Who is mr. Yatsenyuk?

Четвер, 6 грудня 2007, 11:35

Коли Володимир Путін став виконуючим обов'язки президента Росії та готувався до своїх перших президентських виборів, на Давосському економічному форумі представникам російської делегації задали питання: "Who is mr. Putin?" - "Хто такий пан Путін?".

Зараз подібне питання, напевно, задають про пана Яценюка, і не стільки на Заході - там його вже трохи знають на посаді міністра закордонних справ, скільки у нас в Україні.

Кар'єрний зліт Арсенія Яценюка приголомшує та дійсно викликає чимало питань. Що або хто рухає Арсенія Петровича кар'єрними сходами? Як пояснити його феномен?

Не претендуючи на всеосяжний аналіз, спробуємо дати свою версію відповіді на питання: "Що собою являє пан Яценюк?".

Ще до обрання Арсенія Петровича спікером ВР деякі політологи та журналісти встигли охрестити його "кубиком рубіка" за можливість використовувати його фігуру в різних комбінаціях парламентської коаліції й у різних форматах взаємин парламентських фракцій.

Із суттю визначення можна було б погодитися, а от з формою – не дуже. Кубик рубіка хтось крутить, шукає певну комбінацію. Інакше кажучи, це пасивний об'єкт чиїхось маніпуляцій.

Арсеній Яценюк - хто завгодно, але не пасивний об'єкт. Утім, на початковому етапі він дає відчути своєму "маніпуляторові" готовність бути слухняним і ефективним інструментом його дій. Однак потім, практично непомітно для свого "господаря" він стає вже не іграшкою, а гравцем.

Арсеній Петрович тонко відчуває політичну кон'юнктуру та найменші нюанси її зміни. Можливо, тому йому нерідко дорікають у політичному конформізмі. Він майстерно вміє адаптуватися до різних політичних середовищ і різних фігур в ієрархії української політики та бізнесу.

Саме тому йому вдається плавно й успішно переходити з однієї сходинки кар'єрних сходів на іншу, швидко піднімаючись вгору, не дивлячись на всі пертурбації політичної ситуації.

При цьому він уміє бути одночасно в різних місцях з різними людьми. Такий собі "політичний Фігаро" - "Фігаро тут, Фігаро там". А коли потрібно, він уміє "розчинятися" та ставати непомітним.

Вадим Карасьов, оцінюючи кар'єрний зліт Яценюка, назвав його "людиною-трампліном". Уточнимо і це визначення. Арсеній Петрович, скоріше "стрибун із трампліна". "Трамплінами" у його кар'єрі були інші люди, впливові фігури й у політиці, й у бізнесі.

Список його явних і непрямих "хресних батьків" у політиці дуже широкий та різноманітний – від Леоніда Грача та Василя Цушка (під час регіональних етапів його кар'єри) до Сергія Тігіпка, Юрія Єханурова та Віктора Пінчука. Останній період кар'єрного злету Яценюка забезпечує "трамплін-гігант" в особі президента України Віктора Ющенка.

Тим часом, Арсеній Петрович уже дістався до вершини політичного Олімпу. Вище посади голови Верховної Ради України тільки посада прем'єр-міністра (на яку, до речі, його ладять ще з минулого року) та статус глави держави.

Для подальшого кар'єрного підйому недостатньо мати "патрона", потрібен "політичний трамплін", своя політична сила - звичайно ж, не НУНС у його нинішньому напіврозібраному вигляді. Інакше, у кращому випадку, можна розраховувати тільки на роль "технічного прем'єра" (говорять, що Яценюка приміряли і на це амплуа) або повторне ходіння по вже накатаному міністерському колу.

Яким буде Арсеній Петрович на посаді голови Верховної Ради України?

З огляду на його політичну надгнучкість, це буде "гутаперчевий спікер". Схоже, його хочуть використовувати як противагу та фактор стримування стосовно можливого майбутнього прем'єра Тимошенко, й у функції регулятора керованої активності Партії регіонів як "опозиції його величності".

Певний час він буде вправно виконувати ці завдання, виконуючи немислимі за спритністю політичні комбінації, в тому числі й по формуванню різних варіантів ситуативної більшості, яке буде або страхувати, або перекривати офіційну парламентську коаліцію.

Потенційне надзавдання – формування конституційної більшості в інтересах президента. В його вирішенні й голову можна зламати, у політичному змісті, мається на увазі. Але українська політична кон'юнктура дуже мінлива, а, отже, буде змінюватися і Яценюк. Треба буде – він прекрасно знайде спільну мову і з Юлею Володимирівною і з Ринатом Леонідовичем.

Арсеній Яценюк – дуже талановитий представник нової хвилі українського топ-менеджменту: і бізнесового, і державного одночасно. Один з головних секретів його успіху – сполучення екстраординарних професійних знань і умінь, західного стилю менеджменту з твердою, часом цинічною, бізнесовою хваткою та вмінням вести апаратну інтригу.

Напевно, це особливості нового покоління управлінської еліти, яке тепер виходить і на політичну авансцену.

Яценюк претендує на те, щоб стати символом цього покоління, у всій його суперечливості та неоднозначності. Представники нової управлінської хвилі з певною бридливістю дивляться на публічну, "майданну" політику та модний зараз соціал-популізм.

"Яценюки" за своєю суттю відрізняються і від Тимошенко, і від "кириленків" з "луценками". Вони ліберали-західники за світоглядом і яппі за духом і способом життя.

Рано чи пізно їм доведеться вибирати – чи залишатися в ролі найманих топ-менеджерів у професійних політиків і олігархів, чи робити свою політику.

Це дилема, перед якою стоїть і сам Арсеній Яценюк, і той професійно-управлінський шар, який він уособлює.

Володимир Фесенко, Центр політичного аналізу "Пента"



powered by lun.ua
Головне на Українській правді