За кілька місяців історія Михайла Саакашвілі стала "українською мрією". Не тільки через київський період його життя. Занадто сильні аналогії між сучасною Україною й Грузією.
Для одних життя Саакашвілі – ілюстрація того, як треба вміти домагатися мети в житті. Інші ставлять його в приклад українській опозиції, що четвертий рік поспіль бореться з Кучмою – з відомим результатом.
Для когось життя Саакашвілі – це просто історія життя чоловіка, що народився у Тбілісі, навчався в Києві, Страсбурзі, Флоренції, Гаазі, Нью-Йорку, одружився з голландкою і став президентом, що повалив Шеварднадзе.
У неділю Саакашвілі офіційно зайняв посаду президента Грузії. Його інаугурація на площі перед парламентом у Тбілісі закінчилася дощем із червоних пелюсток. Це грузинські військові вертольоти, що пролітали над центром міста під час параду, поставили крапку в "революції троянд".
Новий президент Грузії явно полюбляє екстравагантні вчинки. Ще одною несподіванкою інаугурації стало підняття Саакашвілі прапора Європейського союзу перед грузинським парламентом. Іноземні журналісти глузували, косо поглядаючи на злиденний народ і занедбану столицю: "Грузія вже в ЄС?"
Цей крок Саакашвілі можна було б пояснити тим, що крім прапора ЄС синє полотнище з 12 зірками є прапором і іншої організації – Ради Європи. А туди Грузія, як і Україна, входить. Однак ця версія не виправдалася – під час підняття прапора грала "Ода до радості" Бетховена – гімн Євросоюзу.
Як пізніше пояснив у виступі Саакашвілі, ніяких двозначностей бути не повинно – піднімався прапор не Ради Європи, а саме ЄС. "Це зроблено не випадково, прапор Євросоюзу – це і наш прапор, прапор Грузії. Ми повинні повернути своє місце в європейській цивілізації як єдина нація".
"Грузія повинна стати країною міжнародної відповідальності як гідний член європейського співтовариства. Як країна, що, незалежно від геополітичного положення, буде мати гарні відносини з усіма своїми сусідами". Чи можна це вважати заявкою на одержання членства в ЄС – не зараз, так хоч через півстоліття – Саакашвілі не уточнив.
Американський друг
Якщо західних європейців ще доведеться переконувати, чому Грузія потрібна Європі, то США вже на стороні Саакашвілі. Головний гість його інаугурації – держсекретар Сполучених Штатів Колін Пауелл.
 Дружина Саакашвілі з сином Едвардом |
Було ще кілька моментів, де проявився американізм Саакашвілі. Наприклад, у тому, як він приймав парад. У постсовку заведено, що верховні головнокомандувачі спокійно собі стоять, коли повз них проходять війська. Саакашвілі ж віддавав честь, прикладаючи руку до непокритої голови. Саме так роблять у США, а в СРСР це вважалося неймовірною дурістю.
Близькість Саакашвілі американських ідеалів читалася у фразі: "Грузія – країна рівних можливостей, де люди здійснюють свої мрії. Раніш люди чули голос уряду, а тепер влада буде чути людей".
Після інаугурації Саакашвілі виступив із програмною промовою і подякував США "за позицію у важку хвилину".
"Я був сильно вражений президентом Саакашвілі і його урядом. Я зачарований рішучим запалом, з яким вони борються з корупцією і намагаються почати реформи. Президент Буш з нетерпінням чекає зустрічі з Михайлом Саакашвілі", – сказав у відповідь Пауелл після інаугурації.
Інший фактор у грузинській політиці – Росію – на церемонії представляв міністр закордонних справ Іванов. Саме після його миротворчих зусиль Шеварднадзе подав у відставку, однак Москва усе ще не виробила лінію поводження з новим президентом.
Російському дипломатові була присвячена фраза Саакашвілі: "Нам не потрібна Росія як ворог. Нам потрібна Росія як друг, як сильний союзник. Сьогодні я хочу простягнути Росії руку дружби від імені грузинського народу. І я хочу, щоб ця дружба розвивалася й утверджувалася".
 Тбілісі |
Правий був колись Кучма – одного разу він хвалився на своїй прес-конференції, що Шеварднадзе, який їхав з Борисполя в Київ, усе нахвалював українському президентові краєвид у вікні машини: йому дуже сподобалися... нові будинки в спальних районах Позняки, Харківський...
Краєвид по дорозі з грузинського аеропорту пригнічує. Там теж спальний район, однак будинки не бачили ремонту з часів "єдиного й неподільного". У центрі Тбілісі дороги – як в українському райцентрі, а будинки зустрічаються і напівзруйновані, і просто руїни. При цьому контрасти ще сильніші, ніж у Києві – у Тбілісі є п'ятизіркові готелі світових мереж "Маріотт" і "Шератон".
Вирішити економічні проблеми Саакашвілі збирається боротьбою з корупцією. "Кожен корупціонер – ворог нації", – заявив він під час інаугурації.
Ще одна мета – відновлення єдності країни. Для цього в день присяги він проїхав півкраїни, прийнявши військовий парад у Батумі, центрі Аджарської автономії, а потім – парад військово-морських сил у Поті. За кілька днів до інаугурації над мерією Батумі був піднятий новий грузинський прапор – п'ять червоних хрестів на білому полотні – із яким Саакашвілі скидав Шеварднадзе. А очолює це місто син лідера Аджарії Гіоргі Абашидзе.
Саакашвілі – романтик, який не розуміє виправдання проблем, що використовувалися минулими лідерами. І тому, як декому здається, балансує на грані авантюризму. Від початку його приходу до влади говорять про загрозу його життю. За чутками, Саакашвілі ходить у бронежилеті. Він навіть одяг його під пальто під час інаугурації.
"Міша зробив "берізку" і пообіцяв стати президентом…"
Україну Саакашвілі вважає майбутньою регіональною наддержавою. У статусі президента він збирався відвідати Київ ледь не в першу чергу. За словами посла Грузії Катамадзе, "Леонід Данилович збирався запросити нашого лідера, однак терміни поки не визначені". Тим часом, у понеділок Саакашвілі їде в Брюссель і Страсбург, потім він їде в Москву.
Офіційну Україну на інаугурації представляв міністр закордонних справ Грищенко, що у Тбілісі повинен був зустрітися з новим керівництвом країни, а також з держсекретарем Пауеллом.
 Наша Україна на інавгурації. Фото Анатолія Медзика |
Висновок про експорт революції напрошувався сам собою. І хоча і Ющенко, і Саакашвілі називають це примітивним мисленням, не менше половини членів "Нашої України" повністю серйозно говорять, що готові йти шляхом закавказьких партнерів. Більш того, деякі мріяли б опинитися на їхньому місці.
Ющенко в Тбілісі має зустрітися з усіма лідерами нової Грузії – із спікером парламенту Ніно Бурджанадзе і держміністром Зурабом Жванією, крім Саакашвілі. Лідера "Нашої України" помітили в грузинській пресі. Навіть продавець газет у кіоску переказував, що "приїхав цей самий батоно (шановний - груз.)... Ющенко – лідер опозиції України, з РУХу...".
Познайомилися Ющенко і Саакашвілі на саміті правих партій колишнього СРСР у Санкт-Петербурзі в грудні 2002. Крім того, політкоординатор блоку Петро Порошенко разом із Саакашвілі навчалися на факультеті міжнародних відносин Київського університету – щоправда, на різних курсах. Давно дружить із новим грузинським президентом заступник керівника штабу "Нашої України" Давид Жванія.
Жванія навіть допомагав Саакашвілі під час останніх виборів. За його словами, допомога була незначна і скоріше виражалася не в грошах, а в людях. А минулої неділі Жванія допомагав Ющенку – він перекладав йому інаугураційну промову Саакашвілі.
 Друзі. Зліва - Василь Горбаль. Справа - Андрій Задорожній. Фото Анатолія Медзика |
"Саакашвілі закінчив міжнародне право в 1991. Ми хоч не всі були на одному факультеті, але Мішу знаємо добре. Нас тоді на всьому курсі міжнародних відносин було 30 чоловік з СРСР. Інші – африканці, азіати, латиноамериканці", – розповів Горбаль.
А першим довідатися про те, що Саакашвілі збирається стати президентом, довелось Андрієві Задорожньому:
"Липень 1988, Гурзуф. Я повернувся з армії, Міша повернувся. Відпочивали, дівчат не було. Ми випили пляшку вина, Міша став робити берізку [гімнастична вправа – стійка на лопатках], співав "Вояж-вояж" і сказав, що буде президентом".
Правда, залишилося не з'ясованим, президентом чого збирався стати Саакашвілі в 1988 році.
