Відповідь пану Головатому

Скажу відразу і відверто, що писати цю відповідь мені дуже не хотілося, хоч би тому, що поведінка Головатого викликає в мене не тільки глибоке обурення й огиду, але й глибокий жаль за тим Сергієм Головатим, якого я знав і поважав раніше.

Але, як казав великий Франко, собачий обов'язок перед Україною спонукає зробити це, бо, як не дивно, чомусь досі ніхто належним чином не відповів Головатому і йому подібним "правдолюбцям", трубадурам європейських цінностей, нібито захисникам демократії та права.

А давати відсіч цій продажній публіці потрібно. Хоч би тому, що, наприклад, Головатий достатньо відомий в європейських парламентських колах і його там сприймають як представника українських демократичних кіл. Та й в Україні він мав таку опінію.

Сергія Петровича знаю давно, з 1989 року і, як то кажуть, з близька. Справді, Головатий досвідчений політик, завжди стояв на українських державницьких позиціях. Саме тому його зрада, а теперішню його поведінку ніяк інакше не можна оцінити, наносить певних збитків авторитетові України за кордоном, зокрема в Європі, і шкодить українським національним інтересам.

Крім того, ганебна зрадницька поведінка таких "головатих" заохочує антиукраїнських заколотників, які повели повномасштабний наступ на українську державність, намагаючись узурпувати всю повноту влади в своїх руках.

Нині Головатий виступає проти дострокових перевиборів до Верховної Ради, долучаючись до істеричного хору антиукраїнських сил в парламенті: комуністів, соціалістів та регіоналів і разом з ними атакує президента нібито як порушника Конституції України.

Напевно пан Сергій не забув, як ми разом з ним 8 грудня 2004 року голосували проти недолугих змін до Конституції, бо розуміли до чого вони призведуть, а також не могли змиритися з такою брутальною формою насильства над Основним Законом.

Нам теж було очевидно, що організатори і натхненники цих змін (Мороз, Кучма, Медведчук, Симоненко) аж ніяк не вболівали за долю держави і народу.

Ми прекрасно розуміли, що ці діячі передусім відстоювали свої корисливі, вузько егоїстичні інтереси, а також діяли на користь тих сил з-за кордону, які розробляли модель дестабілізації України – так званого "керованого хаосу".

На жаль час підтвердив наші передбачення. Але тепер Головатий опинився в таборі антиукраїнських сил. І це прикро, бо й так в України ворогів і недругів вистачає.

Пан Головатий нібито захищає букву Конституції, забуваючи про її дух, нехтуючи долею України і правом українського народу. Досвідчений політик і юрист Головатий усвідомлено пішов на зраду інтересів українського народу в цей критичний час, коли гостро стоїть питання бути чи не бути українській державі на українській землі.

В час, коли мобілізовані всі елементи п'ятої колони в Україні пішли в організований наступ, аби не допустити здійснення споконвічної мрії і природного права українців творити свою українську державу, плекати свою українську мову, культуру, берегти традиції, бути повноправним господарем у своєму домі.

Чому ж пан Головатий, нібито захищаючи букву Конституції, цинічно застосовує подвійні стандарти в підходах до подій і вчинків політичних суб'єктів?

Чому він робить вигляд, що не помічає як нинішні узурпатори влади від так званої більшості у Верховній Раді вкрали в народу його вибір? Адже ця більшість, аж ніяк не відображає волевиявлення більшості виборців, яке вони здійснили під час виборів.

Це ж очевидний і незаперечний факт. То хіба має право ця незаконна з огляду конституційного і природного права зграя мародерів нині вершити долю народу всупереч його волі!

Чомусь тут пан Головатий робить вигляд, що не помічає свавільного ставлення до Конституції цієї так званої антикризової коаліції, яка і спричинила глибоку політичну кризу в державі.

Чому пан претендент на посаду члена Європейського Суду з прав людини закриває очі на зухвале потоптання прав своїх співвітчизників? Чому не чути істеричних завивань Головатого з приводу узурпації повноважень цією незаконною більшістю через ухвалення антиконституційного Закону "Про Кабінет Міністрів України?

Що ж до звинувачень президента в порушеннях Конституції, то вони абсолютно безпідставні.

Йдучи на розпуск парламенту і призначаючи позачергові вибори Верховної Ради, президент зробив мужній і єдино правильний крок. Керуючись національними інтересами, президент вчинив згідно духу Конституції та інтересів народу. В широкому аспекті він врахував природне право народу і загальноприйняті норми моралі.

Згідно 102 статті Конституції України, президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

В даному випадку президент повинен забезпечити реалізацію одного з найголовніших прав народу, як єдиного джерела влади в Україні (ст. 5 Конституції України), на яке посягнули політичні мародери і далі продовжують це робити, блокуючи вибори.

Президент зобов'язаний виконувати свій конституційний обов'язок і він вибрав правильний шлях. В іншому випадку його бездіяльність перед тими загрозами, які повисли над Україною, можна було б кваліфікувати як злочинну.

Для виконання своїх конституційних обов'язків президент потребує масової активної підтримки співвітчизників, політичних, громадських, державницьких і патріотичних організацій. Сподіваюсь, що таку підтримку президент України отримає.

P.S. Відносно Головатого, то я сподіваюся, що прогресивна громадськість України висловить свої застереження перед відповідними європейськими структурами щодо його кандидатури на посаду судді Європейського Суду з прав людини.