ПОРА. Перезавантаження
Понеділок, 7 лютого 2005, 13:46
Попри ейфорію від успіху громадської кампанії ПОРА та урочистого завершення її діяльності за участю провідних осіб українського політикуму, перед кампанією постає непросте питання її трансформації, яке перетворить колись могутню і єдину організацію на кілька можливих спецпроектів. Серед цих спецпроектів – міжнародний центр підтримки слабких демократій, громадські організації та політична партія.
Для того, аби розкрутити в Україні політичний проект, необхідно багато грошей, увагу медіа та гарно продумані ідеї. Однак, навіть наявність всіх цих трьох складових ще зовсім не гарантують результат, як це було, наприклад, у випадку з Командою Озимого Покоління.
Втім, помаранчева революція стала унікальним шансом для політичних сил: для вже знаних заробити собі авторитет, а для нових зробити ім'я. Участь у помаранчевій революції – це не лише шанс взяти участь у "переділі владного пирога", це ще й перспективи на весну 2006.
Навряд чи хтось піддасть сумніву той факт, що одним із найбільш впізнанних та популярних брендів помаранчевої революції стала громадянська кампанія "ПОРА". Комусь імпонували досить радикальні гасла кампанії, комусь – неординарний стиль роботи та можливість проявити свою активну громадську позицію, багатьох приваблювала можливість проявити себе у форматі громадянського руху, а не політичної партії, довіра до яких в Україні ще не надто висока.
Сьогодні жовта ПОРА припинила свою діяльність в якості громадянського руху, переформатувавшись аж у декілька різноманітних структур. І це проекти, не менш амбітні, ніж свого часу була задумка ПОРИ як широко протестного руху-провісника революції.
Сьогодні жовта ПОРА хоче поширювати демократію на Схід і паралельно зовсім не проти поборотися за владу. "Чорна" ПОРА готова воювати з "кучмістами", аналізувати і давати практичні рекомендації владі. Форми для кожної з цих цілей свої.
Міжнародний центр підтримки слабких демократій
Мета діяльності такого центру цілком зрозуміла – його експерти співпрацюватимуть з опозиційними рухами як у Центрально-Східній Європі, так в тих же країнах СНД. Тим паче, що український революційний шлях може виявитися ледь не найбільш привабливим для борців з іншими пострадянськими режимами, оскільки він увібрав у себе багатий і різноманітний досвід аналогічних рухів у Східній Європі.
Втім, попри досить теплі стосунки ПОРИ з нинішнім керівництвом держави, існування такого центру може дорого йому вартувати. Не складно передбачити реакцію того ж Кремля на діяльність такого центру, особливо, якщо цей центр займатиме активну позицію. Враховуючи кількість вже існуючих проблем між Києвом та Москвою, ще одна зовсім не потрібна президенту Ющенку.
З іншого боку, українська влада може цілком дистанціюватися від діяльності такого центру, і пояснювати його існування як приклад рівної можливості існування різноманітних інституцій громадянського суспільства. У той же час, такий центр міг би бути корисним владі, як для підвищення свого іміджу на Заході, так і задля контактів із опозиційними рухами на Сході.
Загалом такий центр – звичайно, за умови успішної діяльності - міг би вплинути на місце України у регіональному балансі сил. Київ міг би стати осереддям антиавторитарного опору у регіоні.
За часів холодної війни таким осереддям був Західний Берлін, де облаштувалися західні резентури, "забугорні" радіоголоси та правозахисні організації, які воювали з радянським режимом. Після падіння берлінської стіни професійні борці за демократію дружно переїхали в Прагу, - поближче до залишків тоталітарного режиму, який асоціювався з міжнародним впливом Москви.
Крім того, Прага була вдалим символом перемоги демократії у країнах колишнього Варшавського Договору – перемоги мирної і всенародної.
І от тепер, після помаранчевої революції, таким символом може стати Київ.
Громадські організації ПОРИ
Є логічним і створення однієї, а то й кількох громадських організацій на основі ПОРИ. Про намір створити таку організацію говорили учасники Форуму активістів кампанії, який відбувся в Українському Домі на минулому тижні. Там же було оголошено програму дій такої організації – ПОРисти мають стати "церберами демократії" і "гавкати" на всіх, хто не дотримуватиметься нових владних стандартів.
Як про майже доконаний факт створення громадської організації говорили і під час урочистого завершення громадянської кампанії "ПОРА" у готельному комплексі "Русь". Там теж пообіцяли відстежувати всі дії влади та робити їх експертизу.
Її керівники обіцяють нагадувати Віктору Ющенку всі його обіцянки Майдану і контролювати їхнє виконання. І складають списки – в одному з них будуть ті, хто був помічений у політичних репресіях. ПОРисти беруть на себе зобов'язання простежити, аби ці люди не потрапили до нової влади і понесли законне покарання.
У другому "білому" списку будуть ті, хто постраждав від таких репресій. Як неодноразово зазначалося, для президента Ющенка дуже важливо виконати свої обіцянки відновити на роботі та на навчанні всіх тих, хто не побоявся втратити роботу. ПОРА обіцяє полегшити завдання Ющенка, і покласти йому на стіл відповідний реєстр його найрішучих прихильників.
Є ще одне – як люблять казати ПОРисти – "середовище" кампанії, яке оформившись у вигляді громадської організації прагнутиме працювати виключно "на конструктив" – вони не будуть критикувати дії нинішньої влади.
Натомість – пропонуватимуть кроки, які покращуватимуть відкритість та дієвість нової влади. Зокрема, - розроблятимуть напрямки боротьби з корупцією
та, навіть, готуватимуть президенту Ющенку програму дій.
Ініціатори громадських організацій завляють, що мають намір всерйоз ініціювати люстрацію – заміни всіх керівників та заборони їм протягом певного часу займати державні посади. Ця ідея досить популярна у середовищі колишніх активістів ПОРИ, особливо у молодіжному середовищі.
Політична партія ПОРА
Створення політичної партії – це найбільш амбітний проект ПОРИ. Свого часу таким шляхом пішов і вже згадуваний серський ОТПОР, однак, знаменитий радикальний революційний рух не став популярним у вигляді партії, і на парламентських виборах взяв менше одного відсотка голосів.
Щодо ПОРИ, то тут навіть скептично налаштовані політики не остаточно полишені оптимізму, а дехто і побоються виникнення такої партії. На відміну від лідерів ОТПОРА, ПОРисти заявили, що досить серйозно розуміють проблему транформації громадського руху у політичну партію і тому є надії, що вони не повторять долю ОТПОРА.
Однак, головне, що для партії ПОРА вивільняється чималий потенційний електорат. ПОРА може легко зайняти нині майже пусту праву опозиційну нішу.
Тим більше, що у цій ніші з'являється ще більше місця після призначення Юлії Тимошенко прем'єром. Саме за неї завжди голосував правий протестний електорат, але після її приходу до влади вона навряд чи зможе себе позиціонувати як радикальну опозиціонерку, і, отже, у ПОРИ з'являється шанс.
За ПОРУ можуть також голосувати мешканці великих міст Сходу, які виявляться невдоволеними темпами або результатами економічних реформ. Для них ПОРА може виявитись доброю альтернативою комуністам з їхньою безнадійно застарілою ідеологією.
Успіх цього політичного проекту залежить і від того, чи вдасться під знамена нової партії залучити відомих і авторитетних громадських діячів та політиків. Нині інтерес до ПОРИ демонструють такі відомі люди як Маркіян Іващишин, Тарас Стецьків, Юрій Луценко. І це може бути ще одним елементом для "розкрутки" успішного політичного проекту.
Ще один аспект діяльності нової партії – фінансування. В Україні це досить незручне запитання для лідерів більшості партій. Ймовірно, що головними фінансистами партії ПОРА можуть стати представники бізнесу, які бачать у такому проекті парламентські перспективи.
Найбільшою ж проблемою для ПОРИ може стати позиція вже знаних політичних гравців, для яких поява нової перспективної сили із добре відомою в Україні назвою означатиме конкуренцію.
Далеко не всім у середовищі політиків подобаються і головні гасла ПОРИ. Так звані центристи, які ще кілька місяців тому були головною опорою режиму Кучми, сьогодні декларують всіляку підтримку новому президентові та уряду.
Очевидне бажання таких політичних груп залишитися гравцями в українській політиці, і працювати на основі добре відомих їм схем. Зміна правил гри – це те, що декларувала нова влада і продовжує вимагати ПОРА. Нині питання, чи зважиться президент Ющенко на цілковиту зміну системи відносин в українській політиці.
Саме ПОРА може стати тією силою, яка нестиме і далі ідеї, які були головними у час помаранчевої революції. Все залежить від того, чи зможе нова партія діяти з не меншим ентузіазмом, ніж це було дотепер.
З одного боку – стимулом для активності її активістів мають стати парламентські вибори, участь в яких є цілком логічною з огляду на створення саме партії. З іншого - не відомо, чи поділятимуть українці радикальні гасла та дії у нереволюційний період?
У будь-якому випадку, ПОРА – це сила, яка внесе новизну в українську політику. Весь час свого існування вона демонструвала неабиякий креатив, яскраві акції та неординарні підходи до вирішення різних проблем. І це те, чого багатьом українським політичним структурам явно бракує.
Читайте також:
Преможний шлях до ПОРАзки?
Пора!" формує реєстр обіцянок Ющенка, щоб "гавкати" на нього
Пора" стартувала в Росії. В Україні у неї остаточне роздвоєння
ПОРА отримала гвинтівку і йде в політику в іншому статусі
Для того, аби розкрутити в Україні політичний проект, необхідно багато грошей, увагу медіа та гарно продумані ідеї. Однак, навіть наявність всіх цих трьох складових ще зовсім не гарантують результат, як це було, наприклад, у випадку з Командою Озимого Покоління.
Втім, помаранчева революція стала унікальним шансом для політичних сил: для вже знаних заробити собі авторитет, а для нових зробити ім'я. Участь у помаранчевій революції – це не лише шанс взяти участь у "переділі владного пирога", це ще й перспективи на весну 2006.
Навряд чи хтось піддасть сумніву той факт, що одним із найбільш впізнанних та популярних брендів помаранчевої революції стала громадянська кампанія "ПОРА". Комусь імпонували досить радикальні гасла кампанії, комусь – неординарний стиль роботи та можливість проявити свою активну громадську позицію, багатьох приваблювала можливість проявити себе у форматі громадянського руху, а не політичної партії, довіра до яких в Україні ще не надто висока.
Сьогодні жовта ПОРА припинила свою діяльність в якості громадянського руху, переформатувавшись аж у декілька різноманітних структур. І це проекти, не менш амбітні, ніж свого часу була задумка ПОРИ як широко протестного руху-провісника революції.
Сьогодні жовта ПОРА хоче поширювати демократію на Схід і паралельно зовсім не проти поборотися за владу. "Чорна" ПОРА готова воювати з "кучмістами", аналізувати і давати практичні рекомендації владі. Форми для кожної з цих цілей свої.
Міжнародний центр підтримки слабких демократій
Мета діяльності такого центру цілком зрозуміла – його експерти співпрацюватимуть з опозиційними рухами як у Центрально-Східній Європі, так в тих же країнах СНД. Тим паче, що український революційний шлях може виявитися ледь не найбільш привабливим для борців з іншими пострадянськими режимами, оскільки він увібрав у себе багатий і різноманітний досвід аналогічних рухів у Східній Європі.
Втім, попри досить теплі стосунки ПОРИ з нинішнім керівництвом держави, існування такого центру може дорого йому вартувати. Не складно передбачити реакцію того ж Кремля на діяльність такого центру, особливо, якщо цей центр займатиме активну позицію. Враховуючи кількість вже існуючих проблем між Києвом та Москвою, ще одна зовсім не потрібна президенту Ющенку.
З іншого боку, українська влада може цілком дистанціюватися від діяльності такого центру, і пояснювати його існування як приклад рівної можливості існування різноманітних інституцій громадянського суспільства. У той же час, такий центр міг би бути корисним владі, як для підвищення свого іміджу на Заході, так і задля контактів із опозиційними рухами на Сході.
Загалом такий центр – звичайно, за умови успішної діяльності - міг би вплинути на місце України у регіональному балансі сил. Київ міг би стати осереддям антиавторитарного опору у регіоні.
За часів холодної війни таким осереддям був Західний Берлін, де облаштувалися західні резентури, "забугорні" радіоголоси та правозахисні організації, які воювали з радянським режимом. Після падіння берлінської стіни професійні борці за демократію дружно переїхали в Прагу, - поближче до залишків тоталітарного режиму, який асоціювався з міжнародним впливом Москви.
Крім того, Прага була вдалим символом перемоги демократії у країнах колишнього Варшавського Договору – перемоги мирної і всенародної.
І от тепер, після помаранчевої революції, таким символом може стати Київ.
Громадські організації ПОРИ
Є логічним і створення однієї, а то й кількох громадських організацій на основі ПОРИ. Про намір створити таку організацію говорили учасники Форуму активістів кампанії, який відбувся в Українському Домі на минулому тижні. Там же було оголошено програму дій такої організації – ПОРисти мають стати "церберами демократії" і "гавкати" на всіх, хто не дотримуватиметься нових владних стандартів.
Як про майже доконаний факт створення громадської організації говорили і під час урочистого завершення громадянської кампанії "ПОРА" у готельному комплексі "Русь". Там теж пообіцяли відстежувати всі дії влади та робити їх експертизу.
Її керівники обіцяють нагадувати Віктору Ющенку всі його обіцянки Майдану і контролювати їхнє виконання. І складають списки – в одному з них будуть ті, хто був помічений у політичних репресіях. ПОРисти беруть на себе зобов'язання простежити, аби ці люди не потрапили до нової влади і понесли законне покарання.
У другому "білому" списку будуть ті, хто постраждав від таких репресій. Як неодноразово зазначалося, для президента Ющенка дуже важливо виконати свої обіцянки відновити на роботі та на навчанні всіх тих, хто не побоявся втратити роботу. ПОРА обіцяє полегшити завдання Ющенка, і покласти йому на стіл відповідний реєстр його найрішучих прихильників.
Є ще одне – як люблять казати ПОРисти – "середовище" кампанії, яке оформившись у вигляді громадської організації прагнутиме працювати виключно "на конструктив" – вони не будуть критикувати дії нинішньої влади.
Натомість – пропонуватимуть кроки, які покращуватимуть відкритість та дієвість нової влади. Зокрема, - розроблятимуть напрямки боротьби з корупцією
та, навіть, готуватимуть президенту Ющенку програму дій.
Ініціатори громадських організацій завляють, що мають намір всерйоз ініціювати люстрацію – заміни всіх керівників та заборони їм протягом певного часу займати державні посади. Ця ідея досить популярна у середовищі колишніх активістів ПОРИ, особливо у молодіжному середовищі.
Політична партія ПОРА
Створення політичної партії – це найбільш амбітний проект ПОРИ. Свого часу таким шляхом пішов і вже згадуваний серський ОТПОР, однак, знаменитий радикальний революційний рух не став популярним у вигляді партії, і на парламентських виборах взяв менше одного відсотка голосів.
Щодо ПОРИ, то тут навіть скептично налаштовані політики не остаточно полишені оптимізму, а дехто і побоються виникнення такої партії. На відміну від лідерів ОТПОРА, ПОРисти заявили, що досить серйозно розуміють проблему транформації громадського руху у політичну партію і тому є надії, що вони не повторять долю ОТПОРА.
Однак, головне, що для партії ПОРА вивільняється чималий потенційний електорат. ПОРА може легко зайняти нині майже пусту праву опозиційну нішу.
Тим більше, що у цій ніші з'являється ще більше місця після призначення Юлії Тимошенко прем'єром. Саме за неї завжди голосував правий протестний електорат, але після її приходу до влади вона навряд чи зможе себе позиціонувати як радикальну опозиціонерку, і, отже, у ПОРИ з'являється шанс.
За ПОРУ можуть також голосувати мешканці великих міст Сходу, які виявляться невдоволеними темпами або результатами економічних реформ. Для них ПОРА може виявитись доброю альтернативою комуністам з їхньою безнадійно застарілою ідеологією.
Успіх цього політичного проекту залежить і від того, чи вдасться під знамена нової партії залучити відомих і авторитетних громадських діячів та політиків. Нині інтерес до ПОРИ демонструють такі відомі люди як Маркіян Іващишин, Тарас Стецьків, Юрій Луценко. І це може бути ще одним елементом для "розкрутки" успішного політичного проекту.
Ще один аспект діяльності нової партії – фінансування. В Україні це досить незручне запитання для лідерів більшості партій. Ймовірно, що головними фінансистами партії ПОРА можуть стати представники бізнесу, які бачать у такому проекті парламентські перспективи.
Найбільшою ж проблемою для ПОРИ може стати позиція вже знаних політичних гравців, для яких поява нової перспективної сили із добре відомою в Україні назвою означатиме конкуренцію.
Далеко не всім у середовищі політиків подобаються і головні гасла ПОРИ. Так звані центристи, які ще кілька місяців тому були головною опорою режиму Кучми, сьогодні декларують всіляку підтримку новому президентові та уряду.
Очевидне бажання таких політичних груп залишитися гравцями в українській політиці, і працювати на основі добре відомих їм схем. Зміна правил гри – це те, що декларувала нова влада і продовжує вимагати ПОРА. Нині питання, чи зважиться президент Ющенко на цілковиту зміну системи відносин в українській політиці.
Саме ПОРА може стати тією силою, яка нестиме і далі ідеї, які були головними у час помаранчевої революції. Все залежить від того, чи зможе нова партія діяти з не меншим ентузіазмом, ніж це було дотепер.
З одного боку – стимулом для активності її активістів мають стати парламентські вибори, участь в яких є цілком логічною з огляду на створення саме партії. З іншого - не відомо, чи поділятимуть українці радикальні гасла та дії у нереволюційний період?
У будь-якому випадку, ПОРА – це сила, яка внесе новизну в українську політику. Весь час свого існування вона демонструвала неабиякий креатив, яскраві акції та неординарні підходи до вирішення різних проблем. І це те, чого багатьом українським політичним структурам явно бракує.
Читайте також:
Преможний шлях до ПОРАзки?
Пора!" формує реєстр обіцянок Ющенка, щоб "гавкати" на нього
Пора" стартувала в Росії. В Україні у неї остаточне роздвоєння
ПОРА отримала гвинтівку і йде в політику в іншому статусі
