
Ніхто не був проти появи на екранах Литвина, Медведчука, Горбуліна. Навіть "надія України" Ющенко не викликав ні в кого жодних заперечень. Навіть комуніст Симоненко міг би дістати право "дозовано громити" владний режим з екранів національного телебачення. Але коли доходило до прізвищ Мороза й Тимошенко, падала глуха стіна.
По своєму сьогоднішня влада варта любові. За її відвертість і абсолютну негнучкість. Ну хто з агітаторів опозиційних блоків міг би настільки дохідливо розтлумачити, що для режиму немає принципової різниці між Литвином, Медведчуком, Горбуліним, Ющенком, що навіть Симоненко є всього тільки "коліщатком, гвинтиком" владної системи, штатним "постраховищем", на тлі якого всі перелічені вище особи виглядають рожевими демократами й гуманістами. Що єдині, хто реально протистоїть системі – це саме Мороз і Тимошенко (перший – зліва, друга – справа).
А сьогодні влада сама розписалася під цією схемою поділу політичних сил на реально пропрезидентські і реально опозиційні. Ще й поставила жирну печатку – "обговоренню не підлягає". І ох як важко буде комуністам з "НУ" доводити людям: "Ми – не з ними, ми – самі по собі".
І ще – дарма ліберальні журналісти так люблять писати про "безпорадність" української опозиції. Навряд чи безпорадних настільки боялися б, щоб наражати й без того низький міжнародний імідж режиму на чергові випробування.
А, можливо, "король" уже давно змирився з тим, що він - голісінький, і вже просто не зважає на дрібниці, пов'язані з правилами поводження в цивілізованому товаристві?
© 2000-2012 "Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua
