Реформи наосліп, або Децентралізація як дезорієнтація

7054 перегляди
Понеділок, 09 жовтня 2017, 08:37
Олена Кононенко
науковий співробітник Інституту аграрної економіки, експерт з аграрних питань

Три роки реформі децентралізації, а запитань до неї не меншає. Експерти розходяться в тлумаченнях кінцевого візерунка адміністративно-територіального устрою країни та баченні нагальних законодавчих змін. Як кажуть, підняти – підняли, а розбудити забули.

Поштовхом для написання цього тексту стало ухвалення парламентом судової та пенсійної реформ минулого вівторка. Ближчі до влади експерти називають їх проривом. Інші – половинчастими недореформами з непрогнозованим фіналом. Є і більш песимістичні прогнози.

Подивімося ж на реформу децентралізації як ту, яку розпочали найраніше, і про результати якої можна робити попередні висновки.

Головна проблема, з якою стикаються новостворені об'єднані територіальні громади (ОТГ) – це відсутність закону про передачу земель за межами населених пунктів в управління або розпорядження громадам.

ОТГ не мають важелів впливу на орендарів землі, не можуть переукласти договори оренди, переглянути ставки орендної плати. Якщо власникам паїв платять уже 10-12% від нормативно-грошової оцінки землі, то до бюджету – у рази менше. І на це ОТГ не можуть жодним чином вплинути.

Між тим для більшості громад, надто в сільській глибинці, плата за оренду землі становить більше половини надходжень до їхнього бюджету. Державні адміністрації в цей процес не втручаються, бо йдеться про гроші, які йдуть повз них. Тож "пекучість" проблеми вони "не відчувають".

Відсторонення громад від землі не дозволяє їм залучати інвесторів та планувати діяльність, відповідно до своїх стратегій розвитку. Тому економічну спроможність нових об'єднаних громад, на чому робили головний акцент архітектори реформи, досі не реалізовано.

Нині землями за межами населених пунктів самовільно розпоряджається Держгеокадастр. Він, судячи з усього, не збирається випускати ласу пайку. Таким чином, реформаторські потуги наштовхнулися на інтереси земельної мафії, яка обплела павутиною країну. І, як часто трапляється з реалізацією наших реформ, проблему не вирішили, а "підвісили".

Новостворені ОТГ перебирають на себе повноваження, залишаючи неврегульованим питання долі районних рад, які, натомість, власні повноваження майже повністю втрачають. Така ж проблема виникає і з районами як адміністративними одиницями.

Буває, що новостворена ОТГ покриває територію всього району, як це сталося в Народицькому районі Житомирської області. Усі функції управління й розвитку перейшли до ОТГ. Які функції в такому разі виконує районна рада? Яка роль районної державної адміністрації, що стає рудиментом старої вертикалі влади? Що робити з окремими селами, які залишилися поза ОТГ?

Ці запитання залишаються без відповідей. При тому, що нинішньої Конституції та адміністративно-територіального поділу ніхто не скасовував.

"Несподівано" виникли проблеми і в ОТГ, створених на межі двох районів. Як це відбулося, наприклад, у Демидівському і Радивилівському районах Рівненської області. У якому районі тепер мешкатимуть жителі об'єднаної громади? У який райцентр звертатися по довідки? Таких процесуальних колізій виникає дуже багато.

Наступна проблема – люди, які прийшли працювати у виконкоми ОТГ, не мають відповідних посадових інструкцій, не знають, хто і що має робити. Як буває в часи революційного хаосу, кожен набирає повноважень на свій розсуд. Так, селищні голови ОТГ зідзвонюються один із одним. І, зрештою, діють навпомацки на свій страх і ризик.

Гостро стоїть питання управлінських кадрів для ОТГ, яке майже рівнозначне проблемі рівня зарплат. Якщо йдеться про кваліфікованого проектного менеджера, який може залучити до ОТГ кільканадцять мільйонів гривень через Державний фонд регіонального розвитку чи міжнародні донорські структури, то місячна платня такого спеціаліста має складати не менше 15 тисяч гривень. Нині таких фахівців, у кращому разі, по 1-2 на район.

Із процесів об'єднання виключено міста обласного значення, органи самоврядування працюють безконтрольно (після позбавлення прокуратури наглядових функцій), процедури передачі документації не прописано – із цими проблемами доводиться стикатися на місцевому рівні весь час.

І всі ці проблеми породжено великою і важливою реформою децентралізації, яка, проте, розпочата і впроваджується безсистемно.

Провідники реформи, скоріше за все, і самі не бачать її остаточної конфігурації. Навряд чи хтось у державі зараз може дати чітку відповідь, яким буде в кінцевому підсумку адміністративно-територіальний устрій країни, яких змін потребує Конституція або як можна окреслити структуру державної влади.

"Нас ніби прийняли до університету, а на кого вчитимемося, вирішать потім", – пожартував голова однієї з новостворених громад.

Політики спроможні так-сяк розпочати зміни. А далі виконувати величезну законодавчу роботу, впроваджувати результати на практиці, налагоджувати процеси на місцях – бракує чи то волі, чи бажання, чи компетенцій.

Підозрюю, що така ж доля чекає на ухвалені останніми днями реформи.

Олена Кононенко, науковий співробітник Інституту аграрної економіки, експерт з аграрних питань, спеціально для УП

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
powered by lun.ua
Небезпечні ігри, або Чому не варто брехати МВФ
Наш уряд у відносинах з МВФ намагається грати ту ж саму роль, що "Трейд Коммодіті" зіграло в скандалі з Міноборони. Але навряд чи чиновники МВФ готові грати в такі ігри. (рос.)
Кооперація проти латифундії – непочата битва за село
Україна рано чи пізно буде вимушена повернутися обличчям до сільської кооперації. Процес не буде простим, адже селянство неодмінно перетнеться в інтересах з "носорогами" агробізнесу.
Як Харків стає містом, яке дійсно належить усім
Років до тридцяти проживши у "світі рожевих поні", де немає гомофобії, ксенофобії, де всі люди рівні, а "феміністки божевільні, бо де ж в Україні проблема домашнього насильства", сьогодні я не те щоб боюся – я приглядаюся.
А віз і нині там: КС сприяє порушенню прав ошуканих вкладників
Конституційний суд майже два роки розглядає справу щодо конституційності закону про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Тим часом гроші вкладників збанкрутілих банків доїдає інфляція.
Записки лібертаріанця. Про конституційну реформу
Нам навіть не спадає на думку, що всі права і свободи у нас є і так, без держави і без Конституції – цим циклом статей я хотів би почати громадську дискусію про роль громадянина, суспільства і держави. (рус.)
Ре-централізація на марші: як уряд грабує міста України
Проект бюджету на 2018 рік загрожує місцевим громадам. Міста будуть змушені скоротити свої бюджети розвитку. Що вони втрачають?