Петро Ющенко і Дмитро Босов на одному чартері. Хто платив за доставку Благодатного вогню?

41 перегляд
Сергій Лещенко, УП
Четвер, 1 червня 2006, 21:37

У Великодню ніч на 23 квітня 2006 року в аеропорту "Бориспіль" приземлилися два чартерних літака з міста Тель–Авів. Люди, які зійшли на українську землю, привезли з Ізраїлю Благодатний вогонь. У дорогу за три моря вони відправилися за згоди президента України, про що повідомив його радник Маркіян Лубківський. Подія відзначалася на офіційному рівні – того ж вечора Віктор Ющенко і Юрій Єхануров прибули до Софійського собору, щоб взяти участь у церемонії зустрічі священного вантажу. Вони також запалили свічки від Благодатного вогню.

"Українська правда" спробувала зазирнути за куліси акції "доставка Благодатного вогню" і побачила речі, які в здоровому суспільстві мали б викликати резонанс.

Отже, на Великдень з Тель–Авіва до Києва прилетіли два чартерних літаки. Склад делегації, яка виконала високу місію, є показовим.

Перший літак – марки "Челленджер 604". На його борту перебували:

Петро Ющенко – брат президента України,

Іван Васюник – перший заступник глави секретаріату президента,

В’ячеслав Кириленко – віце–прем'єр України,

Павло Качур – міністр будівництва та архітектури,

Микола Жулинський – голова Національної ради з питань культури та духовності при президенті України,

Дмитро Босов – російський бізнесмен, якого в пресі пов’язують з Борисом Березовським,

– і людина з прізвищем Старовойтова, статус якої ми не змогли встановити.

Цей літак належить невідомій нам західній авіакомпанії. За наявною інформацією, даний повітряний корабель не базується в Україні, і для транспортування згаданої групи товаришів він був замовлений та доставлений з Європи.

Година експлуатації "Челленджер 604" в середньому коштує шість тисяч доларів. Політ з Києва до Тель–Авіва таким невеликим бізнес–джетом займає близько чотирьох години, стільки ж – зворотній шлях.

Крім того, для виконання своєї місії літак прибув з бази за межами України, а після – повернувся на неї. Це ще орієнтовно шість годин у повітрі. Загалом виходить 84 тисячі доларів – це мінімальна ціна за перельоти, без інших платежів.

Але одного літака не вистачило, щоб доставити Благодатний вогонь до України. Точніше, на борт одного "Челленджера" не влізли всі охочі побувати на священній землі в день головного свята православних.

Отже, в рамках місії "Благодатний вогонь" у парі з першим літаком, де знаходилися Петро Ющенко, Іван Васюник і Дмитро Босов, до Києва з Тель–Авіва прилетів ще один борт.

Другий чартер – марки "Челленджер 300". Тут перебували:

Ярослав Ющенко – син Петра Ющенка, племінник президента, заступник Харківського губернатора,

Катерина Ющенко – дружина Ярослава Ющенка,

Лідія Поречкіна – заступник міністра внутрішніх справ, давня знайома Віктора Ющенка з часів роботи в банку "Україна",

Павло Ярошенко – український бізнесмен, акціонер "АТП 13562", фігурує в списку кумів президента,

Олена Волошина – компаньйон Павла Ярошенка,

– пані з прізвищем Босова – очевидно, дружина або родичка відомого російського підприємця, який летів іншим "Челленджером".

Крім того, на борту були ще дві жінки, на прізвища Жданова і Шепелева. Хто вони такі, нам з'ясувати не вдалося.

Другий літак належить швейцарській фірмі, а в Україні його агентом є авіакомпанія "Індустріальний союз Донбасу–Авіа". Година експлуатації "Челленджер 300" також коштує шість тисяч доларів. Тобто за вісім годин польоту Київ – Тель–Авів – Київ мало бути сплачено ще 48 тисяч доларів.

Загалом бюджет двох літаків в рамках акції "Благодатний вогонь" сягнув 132 тисячі доларів.

Європейський досвід

Компанія, яка літала до Ізраїлю, складалася з людей, пов’язаних із Петром Ющенком та Іваном Васюником.

Ніхто не сперечатиметься, що прихід Благодатного вогню до України є непересічною гуманітарною та релігійною подією. Але чому цю високу місію взяли на себе родина брата президента та їх друзі? Що там робив міністр будівництва та архітектури, до сфери професійної відповідальності якого не належать питання духовності? Що там, зрештою, робила заступник міністра внутрішніх справ?

В Україні церква відділена від держави, але ажіотаж представників влади навколо появи Благодатного вогню в Софійському соборі свідчить про підготовку цієї акції урядовцями.

Якщо це був візит на рівні державного і за нього платили з бюджету, то що на борту літака робив Босов – бізнесмен з сусідньої держави? Якщо це візит на рівні державного, то хто делегував конкретно цих чиновників везти вогонь?

Якщо це був приватний візит, то чи розрахувалися українські чиновники з власної кишені за чартери? Якщо за них це зробив Дмитро Босов, то чи не викликає це підозри в корупції?

Якщо це був приватний візит, то чому цю групу товаришів зустрічали в Тель–Авіві представники посольства України, які взяли на себе організаційні питання з їх перебування у Ізраїлі?

Петро і Ярослав Ющенки - брат і племінник президента

Головне питання, яке потребує відповіді – хто заплатив за комфортний переліт 15 людей, які взялися здійснити благородну справу?

Наявність серед пасажирів Дмитра Босова є дуже вагомим аргументом, що відповідь лежить на поверхні. Капітали Босова, які його російські колеги оцінюють в 200–300 мільйонів доларів, дозволяють безболісно оплатити подорож брата президента сусідньої держави, його дітей, заступника прем’єр–міністра цієї держави, заступника глави канцелярії президента цієї держави та їхніх друзів.

Треба бути дуже наївною людиною, щоб думати, що Босов відмовиться проспонсорувати такий набір чиновників та просто впливових людей, які вирішили подарувати Україні Благодатний вогонь.

Так виглядає "Челленджер 604"
А так - "Челленджер 300"

"Українська правда" сповнена бажання оприлюднити позицію самих пасажирів цих двох чартерних рейсів. Але на контакт погодилися піти далеко не всі.

Зокрема, Микола Жулинський повідомив, що полетіти за Благодатним вогнем його запросив Іван Васюник. "Це була делегація, майже офіційна, яка відбула до Ізраїлю з благословення президента. Нас зустрічало посольство, допомагало в організації, допомагало з перепустками, щоб пройти в Храм Гроба Господнього. У нас був спеціальний контейнер для перевезення Благодатного вогню".

Віце–прем'єр В’ячеслав Кириленко сказав, що "не коментує" питання, пов’язані з перельотом. "Це було дуже давно. Скажу лише, що доставка Благодатного вогню – це важливе для України питання", – зазначив Кириленко. За його словами, йому невідомо, хто платив за чартер.

Спроби протягом десяти днів отримати коментар в міністра будівництва та архітектури Павла Качура закінчилися нічим.

У приймальні заступниці міністра внутрішніх справ Лідії Поречкіної повідомили, що вона "сильно захворіла", тому не може зустрітися з журналістами.

Прес–секретар Івана Васюника після тижня переговорів також сказала, що не може організувати його спілкування з кореспондентом "Української правди" в силу завантаженості цього чиновника на роботі.

Петро Ющенко спочатку погодився дати коментар і залишив телефон свого помічника, який впродовж тижня не відгукнувся на прохання УП організувати контакт з братом президента.

Кілька днів тому, коли Петру Ющенку стало відомо про намір "Української правди" написати матеріал на тему доставки Благодатного вогню, до нас зателефонував племінник Віктора Ющенка Ярослав. Він зголосився розповісти свою версію подій, однак у подальшому не брав слухавку і не відповідав на SMS.

Хто такий Дмитро Босов?

Дмитро Босов
Участь Дмитра Босова у такій важливій для України акції вимагає того, щоб ближче познайомити читачів з цією людиною.

У середині 1990–х років ім'я Дмитра Босова згадувалося російською пресою в контексті алюмінієвої промисловості.

Його вважали компаньйоном Лева Чорного, який контролював кілька заводів, зокрема, у Красноярську, але в підсумку поступився цим ринком Олегу Дерипасці. Босов також близько співпрацював з Борисом Березовським.

"Босов – це рейдер. Так називають бізнесменів, що спеціалізуються на, так би мовити, силовому захопленні підприємств", – розповів "Українській правді" один зі знайомих нашого героя.

38–річного Босов був співвласником Новосибірського електродного заводу, але пізніше продав акції своєму партнеру на цьому підприємстві – одному з наймасштабніших російських бізнесменів Віктору Вексельбергу.

Крім того, Босов має кілька портфельних інвестицій. У 2005 році він говорив, що веде спільні будівельні проекти з компанією Midland Алекса Шнайдера і Едуарда Шифріна, а також є акціонером нафтових активів у Томську й "Печеранафті".

Напередодні помаранчевої революції Босова нагородили титулом "кур'єр Березовського". Один з російських сайтів, що спеціалізується на чорному піарі, оприлюднив фотографії, як Босова у жовтні 2004 року в аеропорту "Бориспіль" зустрічає Олександр Волков.

Під час інтернет–конференції на сайті "ProUA" Волков розповів, що в цьому немає нічого дивного. Він також розкрив один секрет – напередодні минулих президентських виборів Босов бував на зустрічах і з Леонідом Кучмою.

"Дмитро Босов – дійсно мій дуже давній друг, з яким ми дружимо родинами. Про те, що він є "довіреною особою" Бориса Березовського – я про це довідався з наших засобів масової інформації. Справа в тому, що Борис Березовський також є моїм давнім другом. І він брав дуже активну участь у виборах 1999–го року, коли президентом обирався Леонід Данилович Кучма. Вони неодноразово зустрічалися. На цих зустрічах був присутній і пан Босов. Але тоді побачення з ним не озвучувалися як якась сенсація. А сьогодні із зустрічі старих друзів зробили сенсацію. У Босова дружина – українка Настя – мешкає в Києві, у них дитина. І тому він постійно приїжджає сюди".

Торік в інтерв'ю "Українській правді" Волков сказав, що Босов був одним з учасників помаранчевої революції: "Що стосується виборів, я можу свідчити, що Босов виступав на боці Віктора Андрійовича, і він, і його дружина стояли на Майдані, постійно допомагаючи Віктору Андрійовичу і Майдану".

Того ж 2005 року Віктор Пінчук повідомив російській газеті "Ведомости", що "Босов і Березовський виділили Тимошенко від 15 до 30 мільйонів доларів під час помаранчевої революції". У відповідь Босов оприлюднив у цьому ж виданні свій лист, де розповів, що намагався притягнути Пінчука до суду за сказане, однак "адвокати глави "Інтерпайпу" заявили, що їхній клієнт про жодні 15 мільйонів доларів не повідомляв".

Тут же Босов зізнався, що він "тісно зв'язаний з Україною сімейними узами, а також діловими інтересами". Крім того, у цій публікації Босов назвав Юлію Тимошенко "найефективнішим борцем з олігархією кучмістського періоду".

У бізнес–колах говорять про те, що Босов був одним з тих, хто співпрацював із Тимошенко у питанні реприватизації Нікопольського заводу феросплавів. У майбутньому Босов і власник групи "Приват" Ігор Коломойський як головні претенденти планували взяти участь у повторному продажі контрольного пакету НЗФ.

У розпал боротьби за підприємства Босов також повідомив, що купує половину від 25–процентного пакета НЗФ, який на той час мав Коломойський. Утім, немає підтверджень, що вони здійснили заплановане.

Якщо хтось пам’ятає, то контрольний пакет НЗФ у Пінчука тоді намагалися перекупити Віктор Вексельберг і Олександр Абрамов. За словами джерел "Української правди", Босов приходив до Вексельберга і говорив, щоб він не влазив на цей проблемний об'єкт, оскільки нібито все одно досягнута домовленість з Тимошенко про повернення заводу в держвласність навіть у силовий спосіб.

"Це не дуже гарна тема, щоб узагалі її торкатися"

Щоб розібратися в історії з великодніми чартерами до Тель-Авіву, "Українській правді" після тривалих спроб вдалося взяти коротке інтерв'ю безпосередньо в Дмитра Босова. Відповідаючи на пряме питання, він не спростував ні свій факт польоту за Благодатним вогнем в компанії Петра Ющенка, ні фінансування цієї акції. При цьому сама тема доволі збудила Босова.

– Як би ви могли прокоментувати інформацію про політ за Благодатним вогнем із братом нашого президента?

– Я свої приватні поїздки не коментую. Не вважаю за потрібне – це по-перше! Куди хочу – туди літаю. Я ні перед ким не повинний звітувати. Так і можете написати: "Я відмовився перед вами звітувати, куди я літаю і з ким". І мені плювати, що напишуть з цього приводу! Я просто вважаю нижче своєї гідності звітувати про це.

По-друге – я вважаю, що це не дуже гарна тема, щоб узагалі її торкатися. Хоча б із загально-християнських міркувань.

– Але як ви опинилися в компанії наших політиків? Адже на борту були віце-прем'єр-міністр України, заступник глави секретаріату президента, брат президента, який є народним депутатом – і раптом російський бізнесмен?

– Це що – погано, чи що? Що ви цим хочете сказати? Хіба не можуть бути між людьми просто дружні людські стосунки? Чи ви усіх міряєте мірками бізнесмен – небізнесмен? Що за цинізм такий?!

– Є версія, що ви платили за чартери, які літали за Благодатним вогнем...

– Послухайте, що ви все вигадуєте, історії висмоктуєте з пальця?! Навіть із найсвятішого намагаєтеся зробити брудну сенсацію!

– Розкажіть, якою взагалі була ваша роль у помаранчевій революції?

– Мінімальною.

– Але все–таки?

– Послухайте, скільки людей під час революції їздили з Москви і з великим інтересом за цим спостерігали! Десятки, сотні, тисячі людей на вихідні приїжджали з Москви до Києва подивитися, що тут відбувається.

– Вас називали кур'єром Березовського під час революції…

– Це брєд, повний брєд! Я маю таке ж відношення до Березовського, як до Папи Римського!

– Березовський не образиться на вас за ці слова?

– Мені плювати, образиться він чи ні!

– Ви знайомі з Петром Ющенко?

Я взагалі з усіма знайомий, із всією українською елітою! І пишаюся цим!

P.S. "Українська правда" відкрита для оприлюднення позиції всіх учасників акції доставки Благодатного вогню і сподівається почути аргументи головних організаторів з боку України – Петра Ющенка та Івана Васюника.



powered by lun.ua
"Український Єрусалим". Перевернутий Ісус, "Вій" і підземелля в Седневі
Коломойський двічі програє у справі Приватбанку. Що це означає?
Слід Зеленського
Посол Туреччини: Зеленський сказав нам "казан-казан", і це – головна ідея нашої співпраці з Україною
Усі публікації