Михайло Дорошенко: Якщо Тимошенко підтримає Ющенка на виборах президента-2009, то пробуде до кінця

32 перегляди
Сергій Лещенко, УП
Середа, 5 липня 2006, 17:47

Продовження інтерв’ю з радником і другом дитинства Ющенка Михайлом Дорошенком. Першу частину читайте тут: Михайло Дорошенко: Ющенко з Фірташем під час першої зустрічі говорили, як не допустити дерибан

Дорошенко є фігурантом одного з останніх владних скандалів – звинувачень керівництва СБУ в корупції, співпраці з командою Януковича, "зраді ідеалів Майдану". Уже понад місяць очолювана ним газета "Україна молода" регулярно розміщує статті на цю тему. Враховуючи статус радника Ющенка, який критикує підконтрольну президенту спецслужбу, все це стало виглядати зовсім неоднозначно.

За розпорядженням Ющенка для розслідування фактів була створена комісія, яку очолив Володимир Горбулін. З теми скандалу навколо СБУ і починається друга частина розмови з Дорошенком.

—Чи будете ви вибачатися перед главою Служби безпеки Ігорем Дріжчаним за публікації про СБУ, як він того вимагає?

— Ні, в жодному разі! За час попередньої діяльності Дріжчаний вчинив дії, які не сумісні з посадою голови СБУ. Коли він призначався, протягом двох-трьох годин після відставки Турчинова, то президенту не доповіли всю картину про Дріжчаного. Зараз Дріжчаний тихо за спиною президента повернув в СБУ тих людей, які під час помаранчевої революції себе дискредитували.

— Хто це?

— Наприклад, Герасимович, який став заступником глави СБУ.

— А чим завинив конкретно Герасимович?

— А ви подзвоніть своїм джерелам у Закарпаття і запитайте, що він робив, коли був начальником обласного управління СБУ?! Закарпатська преса особливо відгукнулася на наші публікації...

— Чому ви сказали, що останньою краплею, яка змусила вас написати про СБУ, було призначення Герасимовича?

— Вам треба повернутися до наших публікацій одразу після приходу Дріжчаного. У нас була критика щодо призначень, які він здійснює. Мене Марина Остапенко (речник СБУ), інші люди переконували, що Дріжчаний не служить Медведчуку, що він буде служити державі. Але ми побачили, які насправді призначення відбуваються в СБУ.

— Чому ви наполягаєте у своїй статті, що нинішній заступник глави СБУ Герасимович — "офіційний кум Медведчука"?

— А хто це спростовував? А хіба Дріжчаний щось спростував з написаного нами? Ні! Я можу показати листа від Дріжчаного — там нічого конкретного, тільки загальна вимога спростування.

— Але чи є функцією радника президента з питань преси вирішувати, які керівники СБУ відповідають державним позиціям, а які не відповідають?

— Ні. Історія з СБУ — це вже моя позиція як журналіста.

— У першій публікації "України молодої" серед іншого компромату на СБУ згадувався будинок по вулиці Паторжинського, 14 – поруч з штаб-квартирою спецслужби. Ви писали, що цей будинок звів Ахметов, а за право будівництва, отримане від СБУ, квартиру там дали Володимиру Радченку. Але замість Радченка там виявилася квартира вашого знайомого Фірташа. Як ви поясните цей нюанс?

— Будинок по Паторжинського, 14 у темі СБУ — це тільки невеличкий фрагмент. Питання не в тому, мав Радченко квартиру чи ні, а в захищеності штаб-квартири СБУ, яка розташована у кількох метрах від житлового будинку. Марина Остапенко заявила, що з точки зору безпеки все захищено. А я вважаю інакше. І спеціалісти теж не вважають штаб-квартиру СБУ захищеною.

— Якщо ви критикуєте Дріжчаного, то кого ви вважаєте кандидатом на його місце?

— Коли у нас була зустріч чотирьох — я, Рибачук, Горбулін і Дріжчаний — то промайнула думка з посиланням на якийсь сайт, що я хочу змістити Дріжчаного і посадити свою людину.

Я тоді твердо сказав Рибачуку: "Я принципово навіть не буду вносити пропозицій на главу СБУ, щоб мене не звинувачували в тому, що я хочу змістити Дріжчаного на чиюсь користь. Я виходжу з державницьких інтересів — і коли йшлося про газ і Фірташа, і зараз щодо СБУ".

— Однак є інформація, що ваші публікації проти СБУ — в інтересах керівника Служби зовнішньої розвитки Миколи Маломужа.

— Це не правда.

— Але з Маломужем ви знайомі?

— Знайомий.

— Він може очолити СБУ в разі відставки Дріжчаного?

— Я б не хотів про це говорити.

— А як Ющенко сприйняв вашу позицію стосовно СБУ? Він же ж не звільнив Дріжчаного?

— Я говорив з ним на цю тему минулого понеділка, і він чекає висновку Горбуліна.

— Він вас не сварив, що ви "виносите сміття з хати"? Адже раніше він критикував урядовців Тимошенко, коли вони починали розборки на публіці?

— Навпаки, Ющенко сказав, що це позиція демократичної преси, яка має право на критику.

— Навіть коли головний редактор є радником президента?

— Я вважаю, що так.

— І навіть коли вас називають одним з головних лобістів на Банковій?

— Я вам скажу, що за час роботи радником президента ми з Віктором Андрійовичем дійсно в деяких випадках обговорювали кадрове рішення.

Наприклад, це стосується Сумської області. Після президентських виборів головою обласної державної адміністрації був призначений Микола Іванович Лаврик. Я його добре знаю, знає і Віктор Андрійович. Потім Лаврик зі мною радився у питаннях формування команди Сумської облдержадміністрації, тому що я знаю людей, оскільки це наша область.

І Віктор Андрійович з розумінням до цього ставився. І команда Лаврика, до речі, за вісім місяців роботи на Сумщині вивела область в офіційних економічних показниках з 24-го місця, яке займала при Щербаню, на 11-те.

З початку роботи нинішнього уряду було тільки два-три випадки, коли я просто пропонував або називав Віктору Андрійовичу якісь варіанти вирішення кадрових питань. Знову ж таки наведу приклад Лаврика.

Пригадуєте, було ухвалено принципово рішення, що Атрощенка буде звільнено з посади голови Чернігівської обладміністрації. Місяць чи два це питання не могли оформити, бо великою мірою не знали, на кого замінити. А ситуація була там жахлива — мені говорили, що Атрощенко у третину районів області ніколи так і не заїжджав. І я просто запропонував, а чому б Лаврика з Сумської області не перевести в Чернігівську, бо він, як менеджер, у кризових ситуаціях проявляє себе досить сильно.

Оце був приклад лобізму. Якщо це лобізм, то... Я не нав'язував, я просто пропоную: "А якщо такий варіант?".

— Ваш прогноз — якою буде ситуація з новим урядом? Як зможе Ющенко уживатися з Тимошенко-прем'єром і з Порошенком-спікером?

— Мене турбує, що немає тієї довіри, яка була раніше у цій трійці. Я бачу, як президент в інтересах справи і України намагається знову звести колишніх партнерів до купи. Я тільки на це покладаюся.

— Але ця коаліція приречена на розпад?

— Є надія на перспективу...

— В якому моральному стані перебував Ющенко, коли давав згоду на "помаранчеву коаліцію", а не на коаліцію з Януковичем?

— Два місяці тому в нашій газеті ми дали одну фразу: Ющенко сказав, що він погодиться на призначення Юлії Тимошенко прем'єр-міністром у разі, якщо в коаліційній угоді буде виписано те, що весь цей час пророблялося.

— Він вірить, що Тимошенко попунктно буде виконувати коаліційну угоду?

— Якщо він на це погоджується — думаю, вірить.

— А чому відбулася заміна з боку "Нашої України" кандидатури спікера — замість Єханурова сплив Порошенко?

— Я не є членом "Нашої України", хоча мені не один раз пропонували місце в політраді, але я сказав, що я — незалежний журналіст.

А заміна Єханурова на Порошенка відбулася тому, що, думаю, так вирішив Юрій Іванович. Він сказав, що боровся за широку коаліцію зі своїм прем'єрством. Але оскільки це не вийшло, то за складом його характеру він не готовий бути спікером — щоденно вести засідання Верховної Ради, ці всі базари... Він більше зв'язаний з економікою, з конкретною роботою. І, як мені передали, він ухвалив таке рішення.

— Як ви прогнозуєте ситуацію далі?

— Тимошенко буде подана на прем'єр-міністра — це 100%. А далі все залежить від голосування.

— Якщо Тимошенко затвердять, то скільки вона пробуде? Чи буде вона до кінця повноважень Ющенка? Чи підтримає його на виборах-2009?

— Якщо вона його підтримає, то пробуде до кінця. Ющенко ще з самого початку говорив, що коаліцію треба будувати таку, щоб вона працювала до наступних президентських виборів.

Хоча є різні прогнози, що через три-чотири місяці її знімуть — але я думаю, що якщо вона буде затверджена, то ця команда пропрацює до наступних президентських виборів.

— Як Ющенко змінився за ці півтора роки президентства? Кажуть, психологічно дуже сильно... Наприклад, він перестав усміхатися.

— Дало про себе знати навантаження. Але я вважаю, що він не змінився. Він, як і раніше, вірить в Україну.

— Але рейтинг Ющенка впав до неприпустимих позначок, до мінімальних.

— А я читаю листи, які приходять до нашої газети — і люди пишуть, що вірять тільки Ющенку.

— Вам пишуть листи прихильники Ющенка. Але є ще соціологія, об'єктивна наука!

— Соціологія спирається великою мірою на східні області, де зосереджені противники Ющенка.

— Але ж вибори Ющенко збирається проводити в Україні, а не серед читачів "України молодої". Якщо в нього зараз немає рейтингу, то як він може сподіватися на перемогу?

— Побачимо. Я на всі 100% переконаний, що ситуація поступово буде покращуватися.

— Питання зі сфери інформаційної: чому Ющенка неправильно презентують? Чому його прес-конференції такі нецікаві? Чому образ Ющенка в медіа складається загалом негативний?

— Я не згоден. Якщо газета "Сегодня" десь за щось не зовсім об'єктивно "дістає" Ющенка, то я не думаю, що це визначає громадську думку. Якщо взяти в цілому газети, телебачення, то я не бачу критичної маси негативу.

— Але прес-конференції Ющенка слухати неможливо! Розмови ні про що, відповіді на запитання немає.

— Ви не праві, але я візьму ці слова до уваги. З іншого боку, я чув багато інших протилежних думок — про виваженість, ґрунтовність оцінок президента.

— Розкажіть, як ви загалом стали радником президента? Ви були прес-секретарем Кучми? Чому не стали, наприклад, прес-секретарем Ющенка?

— Ми з Ющенком земляки, друзі. Але за покликанням я газетяр, і не хотів ніякої офіційної посади. Після того, як я побув рік і два місяці прес-секретарем Кучми, я для себе вирішив, що більше на державну службу не піду. Хоча Ющенко мені пропонував: "Ти сам вибирай посаду у владі, на яку б ти хотів піти". Але я вирішив залишитися редактором газети, погодившись бути радником президента.

Є питання, якими я займаюся як радник — це питання інформаційної політики. Коли після президентських виборів Томенко як віце-прем'єр заявив, що державним адміністраціям "одним махом" треба відмовлятися від засновництва в газетах, і тоді видання стануть, мовляв, незалежними... Я тоді заявив, що це неприйнятно — бо у такому разі газети або закриваються без фінансування, або олігархи скупили би обласні та районні газети. Потрібно до цього підійти системно, поетапно.

Ніде в світі немає такого одержавлення преси, як в Україні, Росії та Білорусії. Але є вихід. Я наведу приклад, який можна поширювати на всю Україну. Ідеться про газету "Кочегарка" з Єнакієве — батьківщини Януковича. П'ять років тому сміливий редактор вирішив поетапно позбутися опіки міської адміністрації. Бюджет не виділяв їм гроші. Але вони зробили цікаву газету і заробляли на рекламі. І за півроку вони довели свою ефективність.

— Як відбувається інформування президента. Він читає сам чи йому роблять вирізки?

— Він читає сам. У президента, як у Кучми, так і в Ющенка, на столі ліворуч лежать всі тиражні газети. І він може в будь-який момент підійти і почитати. Крім того, робиться щоденний моніторинг основних тем. Іноді він читає інтернет.

— Як ви загалом оцінюєте інформованість Ющенка? Чи він знає всі точки зору? Чи він однобоко інформований?

— Проблема є. Хоча не в такому масштабі, як було при Кучмі. Глава секретаріату Рибачук — людина, віддана президенту. Він стоїть на демократичних засадах. Журналісти знають, що Рибачук не зациклюється на якихсь питаннях чи каналах. Але цього недостатньо, і справді є проблема інформованості президента.



powered by lun.ua
Святослав Вакарчук: Коли ти кажеш, що в тебе нова політика, а насправді міняєш правила гри під себе, це дуже подібно на попередників
Власник Avellana Gold Брайан Севедж. Хто керує ринком золота та чому Україна відлякує великих гравців
Бюджетні гроші для партій: як це працює в Польщі
"Зараз стільки можливостей". Директорка школи, яка не боїться змін і вірить у своїх колег
Усі публікації