Россия: синдром Людоедки Эллочки

126 просмотров
Понедельник, 28 июля 2014, 14:16
Борис Бахтеев
журналист

"Америка веде в Україні війну проти Росії!"… "Америка хоче знищити свого головного геополітичного конкурента — Росію!"… "Росія — конкурент Сполучених Штатів!".

Подібні заклинання лунають у Москві дедалі частіше, озвучують їх високопосадові російські політики та їхня інтелектуальна обслуга.

Безсмертний роман Ільфа та Петрова "12 стільців" – от що змушують пригадати всі ці одкровення. Образ Еллочки Людоїдки. У неї теж була заклята суперниця за океаном — дочка тамтешнього мільярдера.

І геополітична конкуренція між ними тривала не на жарт: варто було міс Вандербільд купити новий замок на березі моря — аж тут російська конкурентка завдала удару у відповідь і придбала два горезвісних стільці.

І не мало жодного значення, що дочка американського мільярдера й зеленої гадки не знала про існування на цій землі товаришки Щукіної, тобто тієї самої Людоїдки. Але ж як зростала у своїх очах сама товаришка Щукіна! На яку непересічну постать перетворювалася — аж душа раділа! Й хай це було лише у власній уяві, але ж перетворювалася!

Хіба ж не те саме ми спостерігаємо сьогодні? Крим та Донбас — хіба це не ті самі два стільці Еллочки Щукіної? І хай серйозні порівняння Росії зі Сполученими Штатами Америки не те що критики — сміху не витримують, але ж самі росіяни щиро вірять: їхня батьківщина на рівних змагається з Америкою!

І дарма, що за чисельністю населення Росія майже втричі поступається США, а ВВП, національний дохід та інші подібні премудрості й порівнювати не можна — росіяни роздувають щоки від відчуття власної непересічної ролі в цьому світі.

Їм і на думку не спадає простеньке запитання: а навіщо Америці їхня дорогоцінна Росія — та ще й до такої міри, щоби США тільки й думали днями й ночами, як ту Росію загарбати й поневолити?

"Багато в ній лісів, полів, річок"? То в Америки й своїх не бракує. Величезна територія? То в Антарктиди вона теж чималенька. Корисні копалини? То в сучасному світі вони — лише засіб, а не мета, й просто купувати їх і дешевше, й клопоту менше.

Росія офіційно тлумачила й тлумачить акції США та їхніх союзників у Лівії та Іраку як загарбання цих країн із наміром заволодіти їхніми нафтовими покладами.

Російська пропаганда дезінформує власну громадськість, стверджуючи, що й у Сирії та Єгипті видобуток нафти є аж таким непересічним. І жодного разу вона не поставила запитання: а чи тепер доходи від продажу іракської нафти надходять до держбюджету США?

А чи взагалі видобуток та експорт нафти в Іраку та Лівії не впали, а якщо таки впали, то яка від того користь Америці? А от Росії, до речі — користь, і неабияка: потужних конкурентів із ринку усунуто.

Пропаганда — на те й пропаганда, що розрахована на сліпу віру. І вона привчає росіян: клята Америка от-от нападе на багату на нафту та газ Росію.

Ще одне пропагандистське кліше: Америка хоче перетворити Росію на ринок збуту своїх товарів. Одна тільки обставина залишається при цьому поза увагою: американські товари недешеві, й бути потужним і гарантованим ринком їхнього збуту може тільки багата країна — не на "ліси, поля й річки", а та, де живуть багаті люди, де всі є багатими, а чи хоча б більшість.

Але припустімо неймовірне: Сполучені Штати захопили Росію, вивісили над Кремлем зоряно-смугастий прапор, усі російські магазини зі споконвічно російською назвою "супермаркети" заповнили гамбургерами та кока-колою, а бідолашних росіян замість милої їхньому серцю Єлени Ваєнги змусили слухати Леді ГаГу.

Ну, а далі що? Викачувати з російської економіки прибутки? Боюся, таких "прибутків" Америка довго не витримає. І от же капосні ті США: не близьку й не таку вже сильну нафтову Венесуелу хочуть загарбати, а далеку ядерну Росію!

Або взяти, наприклад, Північну Корею. Там теж упевнені: Америка тільки й мріє, що напасти на них і підкорити. І теж відчувають себе державою світового масштабу! І дарма, що ніхто у світі тих переконань не поділяє — головне, щоби власні підданці вірили й цим задовольнялися.

Прибери цей острах перед Америкою — й хто тоді Північна Корея? Одна з найбідніших країн світу — от хто. А так і сенс існування з'являється, й мета за обрієм.

Мета, власне, дуже легко досяжна — адже Америка й без того не збирається нападати на Північну Корею, тож її вожді можуть хоч кожного дня рапортувати про свої небачені успіхи у відбитті й попередженні американської агресії.

Отак і в Росії: допоки її громадяни бояться Америки, її влада може спати спокійно й почуватися винятково успішною, хоч би там що.

Російська пропаганда знайшла геніальну відповідь на головне запитання, яке могло б поставити під сумнів "конкуренцію" РФ зі США: чому вже чимало країн втекли з російської сфери впливу до того, що Росія зве "сферою впливу Америки" – а насправді до європейських і євроатлантичних міжнародних об'єднань? Тоді як зворотного руху не спостерігається?

Російська відповідь є геніальною в тому, що оперує вона емоційно-оціночними категоріями, які не можна ані логічно, ані фактологічно спростувати: "зрадники", "дурні" або "обдурені", "невдячні", "загарбані Америкою". Доводилося зустрічати навіть термін "території, окуповані НАТО" – це про Східну Європу.

Російська влада приховує від своїх громадян — хоча, боюся, ще гірше: вона й сама того не розуміє, – що Америка підкорила світ не силою зброї й не економічним шантажем. І навіть не тим фактом, що ще на початку 1980-х років ВВП США становив понад половину світового.

І навіть не лише надвисокими життєвими стандартами у себе вдома — тим, чого Росія не може запропонувати й близько. Навіть не лише демократією й дотриманням прав людини — чого Росія теж запропонувати не лише не може, а й не збирається.

Свого часу Америка підкорила світ, на перший погляд, здавалося б, дрібничками. Джинсами. Футболками, кросівками. Телевізорами, радіоприймачами, магнітофонами, пилососами.

Автомобілями — велетенськими й потужними, згодом — комп'ютерами. Товарами, що складали повсякденне оточення, повсякденний антураж. Протягом десятиліть "американське" означало "якісне", "модерне", "зручне", "гарно оформлене", "яскраве".

Зараз США здають позиції Китаю передусім у цій царині: самі американці носять китайський одяг, пишуть китайськими ручками, працюють на китайських комп'ютерах. І хай китайські товари не такі якісні — їхня низька ціна компенсує брак якості.

А з чим може втрутитися у "битву гігантів" Росія? З нафтою та газом? Зі своїми претензіями на якусь виняткову духовність? З водкою та пивом? З месіанством?

У тому-то й річ, що, окрім брутальної сили, запропонувати Росії нема чого. Її претензії на глобальне володіння умами й помислами не підкріплені нічим: у своїх претензіях на світову роль Росія взагалі не розглядає категорію популярності в масах, навіть більше: вона розглядає інші країни як території, як лояльні чи нелояльні до неї уряди, але не як сукупність громадян цих країн.

А через те їй тільки й лишається, що звичайний шантаж, звичайний бандитизм, звичайний рекет — згодиться не одне малоприємне визначення, запозичене з кримінального кодексу.

СРСР пропонував світові хоча б красиву ідею. Та й її вистачало ненадовго. Серед однокурсників-іноземців було чимало таких, які приїхали навчатися до СРСР свідомо, з ідейних міркувань….

Уже на третьому курсі більших критиків радянської системи, ніж вони, не було: "Оце й є друга Америка? Оце й є країна всезагального щастя?".

Чеські мандрівники Їржі Ганзелка та Мірослав Зікмунд, розповідаючи про мандрівку Південною Америкою, повсякчас порівнювали: є така країна, яка розв'язала всі проблеми й рішуче йде вперед — маючи на увазі СРСР.

Коли ж вони побували в Радсоюзі й побачили на власні очі, як ця країна "розв'язала" проблеми, – в СРСР їхніх книжок більше не видавали, звинувативши в антисовєтизмі.

Росія не пропонує навіть ідеї — ну, не православ'я ж за Московським патріархатом! Вона робить ставку виключно на силу, на примус, на жорстке підпорядкування собі "дружніх" країн.

Борис Бахтєєв, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)