Регіональна "гвардія" – кадровий ресурс президента

Понеділок, 2 жовтня 2006, 17:37

Порушення Януковичем питання про відставку глав обладміністрацій стає черговим етапом подальшої ескалації протистояння з президентом, що розвивається за специфічною логікою антипоступок та антикомпромісів.

Зрештою, у кадровому протистоянні уряду й президента, з огляду на проголошену Януковичем необхідність кадрової ротації помаранчевих сил в регіонах, глава держави має вагомі важелі впливу.

Адже політичною реформою не було враховано необхідності обмеження впливу президента на процес ухвалення рішень про ротацію керівного складу виконавчої влади. Не було внесено й змін до Конституції для обмеження цих повноважень.

Відповідно до її статті 118, голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади президентом за поданням КМУ. При здійсненні своїх повноважень вони відповідальні перед президентом і урядом, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Проте чи обов’язково подання прем’єра про звільнення когось із них повинен підтримати президент? Міністр юстиції Зварич, над яким завис "дамоклів меч" звільнення, прискіпливо перечитавши Конституцію, дійшов однозначного висновку: "...це не наша компетенція. Ми можемо ухвалити рішення про подання президенту щодо звільнень одного чи іншого голови облдержадміністрації, але остаточне рішення залишається за президентом".

"Політичне підґрунтя таких дій очевидне: губернаторам закидають "незадовільне рішення проблем, що стримують соціальний і економічний розвиток", проте загальновідомим є той факт, що найбільші заборгованості по заробітній платі є в Донецькій і Луганській областях, але про їхніх керівників уряд замовчує", – наголошується в заяві "Нашої України" з приводу новітніх кадрових намірів голови уряду.

На засіданні уряду 28 вересня Янукович оголосив, що прагне підвищити відповідальність голів облдержадміністрацій за свою діяльність. Кабмін навіть прийняв за основу проект постанови "Про роботу центральних та місцевих органів виконавчої влади з економічного і соціального розвитку регіонів у січні-серпні 2006 року...".

У цьому документі пропонувалося поставити президентові запитання про доцільність перебування на обійманих посадах голови Полтавської ОДА Асадчева (член УНП), голови Тернопільської ОДА Стойка (НСНУ), голови Харківської ОДА Авакова (НСНУ), голови Херсонської ОДА Силенкова (НСНУ) та голови Чернігівської ОДА Лаврика (ПППУ) з огляду на незадовільне розв’язання ними проблем, що стримують економічний і соціальний розвиток керованих ними регіонів.

На засідання уряду президент, як відомо, не прибув. Натомість, його офіційну позицію було оприлюднено на президентському сайті в заяві "щодо деяких питань соціально-економічного розвитку країни, які були предметом розгляду на засіданні Кабміну 28 вересня".

Питання стосовно губернаторських ротацій було прокоментовано доволі стримано: "...що стосується організації державної влади, кадрових питань та ротацій в органах державної влади, то найближчим часом ці завдання будуть обговорені президентом із Генеральним прокурором України, Головою Служби безпеки України, Міністром внутрішніх справ та керівниками місцевих органів влади.

Безумовно, голови ОДА повинні тісно співпрацювати з представниками органів місцевого самоврядування. Але будь-яке партнерство постає лиш на взаємній основі, а відтак, відповідальність має бути спільною з центральною владою".

Наступного дня Янукович визнав: "На даному етапі уряд не має повноважень знімати голів того чи іншого регіону з роботи. Але ми й у рішенні підкреслили, що ми це питання поставили перед президентом".

Принагідно прем’єр повідомив, що в ряді регіонів обласні ради висловили недовіру керівникам своїх облдержадміністрацій, причому в деяких із них таке рішення було схвалено більш ніж 2/3 депутатського складу, що, за твердженням Януковича, згідно з конституційними нормами, дає підстави автоматично звільняти губернатора з посади.

Своєю чергою, перший заступник глави секретаріату президента, представник глави держави в уряді Арсеній Яценюк парирував, що наразі президент не має навіть формальних підстав розглядати питання про звільнення губернаторів. Прогноз Яценюка – в цьому питанні: "буде якесь конструктивне рішення" після спільного засідання відповідної комісії в уряді, і комісії в секретаріаті.

А тим часом президент пильнуватиме за роботою облдержадміністрацій. Тож, якщо підстави для звільнення тих чи інших посадовців будуть виявлені, то відповідне рішення буде ухвалено. "Якщо таких підстав немає, то ця посадова особа буде надалі працювати в органах виконавчої влади", – сказав Яценюк.

Отже, сьогодні регіональний кадровий резерв в особі губернаторів залишається за президентом. Хоч і тут є свої нюанси, зокрема й щодо наслідків висловлення губернаторам недовіри з боку місцевих рад.

Кадрова політика в регіонах: спадкові традиції і нові риси

Уряд звичайно прагне забрати вагомий регіональний кадровий ресурс у свої руки. Тож сьогодні питання про особливості підпорядкування голів ОДА буде одним з актуальних політичних сюжетів.

Регіональна кадрова політика в Україні від початку мала свою специфічну логіку і спиралася на усталені традиції. Зокрема, в українській практиці часів президентства Кучми, губернаторські кадрові ротації проводилися залежно від позиції президента. Подання уряду були формальністю.

Читайте також про колізію з губернаторами

Сьогодні уряд пробує зламати таку традицію. Прецедент вже існує: за часів першого прем’єрства нинішнього глави уряду, кількох губернаторів було звільнено у зв’язку з "хлібною кризою". Тоді КМУ вдалося перекинути м’яч відповідальності за так звану зернову кризу на керівництво областей.

Однак кадрові зачистки в регіонах мали зазвичай циклічний характер. Умовно можна було виділити принаймні три етапи в усталеному циклі кадрових змін та ротацій на рівні керівництва регіонів часів Кучми.

У "довиборчий період" зміни стосувалися переважно регіонального владного бомонду, подеколи силовиків. Зрозуміло, готувалися тили, розставлялися люди, які здавалися здатними впоратися з виборчою кампанією.

В "післявиборчий період" замінювалися регіональні керівники різного рівня та персоналії в уряді, котрі не впорались із покладеними на них завданнями. Через тиждень після парламентських виборів 1998 року сталося 14 звільнень у регіонах. Не стали винятком і президентські вибори 1999 року: навіть у проміжку між двома турами голосування було знято трьох губернаторів.

Існував також і "міжвиборчий період", упродовж якого політико-економічні групи намагалися взяти регіональні "ресурси" в "довготермінову оренду". Відтак те, що ми спостерігаємо сьогодні, – це не тільки протистояння між Кабміном і секретаріатом на тлі перемовин про "входження-невходження" НУ до складу парламентської коаліції. Але й намагання уряду взяти під свій контроль і здійснення регіональної політики, в тому числі, й у кадровому вимірі.

Після перемоги Ющенка на президентських виборах було складно визначити, чи сталися зміни в засадах та принципах кадрової політики в регіонах порівняно з попереднім періодом.

В основу тодішніх кадрових призначень було покладено так званий "квотний принцип". Для реалізації "квотного принципу" деяким політичним силам не вистачало компетентних партійців-фахівців, здатних працювати на тих чи інших адміністративних посадах.

Умовними залишались і критерії "кадрового добору", і підстави для призначення та звільнення з посад глави облдержадміністрацій, і показники ефективності їхньої роботи, й адекватність та публічність цих показників. А крім того - те, якою мірою вони дозволяють пояснити логіку, принципи і засади кадрових ротацій на рівні обласного керівництва.

Пізніше звільнення відбувались і з публічними варіаціями на теми партійної належності. Зокрема, відправлений у відставку глава Луганської ОДА Олексій Данилов заявляв, що його звільнили з посади з політичних мотивів, через симпатію до БЮТ, коли Тимошенко, уже не була прем’єром.

Тодішні кадрові регіональні ротації також можна було інтерпретувати й у зв’язку з тими "виборчими сенсами", з огляду на наближення парламентських виборів–2006. Тодішній віце-прем'єр з регіональної політики Безсмертний зазначав: "Хтось вважає, що обирати главою обласної партійної організації губернатора області – це недолік, але я думаю, що глави адміністрацій як лідери громадської думки і повинні займатися партією"

Уряд Єханурова теж робив спроби навести лад у "критеріях ефективності роботи" регіонального керівництва. Було визначено 32 статистичних параметри для оцінки діяльності представників виконавчої влади на місцях. Причому декларувалося, що тема політичної лояльності серед цих критеріїв не розглядається. Тим часом практика звільнень і призначень продовжувалася.

Сьогодні з усією очевидністю постає проблема ефективної системи комунікації губернаторів з главою уряду та президентом. В тому сенсі, наскільки чітко сформульовані економічні завдання на регіональному рівні і яку врешті-решт політику реалізовують на місцях у світлі проведення тих реформ, що їх було обіцяно здійснити.

Анастасія Смагіна, аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень, для УП

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді