Отказ от влияния на Донбассе и его отсоединение

Що Україна має зробити на території окупованого Донбасу? Мене вже давно критикують за пропозицію відмовитися від Донбасу. Критики моєї точки зору загалом, як правило, акцентують на деяких пунктах або й усіх трьох, а саме:

По-перше, чи не сприятиме від`єднання Донбасу втіленню стратегічної мети Владіміра Путіна знищити Україну?

По-друге, чи немає в України морального зобов'язання реанексувати цю територію та її громадян?

По-третє, що конкретно потягне за собою відмежування Донбасу?

Всі ці питання доволі серйозні і заслуговують серйозних відповідей. На перші два з них я спробую відповісти в цьому блозі, а на третє – знайти відповідь у наступному.

Щодо пункту першого. Припустимо, – і небезпідставно, – що метою Путіна є знищення Української держави. Тому, зрештою, визнаймо, такий життєвий факт: Росія є і точно залишиться, принаймні, в найближчому майбутньому, значно сильнішою державою, ніж Україна – і у військовому, і в економічному плані.

Звідси випливає, що у повномасштабній війні Україна Росію перемогти не може. Проте за правильного поєднання збройних сил, стратегії і тактики Україна може бути спроможна стримувати і/або витримувати напад з боку Росії, зробивши для неї такий крок надто дорогим.

Якщо ви згодні з цим висновком, тоді перед Україною постає ще кілька питань: спроба повернути Донбаський анклав до складу України посилює чи послаблює її потенціал для стримування нападу з боку Росії?

І друге питання: відмежування Донбаського анклаву посилить чи послабить потенціал України для стримування нападу з боку Росії?

Я стверджую, що відповіддю на перше питання є гучне НІ: спроба повернути цей анклав і перемогти 35.000 добре озброєних путінських головорізів лише зайвий раз піддасть Україну виснажливим російським контратакам, тим самим збільшуючи ймовірність повномасштабного російського наступу на Україну.

Навіть якщо б Україна якимось дивом перемогла 35.000 пішаків Путіна, однак будь-які спроби зайняти і взяти під контроль економічно знищену область, населену людьми, чия лояльність і прихильність до України вельми сумнівні, врешті змусять країну витрачати й без того мізерні грошові ресурси на розвиток Донбасу, тим самим ще більше послаблюючи здатність протистояти подальшій російській агресії.

Відповідь на друге запитання дещо складніша. Якщо імперські апетити Путіна залишаться такими ж ненаситними й нестримними, наприклад, якщо Путін "запрограмований" на розширення своїх територій незалежно від умов і витрат, то він атакуватиме Україну незалежно від того, тримається вона за свій анклав, чи ні.

І знову ж таки, в якості альтернативи: якщо імперіалізм Путіна опортуністичний, а отже, чутливий до витрат і вигоди, то виникає ще одне важливе питання: відмежування Донбасу збільшить витрати чи примножить вигоди від продовження агресії Путіна?

Стверджую, що від’єднання цієї території посилить здатність України попередити російську агресію і примусить Росію збільшити свої витрати.

Причина доволі проста. Окупований Донбаський анклав є своєрідною "чорною дірою" в економічному плані, яка висмоктує величезні ресурси і в найближчому майбутньому зможе забезпечити своєму власникові мінімальну, якщо взагалі хоч якусь, економічну вигоду.

Неважливо, хто контролюватиме цю територію: він уже за визначенням перебуватиме у слабшій позиції саме тому, що цей регіон є відтоком ресурсів і так триватиме ще багато років.

Змусити Росію взяти на себе всі витрати, пов'язані з окупацією Донбасу, – це єдина і найефективніша зброя України у війні з Путіним.

Цілковите від’єднання цього регіону, яке потягне за собою припинення всіх соціальних та економічних виплат і субсидій для регіону та його жителів, лише збільшить витрати самої Росії і тим самим підвищить відносну здатність України попередити або протистояти її нападу.

Неясно лише таке: чому Путін буде заохоченим до атаки, якщо витрати на всю цю кампанію та окупацію Донбасу лише зростатимуть, а здатність України до протистояння посилюватиметься?

Можна бути впевненим в одному: він може атакувати лише тому, що вже попередньо запрограмований на це, але якщо так, то відносна здатність України до виживання підвищиться завдяки Росії, якій доведеться прийняти на свої плечі всі витрати за окупацію Донбасу.

Загалом, від’єднання Донбасу розширює можливості України зупинити Росію – незалежно від того, керуватиме Путіним якийсь імперський імпульс, чи він просто зреагує на можливості розширення своєї території.

Важливо розуміти й те, що від’єднання Донбасу не зупинить армії Путіна і вона таки продовжуватиме стріляти і вбивати українських громадян і військових. Лише Путін може це зупинити.

Однак від’єднання цієї території справді відкриє двері ширшим можливостям для розв’язання конфлікту – і дипломатично, й політично. Допоки Україна претендуватиме і заявлятиме про свої права на Донбаський анклав, до того часу вона братиме участь у грі з Росією та її прибічниками.

Причому, на рахунку України в цій грі буде "нуль". Але відразу після того, як Україна скаже анклаву "ні", вона зможе знайти значно оригінальніші рішення конфлікту саме тому, що більше не претендуватиме на суверенний контроль над цією територією.

Чи осквернить відмежування Донбасу моральний обов'язок України перед громадянами регіону?

Відповідь на це питання проста і тягне за собою відповідь відразу ще на одне питання: перед ким в України більше зобов'язань – перед 3 мільйонами людей, які своєю поведінкою вже з 1991 року демонструють, що їхня лояльність до України в кращому випадку доволі сумнівна?

Чи перед рештою мільйонами українців в самій Україні, які продемонстрували, що їхня лояльність щодо своєї держави не викликає жодних сумнівів?

В ідеальному світі політики приділятимуть однакову кількість ресурсів як одному своєму громадянину, так і всім іншим.

У не ідеальному світі з обмеженими ресурсами політики мають зробити вибір і надати перевагу тому, що стане благом для більшої кількості людей.

Якщо дивитися на ситуацію під таким кутом, то станом на сьогодні поліпшення життя 40-мільйонного населення відданих українців шляхом впровадження реформ, підвищення рівня життя, зміцнення позицій демократії та дотримання прав людини принесе більше користі, ніж пожертвування життями для населення, яке, не виключено, у жодному разі не захоче бути звільнене Києвом.

Олександр Мотиль,  worldaffairsjournal.org

Переклад з англійської Вікторії О. Романчук, відповідального секретаря журналу "Універсум"