Ющенко іде в президенти. Мороз – в прем'єри, а трудовики – від Тігіпка?
П'ятниця, 3 грудня 2004, 19:20
Ющенко стане третім президентом України під новий рік. Зараз, напевно, це визнають всі. Переголосування сфальсифікованої перемоги Януковича відбудеться 26 грудня. У п'ятницю Верховний суд своїм вердиктом скасував рішення Центвиборчкому.
Мудрість Верховного суду не тільки в тому, що він відмінив очевидну всій Україні і світу нечесну перемогу Януковича. Він також поставив крапку у тому, коли бути переголосуванню, і чи навпаки - це буде нова виборча кампанія.
Дата переголосування 26 грудня – це компроміс між бажанням Ющенка якнайшвидше стати президентом і неможливістю фізично підготувати переголосування – починаючи від формування нового складу ЦВК і закінчуючи друкуванням бюлетенів.
Один із депутатів-екс-більшовиків сказав, що прорахував людино-дні – при 18 годинному робочому дні на це все треба 42 доби. Однак, як би там не було, нові вибори повинні відбутися через три тижні і два дні.
Можливо, на цих виборах не буде стільки міжнародних спостерігачів – вибори відбудуться на наступний день після католицького Різдва. Однак обирати Ющенка президентом буде інша Україна. Де найкращими спостерігачами стали власні громадяни.
Після рішення Верховного суду провалився план влади запустити нові вибори замість переголосування. Відтак Кучма не зможе випустити свіжого кандидата. І програвати Ющенку буде змушений тільки Янукович.
Єдина альтернатива – Янукович взагалі зніметься з виборів.
Тоді Ющенку доведеться набирати 50% + 1 голос від числа людей, які прийшли на дільниці – що не є проблема. Але східні регіони просто бойкотуватимуть голосування: це створить як мінімум морально-психологічний дискомфорт для майбутнього президента, як максимум – ґрунт для сепаратистських рухів.
Останнім завданням опозиції залишилося домогтися від Кучми ротації складу ЦВК, підписання змін до закону про вибори та звільнення Януковича.
Після вердикту Верховного суду на боці опозиції надзвичайна психологічна перевага. Але у разі чого змусити Кучму підписати рішення можна блокадою його резиденції, тиском західних лідерів і аргументом: що якщо це не зробить він – закон вступить у дію... за підписом Литвина.
Є невелика колізія. У Конституції сказано, що президент обирається на 5 років. І першого грудня п'ятирічні президентські повноваження Кучми закінчилися (його інавгурація була 30 листопада 1999 року).
З іншого боку, в Конституції сказано, що президент працює до вступу на посаду нового президента. Якщо відштовхуватися від першої тези, то на час відсутності президента його заміщає прем'єр. Але він у відставці.
Відтак тільки спікер залишається лідером із легітимністю, яку ніхто не ставить під сумнів.
Станом на обід п'ятниці Кучма був і далі непохитним. Можливо, після рішення Верховного суду його віра в свою правоту зміниться.
Люди ідуть від Тігіпка. До Ющенка?
Тим часом помаранчева революція стукається у двері парламенту. У п'ятницю посипалася фракція "Трудова Україна" – яка ще зовсім нещодавно була одним із трьох протезів влади.
Починається формування нової більшості під новий уряд. З фракції Тігіпка пішли 10 депутатів, один з них – Олександр Єдін – відразу вступив у "Єдину Україну". Ця група Богдана Губського зорієнтувалася чи не найпершою з екс-більшовиків – і тепер активно дружить з командою Ющенка. У відповідь, очевидно, розраховуючи мати гідне представництво в новому уряді.
Інші дев'ять депутатів-екс-трудовиків поки позафракційні. Однак один із них розповів, що загалом уже набирається група в 20 осіб, які незабаром можуть створити свою фракцію. Єдін про своїх колег каже: "вони пристануть до табору людей, які виступають за демократію, за унітарність держави". Тобто на бік "помаранчевих".
Масовий вихід із "Трудової України" депутати пояснюють позицією Тігіпка.
"Через його роботу на чолі штабу Януковича авторитет партії втрачено", - сказав Єдін. Інший депутат попросив не називати його прізвище і сказав: "Ми не любимо, коли нас кидають. Він спочатку пішов до донецьких, очолив штаб Януковича, потім і його кинув, а потім пішов із Нацбанку – і навіть не порадився з нами, хоча квота на главу НБУ була закріплена за "Трудовою Україною".
Сам Тігіпко, за інформацією "Української правди", у п'ятницю зранку на якийсь час залишив кордони Батьківщини.
Показово, що з "Трудової України" пішов Ігор Шаров – радник Кучми. Він був заступником Тігіпка в штабі Януковича. Прогнозують, що поки ці депутати не оформилися у фракцію, вони перебуватимуть під парасолькою спікера Володимира Литвина.
Водночас серед них є люди, близькі до Ющенка: наприклад, депутати-банкіри брати Олександр та Сергій Буряки. Сергій Буряк, засновник "БрокБізнесБанку", є кумом Ющенка. А його молодший брат Олександр обирався до парламенту за списком "Нашої України".
Також резерв є серед депутатів, які поки залишаються у складі фракцій старої неіснуючої більшості. Наприклад, постійно діють в унісон із ющенківцями Михайло Поплавський ("Трудова Україна") або Олександр Карпов ("Демократичні ініціативи").
Тобто голосів вистачає, щоб мета Ющенка – переголосування другого туру – була затверджена парламентом. Проблема в тому, щоб закон був підписаний Кучмою.
Прем'єра боротьби за прем'єра
Інша проблема періоду міжвладдя – призначення нового уряду. Тут є два підходи – або це уряд тимчасовий до інавгурації нового президента, або уряд народної довіри, який працюватиме до квітня-травня 2006 року – коли після виборів до парламенту прийдуть нові депутати.
Але не складно здогадатися, що навіть якщо новий уряд назвуть "тимчасовим", його кістяк залишится і стане урядом "народної довіри". Тому боротьба за це крісло починається уже зараз.
Першими порушили табу на публічне обговорення кандидатури прем'єра соціалісти. Вони стверджують, що нещодавно Ющенко запропонував очолити Кабмін Морозу. Відсутність економічних знань можна компенсувати фактором, що Мороз об'єднає всю країну, і його сприйме східна Україна.
Теза про гіпотетичне прем'єрство Мороза, вперше запущена у середу, в п'ятницю звучить, що це ледь не головний претендент.
"Попередні парламентські консультації, які тривають другий день, говорять, що більшість депутатів готові підтримати кандидатуру Мороза на пост прем'єра. Сьогодні лідер СПУ найбільш прийнятна для усіх сторін кандидатура", - коментує ситуацію права рука Мороза Вінський.
Тема кандидата в прем'єри при Ющенку-президенту була закрита під час виборів, і саме це дозволило більш-менш дружньо пройти крізь кампанію коаліції "Нашої України" і БЮТ.
За цей час у команді Ющенка викреслилися три публічних лідери – Порошенко, Зінченко і Тимошенко. І вони так само мають право претендувати на прем'єра. Хоча б тому, що брали участь у виборчій кампанії п'ять місяців, а не один, як Мороз. І коли Ющенко поїхав у єдину поїздку в регіони між турами, вони слідували за ним до Харкова, а не їхали на форум Соцінтерну в Південну Африку, як це зробив Мороз.
І тому що багато не можуть пробачити Морозу його самостійну участь у виборах. І тому що Порошенко і Тимошенко мають відповідну освіту та економічну підготовку для прем'єрства.
З іншого боку, складно не погодитися, що молоді, амбітні та агресивні мають менші шанси пройти затвердження парламентом, ніж Мороз, який такого іміджу не має. Крім того, соціаліст Мороз має бути сигналом примирення для східної і південної Україні.
Але, з третього боку, якщо Мороза висувають на голову тимчасового уряду, то підписувати указ про його призначення доведеться ще Кучмі. І просто не віриться, що він може скріпити цей документ.
А, оскільки тему прем'єрства було відкрито, то у п'ятницю Тимошенко також заявила, що готова бути головою уряду. Так на рівному місці усередині команди Ющенка з'явилося джерело, яке може перерости у справжнє протистояння.
І це при тому, що на самому Комітеті національного порятунку тема прем'єрства не обговорювалася. І це при тому, що є впливові люди в оточенні Ющенка, які пропонують створювати уряд народної довіри тільки після офіційного оголошення перемоги на виборах – а поки залишити Азарова виконуючим обов'язки глави Кабміну.
І це все, до речі, при тому, що президентство Ющенка ще не оформлене.
Мудрість Верховного суду не тільки в тому, що він відмінив очевидну всій Україні і світу нечесну перемогу Януковича. Він також поставив крапку у тому, коли бути переголосуванню, і чи навпаки - це буде нова виборча кампанія.
Дата переголосування 26 грудня – це компроміс між бажанням Ющенка якнайшвидше стати президентом і неможливістю фізично підготувати переголосування – починаючи від формування нового складу ЦВК і закінчуючи друкуванням бюлетенів.
Один із депутатів-екс-більшовиків сказав, що прорахував людино-дні – при 18 годинному робочому дні на це все треба 42 доби. Однак, як би там не було, нові вибори повинні відбутися через три тижні і два дні.
Можливо, на цих виборах не буде стільки міжнародних спостерігачів – вибори відбудуться на наступний день після католицького Різдва. Однак обирати Ющенка президентом буде інша Україна. Де найкращими спостерігачами стали власні громадяни.
Після рішення Верховного суду провалився план влади запустити нові вибори замість переголосування. Відтак Кучма не зможе випустити свіжого кандидата. І програвати Ющенку буде змушений тільки Янукович.
Єдина альтернатива – Янукович взагалі зніметься з виборів.
Тоді Ющенку доведеться набирати 50% + 1 голос від числа людей, які прийшли на дільниці – що не є проблема. Але східні регіони просто бойкотуватимуть голосування: це створить як мінімум морально-психологічний дискомфорт для майбутнього президента, як максимум – ґрунт для сепаратистських рухів.
Останнім завданням опозиції залишилося домогтися від Кучми ротації складу ЦВК, підписання змін до закону про вибори та звільнення Януковича.
Після вердикту Верховного суду на боці опозиції надзвичайна психологічна перевага. Але у разі чого змусити Кучму підписати рішення можна блокадою його резиденції, тиском західних лідерів і аргументом: що якщо це не зробить він – закон вступить у дію... за підписом Литвина.
Є невелика колізія. У Конституції сказано, що президент обирається на 5 років. І першого грудня п'ятирічні президентські повноваження Кучми закінчилися (його інавгурація була 30 листопада 1999 року).
З іншого боку, в Конституції сказано, що президент працює до вступу на посаду нового президента. Якщо відштовхуватися від першої тези, то на час відсутності президента його заміщає прем'єр. Але він у відставці.
Відтак тільки спікер залишається лідером із легітимністю, яку ніхто не ставить під сумнів.
Станом на обід п'ятниці Кучма був і далі непохитним. Можливо, після рішення Верховного суду його віра в свою правоту зміниться.
Люди ідуть від Тігіпка. До Ющенка?
Тим часом помаранчева революція стукається у двері парламенту. У п'ятницю посипалася фракція "Трудова Україна" – яка ще зовсім нещодавно була одним із трьох протезів влади.
Починається формування нової більшості під новий уряд. З фракції Тігіпка пішли 10 депутатів, один з них – Олександр Єдін – відразу вступив у "Єдину Україну". Ця група Богдана Губського зорієнтувалася чи не найпершою з екс-більшовиків – і тепер активно дружить з командою Ющенка. У відповідь, очевидно, розраховуючи мати гідне представництво в новому уряді.
Інші дев'ять депутатів-екс-трудовиків поки позафракційні. Однак один із них розповів, що загалом уже набирається група в 20 осіб, які незабаром можуть створити свою фракцію. Єдін про своїх колег каже: "вони пристануть до табору людей, які виступають за демократію, за унітарність держави". Тобто на бік "помаранчевих".
Масовий вихід із "Трудової України" депутати пояснюють позицією Тігіпка.
"Через його роботу на чолі штабу Януковича авторитет партії втрачено", - сказав Єдін. Інший депутат попросив не називати його прізвище і сказав: "Ми не любимо, коли нас кидають. Він спочатку пішов до донецьких, очолив штаб Януковича, потім і його кинув, а потім пішов із Нацбанку – і навіть не порадився з нами, хоча квота на главу НБУ була закріплена за "Трудовою Україною".
Сам Тігіпко, за інформацією "Української правди", у п'ятницю зранку на якийсь час залишив кордони Батьківщини.
Показово, що з "Трудової України" пішов Ігор Шаров – радник Кучми. Він був заступником Тігіпка в штабі Януковича. Прогнозують, що поки ці депутати не оформилися у фракцію, вони перебуватимуть під парасолькою спікера Володимира Литвина.
Водночас серед них є люди, близькі до Ющенка: наприклад, депутати-банкіри брати Олександр та Сергій Буряки. Сергій Буряк, засновник "БрокБізнесБанку", є кумом Ющенка. А його молодший брат Олександр обирався до парламенту за списком "Нашої України".
Також резерв є серед депутатів, які поки залишаються у складі фракцій старої неіснуючої більшості. Наприклад, постійно діють в унісон із ющенківцями Михайло Поплавський ("Трудова Україна") або Олександр Карпов ("Демократичні ініціативи").
Тобто голосів вистачає, щоб мета Ющенка – переголосування другого туру – була затверджена парламентом. Проблема в тому, щоб закон був підписаний Кучмою.
Прем'єра боротьби за прем'єра
Інша проблема періоду міжвладдя – призначення нового уряду. Тут є два підходи – або це уряд тимчасовий до інавгурації нового президента, або уряд народної довіри, який працюватиме до квітня-травня 2006 року – коли після виборів до парламенту прийдуть нові депутати.
Але не складно здогадатися, що навіть якщо новий уряд назвуть "тимчасовим", його кістяк залишится і стане урядом "народної довіри". Тому боротьба за це крісло починається уже зараз.
Першими порушили табу на публічне обговорення кандидатури прем'єра соціалісти. Вони стверджують, що нещодавно Ющенко запропонував очолити Кабмін Морозу. Відсутність економічних знань можна компенсувати фактором, що Мороз об'єднає всю країну, і його сприйме східна Україна.
Теза про гіпотетичне прем'єрство Мороза, вперше запущена у середу, в п'ятницю звучить, що це ледь не головний претендент.
"Попередні парламентські консультації, які тривають другий день, говорять, що більшість депутатів готові підтримати кандидатуру Мороза на пост прем'єра. Сьогодні лідер СПУ найбільш прийнятна для усіх сторін кандидатура", - коментує ситуацію права рука Мороза Вінський.
Тема кандидата в прем'єри при Ющенку-президенту була закрита під час виборів, і саме це дозволило більш-менш дружньо пройти крізь кампанію коаліції "Нашої України" і БЮТ.
За цей час у команді Ющенка викреслилися три публічних лідери – Порошенко, Зінченко і Тимошенко. І вони так само мають право претендувати на прем'єра. Хоча б тому, що брали участь у виборчій кампанії п'ять місяців, а не один, як Мороз. І коли Ющенко поїхав у єдину поїздку в регіони між турами, вони слідували за ним до Харкова, а не їхали на форум Соцінтерну в Південну Африку, як це зробив Мороз.
І тому що багато не можуть пробачити Морозу його самостійну участь у виборах. І тому що Порошенко і Тимошенко мають відповідну освіту та економічну підготовку для прем'єрства.
З іншого боку, складно не погодитися, що молоді, амбітні та агресивні мають менші шанси пройти затвердження парламентом, ніж Мороз, який такого іміджу не має. Крім того, соціаліст Мороз має бути сигналом примирення для східної і південної Україні.
Але, з третього боку, якщо Мороза висувають на голову тимчасового уряду, то підписувати указ про його призначення доведеться ще Кучмі. І просто не віриться, що він може скріпити цей документ.
А, оскільки тему прем'єрства було відкрито, то у п'ятницю Тимошенко також заявила, що готова бути головою уряду. Так на рівному місці усередині команди Ющенка з'явилося джерело, яке може перерости у справжнє протистояння.
І це при тому, що на самому Комітеті національного порятунку тема прем'єрства не обговорювалася. І це при тому, що є впливові люди в оточенні Ющенка, які пропонують створювати уряд народної довіри тільки після офіційного оголошення перемоги на виборах – а поки залишити Азарова виконуючим обов'язки глави Кабміну.
І це все, до речі, при тому, що президентство Ющенка ще не оформлене.
