Міфи зовнішнього незалежного оцінювання і корупційна пастка для влади

П'ятниця, 7 березня 2008, 10:41

Особливості освіченості громадян є однією з основних кваліфікаційних рис нації. Кожна нація формує свої очікування щодо рівня освіти. Ці очікування становлять сутність суспільного інтересу і є визначальним чинником політики держави у сфері освіти.

В Україні суспільний інтерес, зокрема, спрямований на те, щоб вища освіта, яка для сучасного суспільства становить загально-соціальну цінність, розвивалася відповідно до принципу рівного доступу.

Цей принцип закріплено у нормах законодавства, насамперед у статті 53 Конституції: для всіх громадян незалежно від національності, статі, соціального походження та майнового стану, віросповідання, місця проживання та стану здоров’я декларується рівний доступ до якісної освіти.

Проте необхідною конституційною умовою для здобуття вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах є конкурс. Якраз конкурс, а для "радянської" людини це рівнозначно "дефіциту", є чинником корисливого інтересу, який породжує корупцію та хабарництво.

Боротьба з корупцією, як наслідком, може виглядати дуже ефектно, але не може бути ефективною. Це аксіома.

Натомість суспільство, крім видовищ, потребує ще хліба, тому і очікує (не обов’язково усвідомлено) від влади стратегічних і обґрунтованих рішень, які можуть усунути умови корупції. В тому числі, щодо доступу до вищої освіти.

Саме такою панацеєю, що забезпечить для усіх рівний доступу до вищої освіти та усуне корупцію в цій царині, і мало би стати "зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступити до вищих навчальних закладів".

У всякому разі на таку думку наштовхує читання указів президента, постанов Кабміну та наказів Міносвіти, а також слухання виступів відповідних чільників.

Однак, боюся, момент торжества справедливості треба відтермінувати. Аналіз конкретних "Умов прийому до вищих навчальних закладів України" (наказ Міносвіти від 25 грудня 2007 року, № 1172 (далі Умов) переводить думку про панацею в розряд міфів.

Отже, Міф перший – що лише і тільки результати зовнішнього незалежного оцінювання (далі ЗНО) є вступними випробуваннями до вищих навчальних закладів).

За твердженням Міносвіти усі вищі навчальні заклади України вступних іспитів не проводять: ця норма визначена Умовами прийому. Проте, це може бути тільки гра слів.

Дійсно вступні іспити можуть і не проводити, але: "У правилах прийому до вищого навчального закладу незалежно від конкурсу при вступі на певний напрям підготовки можуть установлюватись особливі умови участі в конкурсі та форми проведення вступних випробувань - співбесіда, попереднє тестування, творчі конкурси, спортивні змагання, олімпіади, атестаційні іспити, тощо".

Отже, результати ЗНО тільки можуть бути єдиними вступними випробуваннями до ВНЗ. А можуть і не бути.

Другий міф – що результати ЗНО є обов’язковою умовою вступу до ВНЗ.

Чинне законодавство, зокрема Умови прийому, визначає низку категорій осіб (медалісти, призери олімпіад, "чорнобильці", діти сироти, "з цільовими" тощо), які зараховуються на навчання до ВНЗ за спеціальними процедурами.

Приміром: (поза конкурсом; без складання вступних випробувань; за наслідками співбесіди; за окремим конкурсом на цільові місця; за окремим конкурсом за наслідками вступних випробувань, визначених самим закладом для осіб які досягли високих успіхів у фаховому навчанні тощо.

Щодо окремих з цих категорій, принцип рівних можливостей вимагає певних преференцій. Але якщо кількість преферентних сягає майже ста відсотків говорити про принцип рівних можливостей для інших не доводиться.

Це теоретичні роздуми. Але ось корупціогенна практика: до цього числа преферентних віднесено й випускників системи довузівської підготовки ВНЗ, а також випускників навчальних закладів, що входять до навчальних комплексів на базі цих ВНЗ або мають з ними відповідні угоди.

Отже, законодавство виокремлює, а ВНЗ може окреслити "особливу" категорію осіб для якої виділяються спеціальні місця й установлюються окремі умови участі в конкурсі. ЗНО тут якщо і потрібне, то лише формально.

Міф третій – що із запровадженням ЗНО усунено умови корупції та хабарництва, пов’язані зі вступною кампанією до ВНЗ.

Правдою натомість є те, що форми корупції змінюватимуться. Поки вістря боротьби буде спрямоване на усунення людського фактору з процесу тестування, шифрування та кодування, акцент буде перенесено на "особливі умови" та "специфічні форми" вступних випробувань.

Акцентовані підготовчі курси чи коледжі при вищих навчальних закладах, технікуми, школи, гімназії та ліцеї стануть особливо цінними. Виростуть у ціні також і фальсифіковані чи фальшиві документи про пільговий статус на "спеціальні" місця. Адже відомі випадки коли при живих батьках до ВНЗ подавалися документи про сирітство!

Саме час нагадати частини першу та другу статті 24 Конституції: "громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками".

Ці ознаки є об’єктивними, тому встановлення преференцій чи обмежень у правах і обов’язках за названими або іншими ознаками називається дискримінацією.

А це також означає, що встановлення пільгових чи спеціальних місць і умов прийому на навчання до ВНЗ може і мусить трактуватися як порушення конституційних прав громадян на рівний доступ до вищої освіти.

Отже, не лише і не усі за результатами зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень будуть зараховані на навчання до вищих навчальних закладів – всупереч тому, що відповідні акти президента та уряду не передбачають ніяких винятків, тим більше винятків, які на свій розсуд, тобто суб’єктивно, можуть встановлювати ці навчальні заклади.

Отже, чинне законодавство, зокрема Умови прийому не усувають, а утворюють умови для корисливих зловживань в організації та проведенні прийому до вищих навчальних закладів України.

В аспекті конституційного принципу доступності вищої освіти та враховуючи концепцію різних статусів, варто цей принцип реалізувати у спосіб співмірної конкурсної ситуації для різних категорій громадян.

А для цього треба суттєво змінити мету та сутність ЗНО, трактуючи його насамперед як спосіб оцінки рівня освіченості нації.

З цією ж метою реалізації принципів справедливості та рівного доступу до вищої освіти варто також запровадити цільовий освітній сертифікат, який, на певних умовах, зокрема кредитування, може отримати та реалізувати у будь-якому ВНЗ кожний громадянин України.

Проте це вже тема іншої публікації.

Олександр Сушинський, доктор наук з державного управління, професор, "Західна аналітична група", для УП

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді