Коротко – не ясно. Як коаліція в Раді стала фабрикою законів

94 перегляди
1
Середа, 02 грудня 2015, 12:46
Леся ШевченкоЛеся Шевченко
президент фундації "Відкрите суспільство", для УП

Парламентська більшість все частіше стала вдаватися до процедури скороченого розгляду законопроектів. Формальний привід – прискорення реформ. Однак порушення правил роботи ВР несе загрозу зловживань, особливо коли обіцяні зміни малопомітні.

"Скорий поспіх – людям посміх", – говорить народна мудрість. Народні ж обранці не почуй фольклору – поспішний розгляд ключових для життя і розвитку України законопроектів.

Погляньмо на статистику. Нардепи з початку роботи до кінця жовтня запропонували всього 2407 проектів законів. 140 прийнято, 136 – підписано президентом.

96 з схвалених Радою – дві треті – пройшли через скорочену процедуру. Найчастіше мотив "вимоги часу" виглядає дивно – 26 з них не стосуються виконання коаліційної угоди.

Остання, нагадаємо, просунулась за рік роботи чи не на третину.

Відповідно до букви регламенту, законопроект проходить кілька етапів розгляду. У першому читанні обговорюються основні ідеї документа – у разі їх підтримки проект приймають за основу.

В іншому випадку, законопроект йде на доопрацювання, повторне перше читання або відхиляється.

Друге читання розглядає документ за статтями. У нардепів є можливість протягом 14 днів внести альтернативні пропозиції і правки до тексту після його прийняття за основу.

Після їх обговорення законопроект приймається в другому читанні і в цілому – або ж іде на третє читання.

Ця нечаста фаза саме і присвячена скрупульозній роботі над текстом: виправленню деталей, дрібних помилок і протиріч без зміни істотної частини документу.

За п'ять днів після другого читання депутати вносять зауваження. Регламент дозволяє приймати закони в цілому і на першому, і на другому, і на третьому читанні.

Однак, сама законодавча логіка підштовхує до трьох читань – прийняті закони повинні бути юридично і політично бездоганні.

За правилами, відмова від другого і третього читання має на увазі, що до законопроекту немає претензій ні в кого: парламентарів, президента, Кабміну, Нацбанку, юристів і експертів ВР та незалежних експертів.

Віце-спікер парламенту Андрій Парубій на одному із засідань озвучив суперечливу позицію: "Пропоную на сьогодні відставити трохи вбік застарілу традицію дискусії ... ми зможемо в інші дні провести більш широке обговорення. Ніяких дискусій, колеги, як у північного сусіда".

Мова зокрема йшла про зміни до Податкового кодексу та закон "Про міліцію".

Посилання на кращі російські парламентські практики звучить в стінах українського парламенту більш ніж недоречно. Варто згадати лише, скільки разів неуважність депутатів і відсутність адекватного обговорення призводило до прийняття неякісних законопроектів.

Скорочена ж процедура дозволяє парламенту якраз обійтися без "застарілих дискусій". З приводу документу вже не можуть виступати члени основного комітету, незадоволені законопроектом, немає заключного слова ініціатора.

Обговорення зводиться до двох позицій "за" і двох "проти" від нардепів та фракцій.

Прискорене прийняття замість виключення стало практично правилом ВР – 68,6% нових законів пройшли без детального обговорення.

І я тут вже навіть мовчу про проблему відповідності прийнятих за такою процедурою Угоді про асоціацію та праву ЄС в цілому, що може призвести по дефіциту транспозиції права ЄС до 98% на кінець цього року.

Під час дослідження прийнятих таким чином законів – деякі дивують "нагальністю і терміновістю".

Серед них: врегулювання діяльності капеланів 419-VIII, статус ветеранів війни для жертв протестів 715-VIII і 175-VIII, дозвіл релігійним організаціям створювати навчальні заклади 498-VIII і звільнення їх від оподаткування 420-VIII, позбавлення Віктора Януковича звання президента 144-VIII, обмеження при обранні на посаду керівника вузу 415-VIII.

Навіть така коротка характеристика законопроектів показує, що в рішення такого роду навряд чи потрібно рубати з плеча.

Зі схожою стрімкістю приймаються і закони, які відверто пахнуть лобізмом.

Держбюджет змінили: заради добудови Одеської обласної дитячої клінічної лікарні 680-VIII, підтримки вуглепрому 278-VIII, дозволу на введення в експлуатацію об'єктів, побудованих без дозволу на будроботи 92-VIII.

І якщо деякі документи ще можна виправдати терміновістю, інші викликають серйозне занепокоєння.

Так само швидко розглянули і ключові для політичної та економічної ситуації закони – про місцеві вибори 595-VIII або про технічні регламенти та оцінку відповідності 124-VIII.

Ситуація з іншими авторами проектів аналогічна – з прийнятих за ініціативою Кабміну із 99 законів, – 67 пройшли за скороченою процедурою, із 47 президентських – 35.

Більше того, при розгляді двох законів – 510-VIII про допуск військ інших держав в Україну і 711-VIII про зміни до закону про військовий обов'язок – депутати проголосували проти скороченої процедури.

Незважаючи на це, проекти розглянули і прийняли за півгодини.

Куди поспішаємо? Все більш часте і швидке прийняття законів парламентом вказує на тривожні процеси.

По-перше, ВР втрачає роль "місця для дискусій". Спроби опору темпам виливаються в переголосування необхідних законів по п'ять-шість разів.

Тиск вертикалі при Януковичі, виражений у вольовій руці Чечетова, змінився нібито на "вимоги часу".

По-друге, професіоналізм розроблених законів, що залишає бажати кращого, йде по похилій. Якість роботи страждає – вже зареєстровано десятки законопроектів для внесення правок до нещодавно прийнятих без зайвих обговорень законів.

На часі розпочати не тільки говорити але й вирішувати проблему недосконалості механізмів імплементації Угоди про асоціацію та невідповідності законопроектів, що виносяться на голосування, праву ЄС.

Нові правила для громадян і бізнесу по суті штампуються, і багато народних обранців не можуть повноцінно ознайомитися з проектами. Не кажучи вже про те, щоб дізнатися думку своїх виборців – що підточує основу представницької демократії.

Нинішній парламент став дитям багатьох надій і багатьох викликів: війна, економічна криза, євроінтеграція, декомунізація.

Вимоги суспільства до депутатів виросли – не можна просто взяти і несвідомо приймати важливі для майбутнього рішення. Неякісні ж закони просто вставляють палиці в колеса і без того неспішно їдучого воза українських змін.

Так, це вимагає часу, зусиль і навичок, не кажучи вже про відповідальність. Але хіба ж хтось сказав, що буде легко?

Леся Шевченко, для УП

powered by lun.ua
Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 109.95.50.---Sergey Bochkarev02.12.2015 14:49
Это называется "законодательный спам": внести очередной закон, который ни на что не влияет, никому не нужен и ничьих интересов не затрагивает, и за это повесить себе на грудь медаль за "нечувані реформи". Здравствуй гиперинфляция 1993 года! Давно не виделись с таким никчемным руководством!
Усі коментарі
Експорт продуктів у США: пароль "Private Label"
Українські виробники продуктів харчування, втративши російський ринок, все активніше звертають увагу на міжнародні ринки. Але як туди пробитися без мільйонних рекламних кампаній? (рос.)
Наступ на антикорупціонерів по-новому
Порошенку варто розділити законодавчі ініціативи про скасування декларування для антикорупціонерів і про звітування громадських організацій. Бо не громадське суспільство загрожує країні, а корупція.
Який мир нам потрібен
21 вересня "День миру". Лише один мирний день, на тлі нескінченної низки воєн. Сьогодні я розумію різницю між війною і миром. За 4 роки війни на сході багато хто розуміє. Але якого миру ми прагнемо?
Британські підказки для НКРЕКП
Чому українці повинні платити за індекс, який де-факто не застосовується у кінцевій ціні виробленої електроенергії та тепла? Запитаємо у британців.
Дракони безкарності. Чому акції пам’яті загиблих журналістів привертають мало уваги
Напади на журналістів – це прагнення закрити рота правді, і бажано назавжди. Усвідомлення масштабу "дракона" приходить до українців поступово, часто вже тоді, коли починає стосуватися їх безпосередньо.