Хохломор?

Четвер, 3 квітня 2008, 16:12

Хохлоцид - неоднократно повторявшееся в истории поголовное уничтожение хохлоидов представителями различных некультурных народов. Хохломор - наиболее некультурный акт хохлоцида, произведенный москалями в 1932 г., в результате которого за одну неделю было заморено голодом 150 млн. из 25 млн. хохлоидов.

Провокаторский вскрик о "геноциде" стал зарождаться десятилетиями спустя - сперва потаенно, в затхлых шовинистических умах, злобно настроенных против "москалей", - а вот теперь взнесся и в государственные круги нынешней Украины, стало быть, перехлестнувшие и лихие заверты большевицкого Агитпропа?? (Александр Солженицин, "Поссорить родные народы??", газета "Известия" )

Україну знову звинувачено в політичних спекуляціях щодо Голоду 1933-го. Спочатку – заяви МЗС, потім – путінські "рекомендації", потім – ООН-івські прокламації. Зараз до цієї справи підключають моральних авторитетів. Чесно кажучи, це нагадує гарно пропрацьований медіаплан, такий собі "темник". Скоро, мабуть, і олімпійських чемпіонів з поп-зірками висловитися запросять.

На десерт – звернення депутатів Держдуми, лейтмотив якого – заклик до світової спільноти не розглядати національний і державний вимір Голодомору поза СРСР, і Україна, згадана десь там поміж постраждалих регіонів РРФСР.

Так от, навколо Голоду насправді спекулює саме російська влада. Виглядає, що місцевим диригентам інформполітики важливо побудувати саме "хохлоцидний" образ України в головах своїх жителів. І пан Солженіцин з вишуканим медіа-ходом (ударом з антирадянського дискурсу) чітко лягає в імперську гуманітарну колію – що й не дивно після його заяв про "обустройство России". Проте в інформаційну "матрьошку" насправді заховано ще кілька не таких очевидних підмін.

Заперечення Голодомору – це заперечення незалежності України як держави, подання її лише як території в складі СРСР, на рівні з Поволжям і Західним Сибіром.

Заперечення Голодомору - це викидання на смітник Української Народної Республіки, всіх визвольних змагань 1917-21 року, подальшого селянського руху спротиву аж до 1930-х. Адже очевидно, що Українська Народна республіка ніколи не організувала б штучного голоду для свого народу на своїй землі – голод зреалізовано саме внаслідок перемоги СРСР.

Заперечення Голодомору – це ще й заперечення українців на національну окремішність: за позірним "інтернаціоналізмом" жертв ховається висновок: всі вони були радянськими громадянами і до України як держави ніякого відношення не мають. Про вплив голоду на українську націю говорити тут уже ніяк не випадає: це, згідно з старшобратською позицією, "політична спекуляція".

Російсько-агітпропівський висновок з цього очевидний: ніякого окремішнього від російського погляду на Голод бути не може – в іншому випадку це, бачте, сварить народи.

Але ж ні про яку сварку народів мова не йде. Голодомор організовували денаціоналізовані радянські чиновники, котрим була байдужа чи й ворожа українська мова, культура, незалежність. Серед них були росіяни, поляки, євреї, латиші, грузини, українці… Їм було все одно, чиї церкви руйнувати – вони готувалися до "світової пожежі" революції.

Аргумент "самі ж українці організовували свій хохлоцид" некомпетентний з тої ж причини. І навіть якщо і керівник ВКП(б) України в часі Голодомору Косіор і завідуючий сільськогосподарського відділу ЦК ВКП(б) в той же час Каганович не були українцями за національністю, та й Сталін геть не українець – це не має ніякого значення: вони були імперцями-"москалями", фанатами Радянської імперії, і національність значила для них не більше, аніж колір очей чи довжина вух.

Концепт Голодомору не є антиросійським – він є антирадянським і антиімперським. Може, крики про "антиросійськість" викликані глибокою совєтськістю спадкоємниці СРСР? Тоді не треба піднімати терміни, а прямим текстом сказати: ми хочемо відновити імперію – спочатку як гуманітарну реальність, а там подивимось.

Голодомор, без сумніву, є частиною великого штучного Голоду 1932-33 років, організованого ще й на Кубані, Поволжі і Казахстані – але він стосується саме українців, і це ніяким чином не принижує, наприклад, сербських чи німецьких поселенців Півдня України чи жителів Поволжя.

Адже ж тим, що євреї говорять про Голокост, вони не принижують мільйони людей інших національностей (циган, білорусів, поляків), знищених нацистами – чи не так?

Росія повинна визначитися: або вона є спадкоємцем Союзу, і, відтак несе відповідальність за все, або ні – але тоді треба ставити крапки над "і". Зараз це – подвійний стандарт. І в цьому контексті новий старий російський гімн є глумом над пам’яттю жертв радянського терору – включно з ГУЛАГ-ом, пане Солженіцин!

Операція "хохлоцид", поруч зі сталінським пропагандистським терміном "Велика Вітчизняна війна" (згідно з яким Вітчизною є СРСР, а Україна є лише його територією – в той час, як друга світова для нас була громадянською війною) працює на деконструкцію української ідеї.

І дуже прикро, що пан Солженіцин попадає в резонанс з огидним "хохлоцидним" злорадством, котре кипить в російських інтернет-форумах. Все ж він колись боровся проти "лжи"…

Остап Кривдик, політолог, активіст



powered by lun.ua
Головне на Українській правді