Справа Галущенка. Досьє Ендрю, вбивства в структурах МВС, ниточка в ГУР

Понеділок, 13 березня 2017, 15:20

За полтора года, прошедших с момента гибели Андрея Галущенко, Дмитрия Жарука и Владимира Кияна на Луганщине, мне приходилось слышать много самых разнообразных версий произошедшего. От луганской ДРГ, зашедшей в самый непопулярный для вражеских ДРГ район, (о "непопулярности" этого района для вражеских ДРГ свидетельствуют, в частности, документальные данные представителей штаба сектора "А", они работали в этой местности в период весны-лета 2015 года), до несчастного случая или самоубийства.

Версию о самоубийстве профессионального военного, (по версии одного из разведчиков 92 ОМБР "бросившегося на мину из-за несчастной любви"), а именно Владимира "Тайфуна" Кияна, активно продвигал один из людей, ходивших с ним в последнюю разведку.

Но слова, прозвучавшие от одного из кадровых офицеров 92 бригады незадолго после событий 2 сентября 2015 года, надолго засели у меня в памяти и стали, в определенном смысле, отправной точкой для дальнейшего дознания.

Напомню эти слова:

"Контрабанду не остановить. В этой мясорубке всех перемелет. Всех. Если вы объявите на контрабандистов... Он не сможет этого сделать. До этого не дойдет, до войны. Потихоньку. Надо – выкинем из окна. Надо – что надо. Человека устранить не проблема вообще. Это я тебе как военный говорю.

Один выстрел и никто не услышит. Сейчас – щелкнул из кустов. И никто не услышит щелчка затвора. Упал человек. Откуда прилетело? Оттуда."

В предыдущих публикациях я уже говорил о своих соображениях по поводу потенциальных фигурантов этого дела, а также обстоятельствах, вынудивших меня покинуть страну для обеспечения собственной безопасности.

Любопытно, что моя работа в течение последних месяцев проходила на фоне тотального молчания следственных структур.

Тем временем, комбриг "Ветер" распространял в кругах приближенных к нему людей слухи о том, что сам он располагает компроматом на главного военного прокурора Матиоса, (как известно, публично занимавшегося расследованием дела Галущенко, находящегося в его прямой юрисдикции), но не доведенного до логического завершения и приостановленного в сентябре 2016 года.

В пользу версии намеренного замораживания официального следствия говорит тот факт, что спикер Верховной рады Андрей Парубий в неформальном разговоре со мной в мае 2016 года сообщил, что Анатолий Матиос и его люди намеренно тормозят следствие по делу 2 сентября.

В тот момент мы с г-ном Парубием договорились о совместной координации усилий по этому делу, решив организовать ряд совместных мероприятий, которые позволят предать огласке ряд не обнародованных ранее обстоятельств дела.

Однако вскоре после этого разговора спикер парламента пропал с радаров, перестав отвечать на мои сообщения.

Продолжая получать разнообразные свидетельства о деятельности в секторе вероятного "смотрящего" от ГУР, некоего Сироты, генерала луганской милиции Анатолия Науменко, бессменного заместителя главы военно-гражданской администрации Юрия Клименко, а также контрабандной активности ряда военнослужащих 92 омбр, у которых был мотив, я одновременно решил воссоздать, хотя бы частично, досье погибшего Галущенко.

О местонахождении полной версии этого досье не известно ни тогдашнему губернатору Георгию Туке, ни представителям его аппарата.

Досье Андрея Галущенко, по рассказам свидетелей и соратников погибшего, переданное им в луганскую ВГА за несколько недель до смерти, бесследно исчезло.

Разработки Андрея включали в себя, по данным ряда источников, информацию о злоупотреблениях с бюджетными деньгами на линии фронта, жалобы бойцов на финансовые махинации их штабов по невыплате боевых и премиальных, сводки о контрабандной деятельности военных, оперировавших в секторе.

Некоторую часть антикоррупционных материалов, подготовленных Галущенко, моей группе удалось восстановить.

Досье Галущенко

Главным источником информации для воссоздания досье Галущенко стал персональный компьютер Андрея, переданный телеканалу 1+1, где я тогда работал, родными и близкими погибшего для проведения независимой экспертизы.

Материалы, которые удалось восстановить еще весной 2016 года, были незамедлительно переданы мной как в следственные органы, так и руководству службы новостей вышеуказанного канала.

Примерно в это же время я впервые за время работы над расследованием получил первую рекомендацию от моего руководства "попридержать коней" в работе над этой темой.

Тем не менее, наша группа продолжила работу.

Некоторые из папок на компьютере Галущенко были запаролены, некоторые файлы удалены, и чтобы получить доступ к ним, пришлось прибегнуть к определенным ухищрениям.

В ходе анализа материалов, сохранявшихся на компьютере Андрея, стало понятно, что Галущенко очень дотошно и скрупулезно подходил к выбору источников информации и собирал досье на самые разнообразные группировки, оперировавшие как в секторе "А", так и за его пределами.

Также стало очевидно, что Андрей не пользовался компьютером ежедневно и собирал там только те данные, которые, по его мнению, не подпадали в категорию оперативных.

Одной из наиболее интересных антикоррупционных разработок, обнаруженных нами, являются его документы о деятельности группировки в составе батальона Киев-2, замешанного, по данным Галущенко, в серии убийств, хищении оружия, а также маскировке небоевых потерь под боевые.

В этой публикации речь пойдет о документах, находившихся в разработке волонтера до июля 2015 года, то есть за два месяца до его гибели.

Дело "К-2"

Итак, материалы, обнаруженные моей группой на компьютере погибшего, были переданы в следственные органы еще в прошлом году.

Однако никаких дополнительных следственных действий, насколько мне известно, предпринято не было.

Активность Андрея Галущенко с этими документами свидетельствует о том, что работу по сбору информации он вел длительное время, но занимался этим спорадически.

Кроме того, нет никаких признаков, что Галущенко активно возвращался к этому расследованию в период июля-августа 2015 года, то есть, именно в те месяцы, когда антиконтрабандная деятельность стала для него приоритетом.

Именно в то время ему начали поступать прямые угрозы, включая обстрелы его группы в непосредственной близости от командного пункта 92 ОМБР, где присутствие ДРГ противника было исключено даже теоретически.

Напомню, именно в это же время в разговоре с дочерью, Галущенко впервые похвастался своими успехами на поприще борьбы с контрабандой, заявив, что вышел на след "чего-то очень большого".

Однако вернемся к его разработкам более раннего периода.

Цикл документов представляет собой материалы расследования противоправной деятельности отдельных военнослужащих батальона Киев-2, находившегося в тот момент под командованием Богдана Яшунина-Войцеховского.

Полная версия этих документов передана мной группе волонтеров, имеющих прямое отношение к процессу люстрации в рядах МВД и переаттестации будущих полицейских.

Переаттестации, которой, в полной мере, увы, так и не было проведено…

Единственное из имен свидетелей, указанных в моей публикации, это имя Дмитрия Цветкова. Я не закрываю его намеренно, так как сам Цветков ранее выступал с публичными заявлениями на эту тему и, очевидно, уже принял решение перевести это дело в публичную плоскость.

По данным Галущенко, Цветков покинул Украину задолго до обнародования этих файлов, и за несколько месяцев до убийства самого Андрея.

Однако обратимся к первоисточнику.

Орфография и пунктуация файла сохранены, документ публикуется без изменений или сокращений, за исключением одного – я не указываю имена свидетелей, названных в этом расследовании, из соображений их безопасности. Однако, как я уже сказал, наиболее полная версия этих документов передана в надежные руки.

"Подія К2.doc

Подія

Загинув при виконанні – позивний 17 (Сергій)

Період – літо 2014р.

Опис

Офіційна версія.

Загинув під час зачистки будинку під Чернухіно від кульових та осколочних поранень, бій з сєпарами.

Фактична

Гранати в приміщення де знаходився 17 кидав боєць К2 позивний Звєрь, бою не було, були незлагоджені дії.

Свідки – XXXX, XXXX, XXX і ще частина XXXXX роти.

Вирішував питання – Махно (Кряж)

Подія – Контрабанда

Період вересень 2014 – березень 2015 (відомо)

Місце – Волновахський р-н Донецька обл.. КП "Бугас"

Опис

Початок був з пасажирських перевезень, з кожного автобуса міжміського сполучення отримували кошти за безперешкодний проїзд, такса від 500 грн, далі такса змінювалась. З жовтня 2014 вугілля, велика машина 1000 грн., мала 500 грн., далі вантажні автомобілі, такса почала змінюватись у вищу сторону. Такий період був аж до повного закриття на в’їзд виїзд блокпоста "Бугас" на початку 2015 року. Після закриття ставки на проїзд різко збільшились. Процесом безпосередньо керував комбат Войцехівський, Кряж (Махно), Зубков (нач. Штаба). Задіяні також були заступник комбата Гєрод (Град), Доча, Бомба (Силенко). Черговому по КП віддавався наказ згідно номерів автомобілів на безперешкодний пропуск автомобілів від Войцехівського, Кряжа і Зубкова, за їх відсутності Град, Доча, Бомба. Автомобілі пропускались як легкові так і вантажні у в сих напрямках аж до зміни дислокації підрозділу в Луганську область.

Свідки – XXXX, XXXXXX, XXXXX, XXXX, XXXX, XXXX, XXXX, XXXXX, XXXXX і ще більше половини батальйона.

Подія – Напад на блокпост (витяг із заяви Цвєткова)

20 ноября 2014 года около 19:00 в трехстах метрах от поста со стороны Мариуполя по трассе Мариуполь-Донецк, сотрудниками БПСМ ОН "Киев-2" был задержан водитель автомобиля Жигули ВАЗ 2106 белого цвета госномер АН5641ЕТ гражданин Наздрычкин В.Н. Вместе с автомобилем он был доставлен до пункта несения службы батальоном "Киев-2", а именно на пост "Бугас" по адресу: Донецкая область, Волновахский район, бывший пост ГАИ. После продолжительного избиения Наздрычкина сотрудником батальона "Киев-2" Коваленко Ярославом Николаевичем (позывной Утес), последний пристегнул водителя наручниками к дереву, а через некоторое время переместил его в помещение КП, где пристегнул к батарее. Как мне стало известно, в период приблизительно с 1:00 до 2:00 ночи комбат Войцеховский Богдан Александрович (позывной Сотый) избивал гражданина Наздрычкина в помещении КП, в результате чего задержанный скончался. Затем Войцеховский вместе с Коваленко Я.Н. и Кряжем Вячеславом Евгеньевичем (позывной Махно) погрузили тело водителя в автомобиль Нисан и вывезли за пределы блокпоста. Далее, около 2:30 ночи вышеуказанный автомобиль Жигули был взорван, по приказу командира батальона "Киев-2" Войцеховского Б. А., как оказалось впоследствии, для инсценировки террористического нападения на блокпост.

Інсценування явно було влаштовано для втягування заступника керівника департаменту МВС по організації діяльності добровольчих батальйонів Кузнєцова Олександра, який був на той час з перевіркою на КП Бугас і був присутній при побитті потерпілого а також підриві автомобіля. Керівник департаменту Чалован Віктор знає про ситуацію і всіляко її прикриває.

Потерпілі – дружина Наздричкіна Олександра Андріївна 050 XXX XX XX

Свідки - Чергова зміна та ще половина присутніх на той момент на КП Бугас бійців. (Графік додається)

Подія – перевезення зброї

Час 25-27 лютого 2015 р.

Опис – В кінці лютого 2015 року на шикуванні Махно повідомив про склад колони, яка має виїхати до м. Києва без наказу ГУ МВС в м. Києві. В групу увійшли Махно, Лисий, Дантист, Батя, Філін, Бус, водій вантажного автомобіля КАМАЗ з критим причепом з надписом зерно транс. В колоні яка виїхала були наступні автомобілі – голова колони Махно (Ніссан Патрол), КАМАЗ за кермом Бус, вантажний автомобіль китайського виробництва який використовувався батальйоном для потреб за кермом Батя та Філін , Сузукі Джимні – Дантист.

Згідно даних чесних бійців батальйону, ввечері 25-27 лютого (точну дату не пам’ятають), автомобіль китайського виробництва, КАМАЗ та Сузукі приїхали зі сторони Донецька на блокпост де їх зустрів Махно, він віддав команду безперешкодно та без догляду пропустити дані автомобілі, сам сів в Ніссан, став в голову колони і вирушили в бік Волновахи, точно відомо, що в автомобілі китайського виробництва до виїзду в напрямку Донецька з КП знаходилась певна частина зброї та боєприпасів, так як по розпорядженню Махно туди її загружали бійці К2. Також відомо що вони проїхали блокпост за Волновахою в напрямку Валерянівки. З повідомлень бійців в КАМАЗ теж знаходилась зброя та боєприпаси (але конкретного підтвердження немає). Маршрут пролягав через Дніпропетровськ на Решетилівку а потім на Пирятин. Далі маршрут автомобілів невідомий.

03.06.2015 на базі Київ2 в сухолуччі, співробітники МВС, Прокуратури, МНС, СБУ вилучили з автомобіля китайського виробництва, по свідченням бійців того що виїхав з КП Бугас, велику кількість мін, набоїв, РПГ, СПГ, Фагот, гранат і іншого, а також зброю з маркуванням російської федерації. Зі слів бійців які знаходились в даний період на базі Сухолуччя, на даному автомобілі приїхав на базу за кермом Батя та Дантист на Сузукі.

09.06.2015 р. Войцехівський на допиті в прокуратурі Київської області де знаходиться провадження, звинуватив бійців К2 Трошина (Ланцелот), Лозенка (Крим) та Малинковича (Сова) в перевезенні даної зброї і завдяки своїм зв’язкам та тиском на інших бійців батальйону, намагається перекласти провину в даному випадку.

Свідки – XXXX, XXXXX, XXXXXX, XXXXXX, XXXXX, XXXXX, XXXXX, XXXXXX та інші.

Подія - Автомобіль Артемівськ

Опис – При передислокації батальйону з КП Бугас до Луганської області в березні 2015, під керівництвом Махно, один із автомобілів колони також китайського виробництва зламався (вийшло з ладу щеплення) не далеко від міста Артемівськ, в автомобілі знаходилась зброя, вибухівка, набої та інше. Зазначений автомобіль був відбуксований до м. Артемівськ в супроводі Махно. За кермом вантажного автомобіля знаходився Гиря. Подальша доля та місцезнаходження даного автомобіля невідома, але зі слів бійців до місця дислокації в Луганській обл.. він так і не був доставлений так само як і вантаж (потребує додаткової перевірки).

Свідки – половина особового складу, який був під час передислокації.

Подія – Костаков Сергій (розвідник 72 бригади).

Опис – восени 2014 року, коли він пропав в Волновасі, до бійців К2 звертались особи які займались пошуком. На даний час поновлюється та встановлюється перебіг подій, та особи які вели пошук. Зі слів осіб які вели пошук також і на блокпосту Бугас, їм повідомили що Костакова затримали чи на вокзалі чи то біля військової комендатури люди в формі та передали двом військовим які приїхали на чорному джипі з номерами Київ2 і повезли в невідомому напрямку. В підрозділі Київ 2 на той час, чорний джип марки Ніссан з номерами Київ 2 знаходився в користуванні лише Махно (Кряжа). Махно мав на той час досить тісні стосунки з військовим комендантом, також і на сьогодні має тісні зв’язки з начальником РВМ м. Волноваха Майборосом, начальником відділу карного розшуку Циганком та прокурором району. Також співпало те, що Махно, приблизно в той період зняв номера Київ 2 з автомобіля Ніссан і до червня місяця так і їздив без номерних знаків.

Загальна структура підрозділу

Командир батальйону Войцехівський, без його відома нічого не відбувається не в Києві, не в зоні АТО;

Командир взводу Кряж, призначений усно першим заступником командира батальйону самим Войцехівським, всі дії погоджує з Войцехівським.

Начальник штабу Зубков – виконує всі розпорядження Кряжа та Войцехівського, контролює в повній мірі ситуацію на базі Сухолуччя та м. Києві. Представляє інтереси Войцехівського в ГУ МВС та інших установах.

В.О. нач. штабу в зоні АТО (усно) Доцент, виконує всі розпорядження вищевказаних осіб в зоні АТО.

Зв’язки

Войцехівський, вільно спілкується з Терещуком, має привілеї на не покарання та інше. При складностях звертається до Терещука за допомогою, Звягільського (депутат), Чалована (МВС), Кузнєцова(МВС), Косюка (бізнесмен).

Кряж – по певній інформації знаходився під слідством на предмет крадіжки цінностей з Голосіївського РУ коли проходив там службу. Зі слів самого Кряжа в нього в департаменті внутрішньої безпеки МВС служить кум, в прокуратурі і так далі теж є зв’язки.

Перевід

Не згідні з політикою та неправомірними діями командира батальйону і інших наближених осіб бійці або звільняються або переводяться до інших підрозділів, або їх звільняють по рапортам Войцехівського. Станом на 10.06.2015 р. 20 бійців більше місяця як написали рапорти на перевід. Войцехівський особисто намагається завадити переводу. Пише рапорта про надумані порушення, зі згоди керівництва ГУ та вищевказаних осіб департаменту МВС затягує процес переводу. З бійцями проводив особисті бесіди та погрожував в разі чого що "на війні всяке буває". Більше половини бійців тримає в зоні АТО без ротації (заручниками) не дивлячись ні на подані рапорти про заперечення до включення в наказ на продовження відрядження та наказу про відрядження. Стосовно ХХХХХХХХ та ХХХХХХХХХ проводить окрему політику тиску та всіляко намагається звільнити з ОВС, а на даний момент намагається виставити винними у справі по автомобілю зі зброєю яку вилучили на базі Сухолуччя. Це пов’язано з тим що ХХХХХХХХ та ХХХХХХХХ є командирами частини бійців які переводяться та відкрито виступають проти протиправних дій Войцеховського (додаток звернення до президента України та ідентичне звернення до заступника міністра МВС Згуладзе). Також умовою яку висунув Чалован до вказаних осіб, для безпроблемного переводу та повернення частини бійців з зони АТО на час переводу, є "мовчання" тобто, не спілкуватись із ЗМІ, не писати звернень, заяв та інше.

Також в батальйоні практикується основними діючими особами інсценування для ЗМІ різного роду бойових заслуг, зміни даних в журналі бойових дій з одних прізвищ на інших, або дописування неіснуючих. Частина бійців разом з ВСУ проводили певні операції достатньо результативні, але вони в ЗМІ не фігурують по своїм переконанням.

Один із бійців К2 Цвєтков Дмитро, змушений був покинути територію України, так як виклав в мережу інтернет свої звернення та заяви відносно неправомірних дій керівництва батальйону.

В додатках знаходяться копії заяв, звернень, колективних звернень та іншої інформації. Ні по одному зверненню чи заяві адекватного слідства проведено не було. По підриву автомобіля на КП "Бугас" так і не допитали за шість місяців чергової зміни. Висновок – все "заминається".

Конец цитаты.

Файлы говорят

Как следует из мета-даты файлов на компьютере Галущенко, он систематически собирал информацию о Войцеховском-Яшунине и его ближайших соратниках, начиная с осени 2014 и до июня 2015 года включительно.

Процитированный выше файл был создан 10 июня 2015 года. Как следует из технических характеристик этого файла, Галущенко работал над ним два дня – 10 и 11 июня 2015 года и впоследствии к нему не обращался.

Software : Microsoft Office Word

Total Edit Time : 21.0 minutes

Create Date : 2015:06:10 20:36:00

Modify Date : 2015:06:11 15:22:00

Остальные документы по делу К-2 представляют собой факсимиле разнообразных бумаг, свидетельствующих о "бюрократическом футболе" внутри самого МВД, чиновники которого не желали брать на себя ответственность за расследование серии преступлений, связанных с батальоном Киев-2.

Там также имеются копии заявлений ряда бойцов и видео материалы. В частности, – сюжет регионального телевидения, в котором подрыв машины на КП "Бугас" в ноябре 2014 года представлен вражеским террористическим актом, что идет вразрез с показаниями очевидцев.

Попросту говоря, согласно выводам Галущенко, террористический акт был инсценирован с целью скрыть обстоятельства преступления, (а именно убийства некоего гр. Наздрычкина), совершенного в ту же ночь.

"Висновок – все "заминається" – этими словами Андрей Галущенко заканчивает свой текст.

Ниточки в ГУР

Младший сержант милиции из батальона Киев-2 Дмитрий Цветков в одной из своих публикаций, обнародованных в интернете, пишет о карьере бывшего комбата Киев-2 Яшунина-Войцеховского, ссылаясь на факсимиле трудовой книжки последнего.

Согласно документам, обнародованным Цветковым, предыдущее место работы Яшунина-Войцеховского (2013-14 г.г.) – воинская часть А0515.

Эту же информацию другой источник, ранее служивший в батальоне К-2, подтвердил и мне.

По любопытному стечению обстоятельств, в обоих случаях – как в эпизоде, описанном мной в публикации от 23 января 2017 года, так и в черновых набросках расследования, подготовленных Андреем Галущенко в июне 2015 года, фигурируют люди, так или иначе причастные к деятельности воинской части А0515, являющейся структурой Главного управления разведки (ГУР) министерства обороны.

Напомню, речь идет о той самой воинской части, в которую должна была быть доставлена крупная партия оружия, украденного из расположения 92 омбр в городе Чугуеве, и так и не попавшая в место своей предполагаемой транспортировки.

В случае с информацией, обнародованной мной 23.01, речь идет о схеме по масштабной краже оружия и боеприпасов, фигурантом которой являлось гражданское лицо – Сирота А.Е., называемый в кругах, близких к 92 бригаде, одним из неформальных спонсоров подразделения а также, по другим данным – смотрящим от ГУР.

В свою очередь в разработках Эндрю идет речь о предположительной, по словам самого Галущенко, утечке оружия из батальона К-2, командир которого являлся официальным сотрудником воинской части ГУР Минобороны.

В период своей службы в ГУР, будущий комбат К-2 еще носил русскую фамилию Яшунин, которую впоследствии сменил на фамильное имя польского происхождения – Войцеховский.

Золото с угольком

Стоит отметить, что погибший Галущенко проводил масштабную работу не только по выяснению обстоятельств коррупционной и преступной деятельности в "серой зоне" Луганщины, но и проводил подобные разработки по всему украино-российскому фронту.

Другие материалы его досье, в частности, касающиеся перемещения золотых и серебряных изделий следовавших из оккупированной части Луганщины на Счастьинскую ТЭС нам тоже, отчасти, удалось восстановить. К этим материалам мы еще будем возвращаться в дальнейших публикациях.

О существовании самой схемы и приблизительном круге фигурантов "золотого дела" я говорил еще в бытность корреспондентом 1+1.

Торговля золотыми и серебряными изделиями осуществлялась на тот момент именно при помощи составов с углем, которую сегодня официальные структуры пытаются представить как необходимую меру для обеспечения энергетической безопасности страны, тщательно обходя вопросы контрабанды и финансирования терроризма, сопряженные с этой торговлей.

Конечная точка следования поездов с углем в луганской области, а также товаров, провозившихся под прикрытием угольной торговли с оккупированными территориями, – Счастьинская ТЭС.

В период времени, имеющий отношение к делу Галущенко, ТЭС находилась под охраной одного из подразделений 92 ОМБР, а также присутствовавшего там незначительного контингента военнослужащих 80 отдельной десантно-штурмовой бригады, в том числе Владимира "Тайфуна" Кияна.

Последний, как стало известно впоследствии, находился в приятельских отношениях с Галущенко и погиб на следующий день после гибели Андрея, а именно 3 сентября 2015, после объявленного им публично решения провести собственное дознание обстоятельств гибели своего товарища.

Помимо поездов, следовавших на ТЭС, нелегальная торговая деятельность в секторе активно велась также на Лобачевской переправе через Северский Донец.

Этим фактам моя группа также получила видеографическое подтверждение, однако, уже не благодаря экспертизе компьютера Галущенко, а несколько позже, при участии источников, связанных с контрабандной деятельностью на Луганщине, но изъявивших желание помочь журналистскому расследованию. 

Многие прямые и косвенные улики, добытые впоследствии, не оставляют у меня сомнений в существовании крупного преступного конгломерата, задействованного не только в перемещении товаров между оккупированными зонами и основной территорией Украины, но и в серии умышленных убийств, сопряженной с этой деятельностью. Конгломерата, важной частью которого является группа людей в составе воинского подразделения 92 ОМБР.

Как я уже писал ранее, архитектура этого покушения, количество людей имевших мотив к убийству Галущенко, и неимоверная сложность связей и контактов луганских контрабандистов, усложняют процесс расследования.

В итоге, помимо напрямую замешанных в нем военных, я не исключал и не исключаю участия в нем представителей любых других силовых структур, действовавших заодно с военнослужащими бригады, на тот момент контролировавшей все подступы к месту, где было совершено убийство, а также город Счастье, где был совершен первый, не летальный обстрел группы Галущенко.

Эта цепочка связей, как на уровне заказчиков убийства Эндрю, так и на уровне прямой координации с другими исполнителями в секторе "А", нуждается в дополнительной тщательной разработке.

Я считаю и считал дело Эндрю одной из лакмусовых бумажек; тестом на самостоятельность и волю к реформам независимой Украины, отстаивающей свое право на жизнь как перед лицом численно превосходящего противника, так и всепоглощающей и тотальной коррупции в ее государственных институтах и, в частности, органах досудебного следствия.

Помимо смерти Галущенко (единственного убийства на фронте, публичное следствие по которому хоть в какой-то мере велось официальными структурами) только по официальной статистике Минобороны за первые полтора года войны случилось около сотни смертей, требующих детального изучения.

Среди них смерть Дмитрия "Поэта" Шабрацкого, погибшего от ранения двумя пулями калибра 7.62 в область головы и разрыва ручной гранаты, которая была признана луганской полицией самоубийством, против чего офис главного военного прокурора не стал возражать.

Это и смерть военнослужащего Сергея Костакова, убитого восемью пулями в голову из-за потенциального риска обнародования информации по поводу нелегальных операций в "серой зоне"; убитого в ту же ночь, когда он был похищен с вокзала в Волновахе ближайшими соратниками бывшего сотрудника ГУР.

Смерть Костакова, (как теперь стало теперь известно из документов на компьютере Андрея Галущенко), пытался расследовать и сам Эндрю.

Напомню, что официально приостановившая в сентября 2016 года следственные действия по делу Галущенко прокуратура до сих пор не назвала ни одного потенциального организатора этого преступления.

Она ограничилась лишь подозрениями в адрес двух военнослужащих, потенциально занимающих незначительное место в "пищевой цепочке" коррупционеров, заинтересованных в ликвидации Галущенко и прекращению расследований, связанных с "серой зоной".

Продолжение следует.

#galuschenkogate

#galuschenkoleaks

#greyzoneDonbass

#сераязонаДонбасса

Алексей Бобровников, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Чи можна когось не пускати в укриття? Юридична оцінка ситуації з Radisson Blu

Швидкісний режим у місті на рівні 80 км/год – чому б і ні! Але є нюанс

Суд віддав у користування Росії 100 АЗС в Україні. Як таке можливо під час війни?

Координувати периметр Сил оборони

Закупівлі ЗСУ: коли якість важливіша за ціну

Запрацював Реєстр збитків, завданих Росією. Бізнес має трохи зачекати