Рада недееспособна, мы обречены на перевыборы

4478 просмотров
Среда, 17 февраля 2016, 19:06
Виктор Матчук
народный депутат Украины VII созыва, 2010-2012, для УП

Верховна Рада України зайшла у стан, який у боксерів називається клінч.

Це коли гравець ще не падає, але удари вже тримати не може, боксери вчепилися один в одного, їм невимовно важко, глядачам неприємно, арбітру гидко. Втім, довго продовжуватися це не може, результат вже відомий. І це – кінець.

У таку ситуацію парламент загнав себе після того, як не відправив у відставку уряд Арсенія Яценюка.

Точніше, парламент не сам себе загнав – а його змусили це зробити.

Багато із тих, хто розплановував голосування 16 лютого – очевидно, це і президент, і прем'єр – сподіваються, що далі все залишиться так, як і було раніше. Тобто уряд Яценюка продовжує собі працювати, усі попередні домовленості й договорняки дотримуються. Усе нібито без змін.

Але так, як раніше, уже ніколи не буде.

16 лютого, у день, коли Верховна Рада не змогла відправити у відставку цей уряд, відбулося знищення українського парламенту в очах людей. Можливо, не до всіх це розуміння вже прийшло, але дуже швидко воно затвердиться в суспільстві.

Що відбулося у цей день?

Якщо коротко, то схема виглядає так. Президент нібито має свою чітку позицію. Він звертається до генпрокурора і прем'єра із закликом піти у відставку. Це позиція. І вона точно знаходить позитивний відгук у людей.

Що робить прем'єр? Він теж показує, що в нього є позиція. Він не ховається, приходить всім складом кабміну до ВР, вислуховує всі претензії на свою адресу, робить щось схоже на звіт. А далі звертається до Ради – ми готові сприйняти, якщо ви проголосуєте за нашу відставку. Така позиція може комусь подобатись, комусь не подобатись, але вона є.

І що в результаті робить Верховна Рада? Визнає роботу уряду Яценюка незадовільною – але у відставку його не відправляє.

Отже, Верховна Рада – із трьох суб'єктів, які брали участь у розігруванні цього спектаклю, – єдина продемонструвала суспільству, що в неї позиції нема.

Взагалі ніякої.

Друге, що показав день 16 лютого, – український парламент у цьому складі керується ззовні і не здатен відігравати самостійну консолідуючу роль в управлінні багатомільйонною країною. Країною з парламентсько-президентською формою правління – так, на хвилиночку.

Показово, що після того голосування у залі запанувала тиша. Тобто навіть у тих, хто нібито переміг, не було видно ніякої радості, не було ніяких оплесків, обіймів. Таке враження, що розуміння бридкості ситуації було навіть у тих, хто зробив це паскудство.

Бо якщо нема можливості змінити уряд, то не потрібно було розводити український народ і розігрувати ці спектаклі.

Можна було визнати роботу уряду загалом задовільною, далі визнати незадовільною роботу певних міністрів, замінити їх – тобто, провести часткову ротацію і дати друге дихання кабміну Яценюка.

Але відбулося найгірше з того, що могло трапитися. Цей уряд працюватиме ще як мінімум до вересня.

А от як працюватиме цей парламент – взагалі не зрозуміло.

Ми фактично повернулися до ситуації, яка була при Януковичі. Тоді Рада була всього-на-всього органом легітимізації рішень Банкової. Але у Януковича була більшість.

На голосування 16 лютого тим часом змовились Порошенко, Яценюк, Коломойський і Ахметов. Ситуативно вони нібито когось перемогли. Однак далі важко уявити, як кабмін проводитиме свої законопроекти через ВР. Таких буває по двадцять в день. То тепер що – по кожному із цих законопроектів знову домовлятися тій всій команді, які один одного насправді на дух не переносить? Це неможлива ситуація.

Таким чином, Порошенко і Яценюк, якщо говорити мовою шахів, пожертвували Верховною Радою. Вибір зроблений. У парламентсько-президентській державі парламент недієздатний, його тепер фактично немає.

Країна приречена на дострокові вибори Верховної Ради.

Так, в межах чинного законодавства це нібито нереально. Але в Україні є процеси, які лише до певної межі розвиваються в межах законодавства.

Так було і при Януковичі – у межах того законодавства не можна було зробити так, щоб президент втік з країни. Але можна було довести країну до такого стану, коли людей вже перестають цікавити закони. Ми вже це проходили двічі. Дуже погано, що висновків не зроблено, і влада знову рухається тим самим шляхом.

Отже, влада сьогодні показала нездатність жертвувати малим заради великого, нездатність поміняти двадцять крісел в уряді заради багатомільйонної країни.

Результат очевидний: вони штовхнули країну до такого простого, але такого небезпечного рішення – переобрання парламенту якнайшвидше.

Віктор Матчук, народний депутат України 6-го скликання, спеціально для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)