Верховна Рада доруйновує парламентаризм

42 перегляди
Сергій Грабовський, для УП
П'ятниця, 6 квітня 2007, 18:43

Вадим Карасьов у статті "Рада без голови", як на мене, цілком слушно охарактеризував політико-правову ситуацію, в якій опинилася Верховна Рада України після президентського указу і підстави для розпуску парламенту.

Але один момент, і дуже важливий, видається, потребує уточнення.

Карасьов пише: "...Коаліція має бути сформована відповідно до статті 83, на яку і посилається президент у своєму указі. В цій статті мова йде про коаліцію депутатських фракцій, і жодного слова про індивідуальне та групове членство депутатів в коаліції.

Маємо доволі складну юридичну ситуацію, коли змінений коаліцією регламент дозволяє таку практику, а Конституція – ні. Виявляється, що регламент ревізує конституційні норми, порушує їх. В той же час, він не є законом і не може бути розглянутий в Конституційному Суді.

Отже, коаліція національної єдності створювалась у відповідності до регламенту, але у спосіб, що порушує Конституцію, яка має найвищу легітимність. Саме систематичне порушення Конституції Радою і було покладене в основу президентського указу".

А тепер беремо Конституцію і дивимося, що ж у ній говориться про парламентський регламент.

"Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України" (ст.83).

"Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України" (та сама стаття).

За статтею 85.15 до повноважень парламенту належить "прийняття Регламенту Верховної Ради України".

Поки що наче все зрозуміло, так? Але що таке "регламент"?

"Словник іншомовних слів" дає такі значення цього поняття:

"1) Звід, система правил, які визначають порядок організації і діяльності органів державної влади в цілому та їхніх складових частин.

2) Сукупність процедурних правил, що визначають порядок проведення сесій, засідань, зборів тощо".

ОК – це збігається із тим значенням поняття "регламент", яке імпліцитно наявне у Конституції.

І от тепер ми підходимо до головного.

Стаття 92.21: "Виключно законами України визначаються організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України".

Іншими словами, за Конституцією, регламент мусить бути ухвалений як закон, і тільки так.

Тим часом, як слушно зауважує Вадим Карасьов, чинний регламент Верховної Ради не є законом, він ухвалений постановою парламенту, і це вочевидь зроблено для того, щоб парламент не був підконтрольний Конституційному Суду.

А оскільки урядова коаліція створювалася і переформатовувалася згідно з регламентом, який є неконституційнім, то маємо, як на мене, взагалі не існуючу під правовим оглядом правлячу коаліцію.

Тобто – зайву і юридично бездоганну підставу для розпуску Верховної Ради.

І взагалі - чи може існувати парламент, який свідомо кладе беззаконня в основу принципів своєї діяльності, який прагне бути непідконтрольним судовій владі?

Пробачте, це не парламент, а Совєт, орган диктатури, котрий, як зазначав Ленін, не зважає на жодні формальності, нехтує приписами "буржуазного парламентаризму" і у разі потреби порушує навіть ним самим встановлені закони.

Що і маємо.

Навіть Рейхстаг за нацистів все ж таки зважав на формальні процедури...

І, до речі, така гра з Конституцією та регламентом ставить під сумнів правову легітимність Кабінету Міністрів.

Бо коли не було коаліції, хто ж тоді сформував і, головне, переформовував - коли коаліція вже розширилась за рахунок індивідуалів - Кабмін?

Таким чином, підтверджується ще один висновок Вадима Карасьова: своїми діями Верховна Рада дискредитує сам інститут парламентаризму.

Ба більше: вона вже, незалежно від варіанту закінчення політичної кризи, його вщент здискредитувала.

У разі усунення Ющенка і перемоги коаліції Верховна Рада перетвориться на "стійло для кнопкодавів", котрі, як і у совєтські часи, слухняно штампуватимуть надані їм "директивними органами" закони, у разі ж дострокових виборів де-факто та де-юре посилиться інститут президента, а Верховна Рада у кращому разі сприйматиметься населенням як орган, котрий подає кандидатуру прем'єра... а потім стає нецікавим для всіх, крім самих депутатів та їхніх помічників.

Можливо, щоправда, спікер Мороз мріє втілити третій варіант: відсунути чи усунути Ющенка і самому стати не першою, але і не другою політичною постаттю країни?

Бажання, звичайно, цікаве, тільки хто ж зважатиме на орган державної влади, котрий власноруч здискредитував себе в очах навіть прихильників правлячої коаліції - порівняйте рейтинги довіри до Верховної Ради і до Партії регіонів, і ви в цьому наочно переконаєтесь?

І от така дискредитація інституту парламентаризму сільськими механізаторами, випускниками ВПШ і донецькими "крутеликами" в стратегічній перспективі куди небезпечніша, ніж конкретні "хами", "підрахуї" та іже з ними.

 

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників



powered by lun.ua
Святослав Вакарчук: Якби я був президентом, точно не починав з посилення своїх повноважень
Власник Avellana Gold Брайан Севедж. Хто керує ринком золота та чому Україна відлякує великих гравців
#Свинарчуків_за_ґрати! Найгучніший скандал в оборонці сім місяців по тому
Бюджетні гроші для партій: як це працює в Польщі
Усі публікації