100 днів Ющенка: боротьба з партизанською економікою

Четвер, 5 травня 2005, 15:18
За перших сто днів Ющенка економічні реформи ніби наткнулися на невидиму стіну. Виявилося, що занадто енергійна боротьба з тіньовою економікою може призвести до втрати елітарної частини електорату – так званого середнього класу. Оскільки його благополуччя напряму залежить саме від тіньової економіки. І їй не в останню чергу Україна має завдячувати за свої економічні досягнення.

Малий та середній бізнес, практично позбавлений лобістських можливостей, завдяки масовій та продуманій тінізації був певною мірою захищений від забюрократизованих державних механізмів та нечесних чиновників.

В результаті в Україні сформувалась економіка партизанського типу, з колосальним імунітетом проти дій держави, прихована і готова в кожний момент сховатись іще глибше. Платою за таку відносну захищеність була неможливість планувати на довгий строк.

Тепер настала пора сказати "прощай" тіньовому бізнесу, але виявилося, що це не так легко зробити. Адже вибираючи нову владу, багато хто і не підозрював, що він стане об'єктом боротьби. Наприклад, отримувати зарплату в конверті або платити за покупки готівковим доларом – хіба це порушення? Виявляється, що так, і за це рано чи пізно доведеться постраждати.

Схоже на те, що видалення тіньової економіки з тіла України ледь не загрожує смертю пацієнту. Адже це схоже на операцію наосліп – тіньова економіка на те і тіньова, що адекватно оцінити її параметри було практично неможливо.

Перші сто днів поки що (постукаємо по дереву) не дали системних причин сумніватися в прагненні влади до чесності. Проте у боротьбі з "тінню" є два ризики, які можуть призвести до поразки – як у економічному, так і політичному сенсі.

1) Перевага силових засобів над реформами. Оскільки теперішню владу спостерігачі оцінюють скоріше як чесну, ніж компетентну, то щирі дії уряду із викорінення корупції та тіньових схем неминуче кидають бізнес у лапи бюрократії – припустимо, теж чесної, але надзвичайно неповороткої та не завжди професійної.

Тобто маємо ситуацію, коли вирішити питання з чиновником "взаємовигідно" неможливо (бо той від страху поки що не бере або просить дуже багато), а виконувати всі прописані законами, постановами і т.п. процедури теж недешево з точки зору часу та грошей. В результаті бізнес терпить збитки, проклинаючи владу із її благими намірами та недолугими методами.

Приклад – протистояння контрабанді. Ефект від її ліквідації виявився дивним. Коли було знищено можливості для масового нелегального ввозу імпортних товарів, виявилося, що "чесний" шлях розмитнення деяких видів продукції є досить складним і незвичним.

Лише через це частина імпорту просто не могла деякий час потрапити у країну. При цьому такі компенсуючі заходи, як введення спрощених процедур, створення "єдиного вікна" для розмитнення вводяться тільки зараз, із запізненням.

2) Беззахисність малого та середнього бізнесу. Так, основна маса підприємців залишилася фактично беззахисною перед діями влади. Мабуть, мало хто звернув увагу, що лідери громадських та політичних організацій, які раніше займалися захистом прав бізнесменів і перебували в коаліції "Сила народу", зараз пішли у владу.

Свою попередню діяльність вони не можуть виконувати хоча б тому, що часто їх теперішні посади не відповідають їх попередньому профілю діяльності. А взагалі, у чиновників обов'язково мають бути професійні опоненти – а їх поки що нема. В той же час потреба у оформленому діалозі влади та бізнесу є надзвичайна, оскільки саме зараз влада потребує порад, їй необхідно знати реальний стан справ.

В цій критичній ситуації є два варіанти – або це використає так звана опозиція (яка все ще ніяк не очухається), або протест із боку бізнесу буде використовувати певна група в близьких до влади колах, щоб підтверджувати свою потрібність. Схоже, саме це відбувається зараз.

При всій надзвичайній складності цього завдання, владі потрібно показати, що у неї є людське обличчя. А точкою, де буде перевірятися "людяність" влади, буде саме зіткнення держави і бізнесу.

Держава пізнається не по тому, як вона годує тих, кого годувати мусить – пенсіонерів, вчителів, лікарів. Можна тиранити підприємців і тим самим забезпечувати добробут бюджетників – але ніхто не назве таку державу справедливою, ні перші, ні другі.

Держава пізнається по тому, як вона дає можливість заробляти. Саме з цього буде формуватися про неї думка серед еліти, яка потім протранслює свою позицію на все суспільство. Цей месідж не зупинять ніякі політтехнологи.

Для людської історії виклик, який поставили перші сто днів перед Ющенком, є унікальним. Є вже достатньо негативного та позитивного досвіду щодо того, як із соціалізму зробити капіталізм. Але ніде немає досвіду, як із пострадянської країни зробити країну "цивілізовану".

Час грає не на боці влади. Згодом чиновники стануть боятися менше, братимуть хабарів більше, і цей процес повернення до старого може набирати лавиноподібного характеру. Капітал, який дала революція, буде розтрачено, і тоді в арсеналі держави залишиться лише… компетентність?


Ігор Луценко, економіст

Читайте також:

100 дней, которые, к счастью, не потрясли Украину разочарованием




powered by lun.ua
Головне на Українській правді