Як треба працювати з виборцем, щоб він вважав біло-синє помаранчевим
Ні, панове і товариші, це треба вміти так працювати зі своїм електоратом, щоб він за ваші власні гріхи висловлював недовіру іншим! Це треба вміти так налаштувати виборця, щоб він у разі вашого програшу опонентам під час голосування вважав, що вибори пройшли нечесно!
І це треба вміти позиціонувати себе таким чином, щоб твої дії як владного чинника аж ніяк не ототожнювалися з тобою; ти – "свій хлопець", а влада – то щось зовсім інше, за визначенням "погане", до чого ти не маєш жодного стосунку?
Про що це? А про настрої виборців певних регіонів і прихильників певних політичних сил, які з високою точністю зафіксовані соціологами Фонду "Демократичні ініціативи" та фірми "Юкрейніан соціолоджі сервіс".
Про це опитування вже детально розповідали інформагенції, тому не будемо спинятися на всіх його результатах, виокремивши тільки те, що стосується нашої теми: вміння успішно замилювати очі власному електорату і насолоджуватися своєю відповідальністю.
Отже: чи звернули ви увагу на те, потенційні виборці яких політичних сил найбільше не вірять у повну чи навіть відносну чесність підрахунку голосів на наступних парламентських виборах?
Це симпатики Комуністичної партії та Партії регіонів. Правда, цікаво?
Хіба ж бо не комуністи всією своєю історією зарекомендували себе найчеснішою і найпоряднішою партією України? Хіба не Партія регіонів уславилася на весь світ своєю бездоганною організацією президентських виборів 2004 року, особливо їхнього другого туру?
І от 51.2% потенційного електорату КПУ припускають, що результати виборів можуть бути перекручені, а 23.2% переконані, що обов’язково усе буде підтасовано.
Ясна річ, не комуністами і не їхніми представниками у виборчих комісіях, а, слід розуміти, "партіями великого капіталу".
А що з електоратом ПР? 45.9% вважають, що результати виборів можуть бути перекручені; 18.1% - що все буде підтасовано. Ким? Ну, не представниками ж власної партії, отже – "помаранчевими покидьками".
Ось так. Нічого схожого на позицію виборців НУНС та БЮТ, котрі зовсім інакше оцінюють імовірність фальсифікації цих виборів. Скажімо, переконані, що обов'язково все буде фальсифіковано тільки 4.7% потенційного електорату НУНС.
От тільки цікаво: у разі, якщо ПР та КПУ здобудуть більшість у новій Верховній Раді, більшість їхніх виборців так само вважатимуть результати голосування перекрученими?
Чи тут маємо недовіру з боку електорату КПУ і ПР до демократії як такої: "наші хлопці" програти не можуть за визначенням, тому всі "неправильні" результати голосування – апріорі сфальшовані?
Ще красномовнішим свідченням вмілої роботи з електоратом є ставлення виборців КПУ та ПР до Центральної виборчої комісії. Як відомо, 1 червня Верховна Рада затвердила новий склад ЦВК, більшість у якій мають висуванці чинної урядової коаліції.
Опитування проводилося після цього і завершилося 2 липня.
І от цій "своїй" ЦВК не довіряє 57.3% виборців КПУ і 43.5% виборців ПР, тоді як цей показник у електорату НУНС та БЮТ сягає лише приблизно третини.
Парадокс? Ні – зайве свідчення того, хто насправді страхується від небажаного результату виборів, готуючись оголосити їх сфальсифікованими, відповідним чином налаштовуючи своїх прихильників.
Тепер про те, як ставляться до ЦВК у різних регіонах держави. Якщо загалом ЦВК довіряє 22% виборців, не довіряє – 48%, то рекордсменами недовіри виступають Крим і Донбас (тобто ті регіони, де ПР та КПУ мають традиційно особливо міцні позиції) – 61.8%.
І знову запитання: з якого дива виникло таке ставлення?
Чи це інерція недовіри до попереднього складу ЦВК – того самого, який провів "найдемократичніші вибори", що поставили при владі Партію регіонів?
Чи в Донбасі і у Криму абсолютно відсутня інформація про політичне життя України?
Чи виборців хтось дуже цілеспрямовано обробляє, готуючись використати їх як "гарматне м'ясо" у разі програшу чинною урядовою коаліцією дострокових парламентських виборів?
І нарешті. Соціологи відзначили цілком прогнозовану річ стосовно довіри до іноземних спостерігачів на виборах: "Є проблема у ставленні до міжнародних спостерігачів, оскільки прибічники "помаранчевих" політичних сил і західних регіонів високо цінують західних спостерігачів і не визнають спостерігачів із країн СНД, а прихильники їхніх суперників, навпаки, довіряють спостерігачам із СНД і не визнають спостерігачів із країн Заходу.
Цікавий факт: до західних міжнародних спостерігачів виборці комуністів ставляться сприятливіше, ніж симпатики Партії регіонів". Цифри тут такі: корисною діяльність міжнародних західних спостерігачів вважає 16.9% симпатиків ПР і 30.4% прихильників КПУ.
Видно, комуністи не забувають, що на Заході також є їхні однодумці…
Але на загал західні спостерігачі й політики сприймаються певними категоріями виборців як "представники агресивного блоку НАТО", а хіба до "агресорів" справжній радянсько-регіональний патріот може ставитися з прихильністю?
Звичайно, за час після проведення цього соціологічного дослідження певні показники могли змінитися (і ще невідомо, у який бік), але загальні тенденції навряд чи істотно модифікувалися.
Можна висунути вмотивоване припущення, що Партія регіонів (і її союзниця Компартія) заздалегідь підстрахувалися, використавши підконтрольні їм ЗМІ для того, щоб налаштувати своїх потенційних виборців на недовіру до ЦВК, західних (себто об'єктивних) спостерігачів та до самого інституту дострокових парламентських виборів.
Програємо – в усьому винні "помаранчеві", тому гайда на Київ! Виграємо – значить, сталося диво, і "помаранчевим" не вдалося фальсифікувати вибори.
Тактика, слід сказати, безпрограшна і в недалекій перспективі бездоганна. А от у більш віддаленій перспективі…
Замилити очі можна тим, хто цього свідомо чи підсвідомо прагне. Зерно проростає тільки на відповідному ґрунті. А тому подібні ігри з електоратом - передусім це стосується виборців Донбасу та Криму - можуть погано закінчитися для заповзятих гравців.
Сьогодні електорат цих регіонів не сприймає Януковича і Ко як очільників усеукраїнської влади; діяльність Кабміну оцінюється вкрай негативно, діяльність особисто Віктора Федоровича – вкрай позитивно.
Отож ці персонажі виступають такими собі "своїми хлопцями", котрі "вибивають" щось для донеччан і кримчан у "хохлів" та "бандерівців".
Тому, власне, так легко сформувати негативний образ ЦВК, незалежно від того, хто її контролює: це київська, всеукраїнська, "бандерівська" структура. І вибори вигадали різні "бандери", щоб не давати чесним людям працювати. А НАТО цим "бандерам" підспівує, і тільки спостерігачі від СНД (читай – Росії) можуть допомогти чесно провести вибори.
Звичайно, так думають не всі, але, як показують результати цього опитування й ряду інших, підсвідомо саме на таке, схоже, налаштовані мільйони виборців Криму та Донбасу – що засвідчує, зокрема, їхнє неприйняття західних спостерігачів – тільки 16.1% електорату цих регіонів вважає діяльність таких спостерігачів корисною.
І от запитання: а якщо хтось таки, скажімо, Наталія Вітренко чи сьогодні невідомі "бійці виборчого фронту", зможе розкрити очі "трудовому Донбасу" і наочно показати, що Янукович і Ко – це давно вже "хохли", а то і "бандери"? Що тоді?
Якою б не була фінансово-адміністративна могутність ПР, проте чи зможе вона переорієнтуватися, і побороти ті настрої, які так ретельно плекала і на яких ґрунтувалася її могутність?
Про КПУ я взагалі мовчу – але от питання: що буде тоді? Якими методами будуть намагатися очільники ПР втримати свій традиційний електорат і що йому розповідатимуть?
А поки що всі готуються до позачергових виборів. Поза тим, що 52% опитаних виборців вважає, що результати виборів так чи інакше, але буде перекручено…
 |
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
