Фірташ бере під контроль українську нафту
Доки увагу всієї країни прикуто до газових суперечок і бюджетних баталій, "скромні" засновники швейцарської компанії "РосУкрЕнерго" методично підсилюють присутність в українському бізнесі, користуючись прихильністю високих заступників у коридорах влади.
Цю думку підтверджує нещодавнє повідомлення про те, що СП "УкрГазЕнерго", яке в 2007 році стане одноосiбним постачальником газу в Україну, має намір стати також одним із найвпливовіших гравців нафтового ринку.
Зокрема, ця україно-швейцарська компанія заявила, що "зі старту" готова поставляти щороку 3 млн. тонн нафти на Кременчуцький НПЗ, що входить до складу ЗАТ "УкрТатНафта". Як відомо, 55,16% акцій цієї компанії належить державним і приватним структурам російського Татарстану, а 44,8% акцій - НАК "Нафтогаз України".
Якщо СП "УкрГазЕнерго" вдасться втілити в життя свої наміри, воно зможе зайняти майже п'яту частину українського ринку поставок нафти, річне споживання якого становить 16 млн. т.
Однак крім цього, слід звернути увагу і на той факт, що згаданій заяві "УкрГазЕнерго" передували кілька неординарних подій. Саме вони й дозволять нам усвідомити, яким же чином компанії, що підконтрольна відомому Дмитру Фірташу, вдалося "застовбити" настільки вигідні позиції на нафторинку України.
Дивні збіги
На нещодавніх зборах акціонерів ЗАТ "УкрТатНафта" татарська сторона компанії домоглася від України згоди на консолідацію свого пакету в руках одного з акціонерів - нафтокомпанії "Татнафта".
Нагадаємо, що до цього моменту татарські інвестори віддавали перевагу досить різношерстій структурі власників акцій, що давало їм надзвичайну широту маневру в переговорах з Україною.
Зокрема, 28% акцій належало татарстанському Міністерству майна та земель, 8,6% володіла нафтокомпанія "Татнафта", у капіталі якої домінує вищезазначене міністерство.
Ще два пакети по 9,96% й 8,6% акцій належали близьким компаніям "Татнафти" SeaGroup International PLC (США) і AmRuz Traiding AG (Швейцарія).
Тепер же, всім цим "щастям" буде володіти одна "Татнафта".
Саме для цього татарська сторона й домоглася від "Нафтогазу" згоди на передачу їй своїх пакетів, як того вимагає українське законодавство при відчуженні акцій одного з акціонерів ЗАТ.
Але слід зауважити, що Україна вчинила занадто вже лояльно, дозволивши татарській стороні сконцентрувати свій пакет в одних руках.
Адже після цього "Нафтогаз" практично втратив шанс притягти її до відповідальності за невиконання даних татарами під час приватизації в 1993 р. Кременчуцького НПЗ інвестзобов’язань з поставки на нього понад 30 млн. т нафти.
Татарський борг
Отже, під час приватизації заводу Татарстан зобов'язався поставити в 1995 році на Кременчуцький НПЗ 4 млн. т нафти, і далі, починаючи з 1996 р., щорічно - не менше 8 млн т.
Однак за весь період діяльності українсько-татарського підприємства на НПЗ було поставлено лише 11,8 млн. т.
Тому з моменту приватизації заводу Україна, що продала його, могла тільки мріяти про завантаження 8 млн. т на рік.
Для порівняння, у 2004 році на завод було поставлено всього 6,7 млн. т, а у 2005 році - 5,8 млн т.
До початку нинішнього десятиліття дефіцит виконання зобов'язань перевищив 30 млн. т нафти, і в 2000 році конфлікт України й Татарстану навколо цієї заборгованості вкрай загострився.
У процесі його врегулювання сторони погодилися, що Татарстан погасить частину інвестиційних зобов'язань так би мовити "натурою" - передасть на баланс "УкрТатНефти" 73% акцій невеличкої татарської нафтовидобувної компанії "ТатНафтоПром".
Проте, останніми роками НАК "Нафтогаз України" активно судився, намагаючись заперечити законність придбання пакетів акцій, що належали SeaGroup International PLC й AmRuz Traiding AG.
Це дозволило б українській стороні зайняти більшість місць у наглядовій раді "УкрТатНефти" і після цього провести ревізію виконання інвестиційних зобов'язань.
І в 2005 році Київ, здавалося б, майже досяг цієї мети. Тоді вищий Господарський суд України підтвердив право української сторони на 18,5% акцій, незаконно отриманих SeaGroup й AmRuz.
Татарстан, природно, зайнявся оскарженням цього рішення у Верховному суді. Правда, доки тривало апеляційне провадження, він вирішив зробити партнерам несподіваний сюрприз - консолідувати всі свої акції в руках "Татнафти",
І тепер, коли ця компанія стала доброчесним покупцем контрольного пакету ЗАТ "УкрТатНафта", можна констатувати, що в татар є всі права одержати повний контроль над підприємством - чого вони і домагалися протягом багатьох років.
А щодо шансів України вимагати від них недоотримані 30 млн. т нафти, то вони буквально випарувалися.
Щойно голова "Татнафти" Шафгат Тахаутдінов був затверджений на посаді голови спостережної ради ЗАТ "УкрТатНафти", то відразу ж заявив, що 73%-й пакет акцій "ТатНафтоПрому", який належить "УкрТатНафті", буде продано.
Що отримаємо натомість?
Отже, татари задоволені. НАК "Нафтогаз України" фактично "подарував" їм невиконання інвестзобов’язань. Але, природно, що за таку "послугу" треба чимось платити.
Цілком імовірно, що "нагородою" за "лояльність" для чиновників "Нафтогазу" стала саме надана СП "УкрГазЕнерго" можливість поставляти нафту на Кременчуцький НПЗ.
Усі задоволені - і Татарстан, і Дмитро Фірташ (який навряд чи залишиться в боргу перед керівництвом "Нафтогазу"), і "Газпром".
Злагоджена робота українських чиновників з обслуговування інтересів іноземних компаній і приватних осіб призвела до того, що держава втратила практично всі можливості контролювати прибуткове підприємство. До речі, найбільше в галузі.
