такого швидкого розпаду є напрочуд показовим. Адже великі імперії розпадаються довго – Велика Британія йде цим шляхом уже кілька сотень років.
Справа в наступному. Ідеї, що їх закладено в Декларації незалежності США, реалізувались на практиці. І свобода підприємництва, і питання добору кадрів на керівні посади, і поняття рівності перед законом кожного незалежно від будь-яких критеріїв – не залишились формальністю на папері.
А що ж таке "українська мрія"?
Давайте на хвилину уявімо, що президентом – одним із ключових представників політичної системи управління демократичної держави – намагається стати людина, яка не відповідає жодному із цензів, що їх передбачено законодавством. Яким чином цей персонаж буде спілкуватись зі своїми виборцями, не володіючи державною мовою, та управляти армією – якщо замість строкової служби в ній він проходив реабілітацію в закладах пенітенціарної служби?
Втім, може.
Якщо в цій державі закон – формальність.
Якщо закон змінюється так, як редагується стаття в дешевій газеті – швидко й за бажанням головного редактора, а єдина мотивація законотворчості – політична вигода. Якщо кожен представник системи політичного управління цієї держави нехтує законом як чимось другорядним.
Ось вона і є – "українська мрія" – "душа" новоствореної політичної, а отже, і державної системи управління України.
Скорочений варіант американського сценарію: "Із гангстерів відразу в президенти" – і калькований варіант комуністичного: "Будь-хто може зробити те ж саме, якщо прийме правила гри".
Тому головною ознакою державного управління в Україні є... Формальність. Формально виконавчо-розпорядчий характер, з такою ж підзаконністю, ієрархічністю та універсальністю.
Порошенко, поговори зі мною! Розкажи, яким чином не дозволиш процесу люстрації перетворитись в чергову формальність, якою можна знехтувати, виходячи з певних політичних міркувань?
Камо грядеши, управлінцю?
Невже не розумієш, що "українська мрія", яка, можливо, і не відображена на сторінках конституції, але комфортно оселилась у твоїй свідомості та кабінеті – вона ж і погубить Україну?..
Олександр Геревич, спеціально для УП
