Не такий вже й страшний Чорнобиль?..
Минуло понад 20 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС - найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття. Радіоактивною хмарою, що пройшла над європейською частиною України, Росії та Білорусі, було забруднено понад 145 тисяч квадратних кілометрів території або близько 5 тисяч населених пунктів цих країн, з яких 2218 селищ і міст з населенням приблизно 2,4 млн. розташовані в Україні.
З постраждалих районів було евакуйовано 116 тисяч людей, ще 230 тисяч було переселено за межі забрудненої зони. З 600 тисяч осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, 200 тисяч отримали підвищені дози опромінення.
За офіційними даними, внаслідок чорнобильської катастрофи постраждало близько 5 млн. чоловік. Станом на 1 січня 2006 року в Україні проживало понад 2,6 млн. постраждалих.
Серед них до категорії 1 належить більше 100 тисяч осіб, до категорії 2 - майже 300 тисяч, до категорії 3 - понад 600 тисяч, до категорії 4 - більше 1 млн. чоловік; діти - понад 600 тисяч, в тому числі 4,5 тисячі - діти-сироти та майже 3 тисячі - діти-інваліди.
За інформацією МНС, за 20 років, що минули після трагедії, більше 500 тисяч потерпілих померло, понад 100 тисяч визнано інвалідами, які страждають від хвороб, пов'язаних з аварією.
Насправді ж, оцінити всі наслідки Чорнобильської катастрофи практично неможливо, оскільки за сухими статистичними даними стоять долі сотень тисяч людей, які втратили своїх рідних і близьких та назавжди залишили свої домівки.
І ось сьогодні з вуст чиновників ООН лунають заяви про згортання гуманітарної допомоги районам України, Росії та Білорусі, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, та про перебільшення трагічних наслідків атомної аварії. Про це заявила керівник проектів Програми розвитку ООН для країн СНД Вінтон.
"Міжнародна допомога почне зменшуватися на тлі гостріших світових проблем, таких як голод чи катастрофічні зміни клімату. Райони в Чорнобильській зоні сьогодні не виглядають найболючішими на карті світу, за два десятиліття тут було зроблено досить багато", - сказала Вінтон.
Вона зауважила, що всі три країни мають більше спиратися на власні ресурси і програми.
Експерти ООН, які займаються найбільшими програмами надання підтримки під егідою ООН, поставили під сумнів катастрофічність впливу радіації на здоров'я населення, оскільки не змогли переконатися, що проживання на забруднених радіацією територіях небезпечне для життя людей.
За словами Вінтон, "наука досі не може дати відповідь на багато питань, пов'язаних з радіацією, проте ми бачимо, що негативні зміни на клітинному рівні відбуваються як у потерпілих районах Білорусі, так і на незабруднених територіях".
Вона наголосила, що Україні, Росії та Білорусі потрібна пропаганда здорового способу життя та психологічна допомога для подолання радіофобії.
"Нездоровий спосіб життя, паління, алкоголізм мають більш відверто виражений негативний характер, ніж радіація. По суті, є тільки дві групи ризику, пов'язані з аварією, - "ліквідатори" та маленькі на той момент діти, які дістали опромінення щитовидної залози і лейкоз", - зауважила Вінтон.
ООН не має точних даних про те, скільки коштів, виділених донорами, було витрачено на допомогу забрудненим територіям, проте експерти ООН переконані, що йдеться про сотні мільярдів доларів, які не завжди були використані ефективно.
Останні заяви ООН, що применшують наслідки Чорнобильської аварії, не перші.
Так, наприклад, на конференції МАГАТЕ, що відбулася у вересні 1991 року у Відні, було презентовано перший спільний звіт ООН, МАГАТЕ та Всесвітньої організації охорони здоров'я, в якому результати Чорнобильської катастрофи були значно применшені, оскільки, як зазначають експерти, не було досліджено здоров'я ліквідаторів, а час викидів радіоактивних матеріалів з 26 квітня по 6 травня 1986 року фахівці ООН розтлумачили як короткочасний.
За твердженням українських експертів, цьому сприяв договір між МАГАТЕ та ВООЗ від 1959 року про нерозповсюдження даних про наслідки аварій на АЕС на здоров'я людей, якщо ці дані суперечитимуть інтересам МАГАТЕ.
В лютому 2002 року був оприлюднений другий звіт ООН, в якому знову робилася спроба акцентувати увагу на психологічному стресі, а не на тяжких медичних наслідках. У доповіді зазначалося, що переселення сотень тисяч людей призвело до "руйнування основ соціального життя, розвалу сімей і стало причиною безробіття, депресії та хвороб, викликаних стресом".
У матеріалах звіту підкреслювалося, що фактів, що свідчать про зростання кількості хвороб, викликаних опроміненням, небагато: "Напружені зусилля, направлені на виявлення тенденції зростання числа захворювань лейкемією серед евакуйованого населення і аварійних рятівників, не увінчалися успіхом. Немає доказів, визнаних міжнародними експертами, що свідчать про таку тенденцію зростання".
Крім того, представники ООН зазначали, що більшість дітей-інвалідів не мають нічого спільного з аварією на Чорнобильській АЕС, а прямий вплив радіації не такий вже й значний.
Третій звіт ООН був представлений у вересні 2005 року, в якому експерти ООН та МАГАТЕ знову поставили під сумнів катастрофічність впливу радіації на здоров'я людей та майбутніх поколінь, а також не врахували шкідливий вплив малих доз радіації на генофонд.
Зазначені доповіді ООН викликали різку критику з боку українських екологів та медиків, у той час як з вуст представників владних структур не пролунало ніяких протестів.
Як зазначає голова Благодійного Фонду спасіння дітей України від чорнобильської катастрофи Преображенська, нічого дивного в цьому немає, адже у складі урядової делегації не було жодного представника Міністерства охорони здоров'я України.
За її словами, чиновники з МАГАТЕ зомбують громадськість світу на прикладі катастрофи на ЧАЕС, кажучи про безпеку атомної енергетики та малих доз радіації.
У 2006 році Всесвітня організація охорони здоров'я оприлюднила підсумки дослідження "Спадок Чорнобиля: медичні, екологічні та соціально-економічні наслідки", одним з результатів якого став висновок про те, що більшість постраждалих від аварії отримали низькі дози опромінення, а тому у них не виявлено порушень та аномалій, пов'язаних з радіацією.
Взагалі, оцінити наслідки впливу малих доз радіаційного опромінення досить складно, як складно оцінити дози внутрішньої радіації, тобто дію на організм радіонуклідів, що потрапляють з їжею та повітрям.
Як стверджують вітчизняні експерти, вплив радіації на живі організми не має порогового рівня, тобто безпечного рівня радіаційного опромінення не існує, а оцінки ризиків можуть бути лише більшими або меншими.
А це означає, що яким би незначним не був вплив радіації, він обов'язково рано чи пізно дасться взнаки.
19 листопада поточного року Генеральна асамблея ООН схвалила резолюцію, відповідно до якої намітила новий підхід до історії постраждалих районів - десятиліття реабілітації і стабільного розвитку, що в перекладі з чиновницької мови означає, що в районі радіаційного забруднення можна спокійно жити, не хвилюючись за власне здоров'я.
Згідно з заявою заступника помічника адміністратора програми розвитку ООН Султаноглу, люди "можуть проживати на цих територіях і народжувати там дітей, а їхні проблеми зі здоров'ям ніяк не пов'язані з міфами про радіацію".
Відтак, Україна, Росія та Білорусія, на думку фахівців з ООН, надалі мають самостійно вирішувати проблеми створення нових робочих місць та реабілітацію забруднених територій. За словами Л. Вінтон, "сьогодні час позбавитися від міфів про радіацію і жити в нових реаліях з використанням постійного контролю за продуктами харчування і дарами природи".
Зазначені заяви чиновників з ООН знайшли розуміння в певних владних колах України, зокрема в особі експерта Національної комісії з радіаційного захисту населення Шульги, який погоджується, що вже зараз варто було б почати розвивати інфраструктуру південної частини 30-кілометрової зони, активно готуючи її до заселення.
Адже в 2016 році, переконаний експерт, завершиться період напіврозпаду цезію та стронцію, і ця місцевість стане вдвічі чистішою ніж зараз, тобто рівень радіаційної забрудненості впаде до безпечних показників.
Зауважимо, що президент України Ющенко також підтримує ідею відродження забруднених земель.
У зверненні у зв'язку з 21-ю річницею Чорнобильської трагедії він заявив, що наполягає на тому, "щоб усі органи влади зосередили першочергову увагу на проблемах розвитку забруднених територій, соціальній реабілітації людей і створенні сприятливих умов для їхньої активної діяльності. У районах, які постраждали від аварії, необхідно налагодити сучасну систему охорони здоров'я, розробити і втілити в життя програми економічного розвитку та залучення інвестицій".
Під час нещодавнього робочого візиту до Ізраїлю на зустрічі з представниками ділових кіл в Єрусалимі український президент акцентував увагу на можливостях використання земель, які, на його думку, були віднесені до Чорнобильської зони за механічним принципом, і зараз можна розглядати можливість засівання десятків тисяч гектарів цієї землі технічними культурами, зокрема, рапсом.
Натомість українські екологи вважають проживання на забруднених територіях неможливим.
За словами заступника директора з науки Міжнародної радіоекологічної лабораторії Чорнобильського центру, кандидата біологічних наук Гамака, існуючі радіаційні нормативи не дозволяють проживання дітей в зоні відчуження.
У цьому переконаний і директор Київського еколого-культурного центру Борейко, який вважає, що ніхто не відміняв закони фізики і не може змінити період напіврозпаду радіоактивних матеріалів.
Він переконаний, що "це політичні ігри, причому ще й під впливом наших правителів. Того ж Ющенка".
Експерти переконані, що чергові заяви ООН є прагненням будь-яким чином відмовитись від фінансових зобов'язань, які ця організація взяла на себе в 90-х роках минулого століття.
І як це не сумно, але Чорнобильський тягар доведеться Україні нести й долати самотужки, витрачаючи колосальні матеріальні і фінансові ресурси, жертвуючи низкою національних інтересів в ім'я безпеки в усьому світі.
Ілона Білан, керівник Групи контролю демократичних змін УНЦПД, для УП
