Электронная демократия в действии: как будет работать е-петиция?

Закон, яким запроваджується інструмент електронних петицій для України "Про внесення змін до закону "Про звернення громадян" щодо електронного звернення та електронної петиції", офіційно опубліковано. Це – перший важливий крок до запровадження електронної демократії в Україні, на який так чекала громадськість.

Над законом працювала група громадських експертів – Реанімаційний пакет реформ та Центр розвитку інновацій Києво-Могилянської академії – спільно з Адміністрацією президента та народними депутатами з середини минулого року.

Чому ж знадобилося стільки часу, щоб прийняти, на перший погляд, такий лаконічний текст?

З одного боку, післямайданне суспільство вимагало інструменту, який дозволив би будувати діалог із державою та місцевими органами, змушувати їх чути громадськість та оперативно реагувати на нагальні проблеми, а з іншого – важко було втримати державу від спокуси зробити цей інструмент зручним для себе, а не для громадян.

Саме для цього знадобилося стільки часу та обговорень, щоб е-петиція в Україні запрацювала, та ще й з урахуванням найкращого іноземного досвіду та українських реалій. Щоб не підірвати у громадян довіру до такого інструменту, а в цей же час – підготувати саме суспільство.

Отже, від сьогодні маємо один місяць до моменту, поки закон в частині е-петицій набуде чинності, аби навчитися користуватися інструментом правильно.

Натисніть для збільшення

1. Формулюємо е-петицію. За законом електронна петиція – це особливий вид колективного звернення, який має визначене коло адресатів, має здобути підтримку певної кількості населення протягом обмеженого часу і буде розглянутий в особливому порядку. Важливо розуміти, що е-петиція не зобов'язує державні чи муніципальні органи виконувати побажання певної групи громадян – вона звертає увагу таких органів на проблему, що хвилює громадськість і змушує відреагувати на неї.

Отже, формулюючи петицію, важливо звернути увагу на зрозумілість, грамотність, актуальність теми, адже у процесі збору підписів її текст вже неможливо буде змінити.

І – подумати про адресата. Ним може бути – для е-петиції державного рівня – президент, Верховна Рада або кабмін, а на місцевому – органи місцевого самоврядування.

2. Заповнюємо спеціальну форму на веб-сайті. Особливістю українського закону є те, що підписи на підтримку е-петицій можуть збиратися не лише на офіційних веб-сайтах органів влади, а й на веб-сайтах громадських об'єднань. Така модель допоможе нам довіряти одне одному, а також створить конкуренцію таких веб-сервісів.

3. Перед публікацією може бути здійснена перевірка тексту е-петиції протягом двох днів – так звана премодерація – на відповідність його інформаційному законодавству.

Так, е-петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, а відповідальність за зміст несе ініціатор петиції.

4. Збір підписів під е-петицією триває до трьох місяців. Це максимальний термін, за який необхідно зібрати 25.000 підписів для е-петиції державного рівня та від 50 до 1.000 підписів для місцевої е-петиції.

Важливо, що кількість і строк для е-петицій місцевого рівня встановлюють самі територіальні громади у своїх статутах. Але поки такі зміни до статуту не внесено, "перехідні" кількість і строк встановлено в законі.

5. Надсилання е-петиції адресату відбувається не пізніше наступного дня після набрання необхідної кількості підписів, якщо підписи збиралися на громадському веб-сайті – тобто, спливу трьох місяців чекати не потрібно.

Якщо ж е-петиція була опублікована на офіційному веб-сайті відповідного органу, то вона приймається до розгляду.

6. Інформація про початок розгляду публікується на офіційному веб-сайті адресата протягом трьох робочих днів, якщо підписи збиралися на цьому ж сайті, або двох робочих днів, якщо підписи збиралися на громадському.

Отже, необхідно моніторити таку інформацію, оскільки саме від цього моменту рахуватиметься строк розгляду е-петиції адресатом.

7. Розгляд е-петиції здійснюється невідкладно, але не пізніше десяти робочих днів. У цей час орган, якому адресована е-петиція, може здійснювати збір та аналіз інформації та аргументів, давати накази й доручення в межах своїх повноважень, ставити питання на контроль, а головне – розробляти подальший план дій для вирішення питання.

8. Результати розгляду повідомляються на наступний робочий день після завершення: публікуються на офіційному веб-сайті, надсилаються особисто ініціатору е-петиції та громадському об'єднанню, якщо воно здійснювало збір підписів.

Також важливий елементом закону є можливість проведення громадських (для місцевих петицій) або парламентських слухань, де ініціатор е-петиції зможе виступити і ще раз представити та аргументувати свою позицію. Звісно, якщо таке клопотання про їх проведення міститиметься в самій петиції.

Отже, закон передбачає багато цікавих і прогресивних норм.

Наша справа – чи використаємо ми їх, щоб через півроку-рік мати низку успішних електронних петицій та впроваджених ініціатив. Напевно, для цього до жодного з цих кроків не варто підходити формально.

Вікторія Афанасьєва, експерт групи "Електронна демократія" РПР, юрист, Центр розвитку інновацій НаУКМА, спеціально для УП