Кінець президентства Франції в ЄС. Україна. Східне Партнерство

Україна, вступаючи у 2008 рік, мала надії отримати чіткі сигнали про членство в Європейському Союзі. І ось цей непростий для України рік завершується одночасно із завершенням президентства Франції в ЄС.

І жодних натяків про членство в ЄС.

Натомість головуючій Франції вдалося замість неконкретних райдужних перспектив чітко визначити майбутній розвиток стосунків України з ЄС та її європейської інтеграції. Було пролито холодний душ на українське бажання почути довгоочікувану обіцянку про майбутнє членство, але це скоріше стало відображенням реального стану і в ЄС і в Україні.

Ще під час 12-го саміту ЄС-Україна в Парижі головуючий в Європейській Раді Ніколя Саркозі заявив, що для України не закривається жодний шлях до членства в ЄС, так само як і не відкривається.

У вересні цього року й було визначено майбутній формат стосунків між Україною і ЄС, з яким Україна підійшла до завершення французького головування в ЄС. Він позначився в трьох головних положеннях: Україна має європейське призначення та спільні з ЄС історію і цінності; новою угодою між ЄС і Україною буде угода про асоціацію; ЄС і Україна розпочинають переговорний процес про скасування візового режиму для українців.

До цих трьох позицій слід додати ще два принципові моменти: в березні наступного року ЄС і Україна повинні укласти новий практичний інструмент на заміну Плану дій ЄС-Україна. А наступного року має вступити в силу ініціатива Східного Партнерства.

Новий рівень стосунків Україна-ЄС

Україна увійшла в логічний етап зміни формату стосунків із Європейським Союзом, який буде позначено підписанням угоди про асоціацію, складовою частиною якої має стати створення зони вільної торгівлі.

Скептики можуть відзначити, що Україна у 2008 році втратила шанси на перспективи членства в ЄС і взамін отримала набір нових механізмів. Так, дійсно, про перспективи членства наразі не згадується. Навіть країни Вишеградської групи і країни Балтії ведуть переважно мову про поглиблення європейської інтеграції України.

Нічого не сказано про членство України в ЄС ні в Декларації 12-го саміту Україна-ЄС, ні в Комунікації Європейської Комісії від 5 листопада цього року "Стратегія розширення і головні виклики 2008-2009 років", де Україна взагалі не розглядається як перспективний кандидат.

Грудневе засідання Європейської Ради також обійшло це питання стороною.

Але давайте поглянемо на обставини, в яких був вироблений цей новий формат.

По-перше, ЄС не готовий зараз прийняти Україну, як власне і Туреччину, яка вже знаходиться в стані переговорного процесу з набуття членства. Ці дві країни є занадто великими для ЄС в усіх вимірах.

Натомість Європа має спочатку вирішити внутрішнє інституційне питання, прив’язане до ратифікації Лісабонського договору.

Член Європарламенту Адріан Северин, виступаючи 5 грудня на Форумі Європа-Туреччина в польському Сопоті, підкреслив, що ЄС буде здатним абсорбувати Туреччину тільки після введення Лісабонського договору в дію, що внесе необхідні для цього інституційні зміни. Процес ратифікації, з врахуванням ірландської проблеми, триватиме ще принаймні до кінця 2009 року.

По-друге, ЄС, на вимогу Франції, цього року прийняв рішення про створення "групи мудреців", яка проведе дослідження і визначить перспективи подальшого розвитку ЄС. Поки ця група не завершить роботу, що може зайняти один-два роки, ЄС, вірогідно, не прийматиме нових членів, за виключенням балканських країн.

По-третє, Європейський Союз зараз більше зосереджений на балканських країнах, які, згідно з Комунікацією Європейської Комісії "Стратегія розширення і головні виклики 2008-2009 років", мають чіткі перспективи членства. Адже ці країни є ближчими для ЄС і фактично оточені Європейським Союзом. Тому, очевидно, що наступна хвиля розширення ЄС має привести до абсорбції балканських країн.

По-четверте, країни-члени ЄС остерігаються внутрішньополітичної нестабільності всередині України. Хоча, з іншого боку, жодна з найбільших українських провідних політичних сил не виступає проти набуття Україною членства в ЄС. Тобто, незалежно від того, яка політична сила буде при владі, всі вони, згідно з їхніми деклараціями, дотримуватимуться незмінного курсу на європейську інтеграцію України.

По-п’яте, процес поглиблення європейської інтеграції України не зупиняється, а продовжує активно розвиватися. Нова угода про асоціацію може бути укладена до кінця 2009 року і передбачатиме оновлення спільних інституційних рамок, сприятиме поглибленню відносин в усіх галузях. Вона має посилити політичну асоціацію та економічну інтеграцію.

Буде укладено новий практичний інструмент, який замінить План дій ЄС-Україна. Гіпотетично, він має стати більш конкретним і передбачати реалізацію практичних кроків із проведення необхідних для держави реформ та досягнення критеріїв членства.

Врешті-решт, як відзначив заступник міністра закордонних справ України Костянтин Єлисєєв, "ми впроваджуємо реформи всередині держави не для ЄС, а для себе".

Крім того, ще в травні 2008 року Польща і Швеція, усвідомлюючи, що Україна не зможе в найближчий час набути перспектив членства в ЄС, вийшли з ініціативою створити Східне Партнерство, як новий більш сконцентрований вимір політики ЄС у Східній Європі, як новий формат для європейської інтеграції східних партнерів.

Східне Партнерство: що нового для України?

Одночасно із зміною формату двосторонніх відносин ЄС-Україна йде процес зміни формату стосунків ЄС з усім Східноєвропейським регіоном. Східне Партнерство не міститиме жодного натяку на членство в ЄС країн, на які воно буде поширене. Але ініціатива Східного Партнерства за своїм наповненням передбачає проведення реформ, наближення до європейських цінностей та критеріїв ЄС.

Східне Партнерство також не перешкоджатиме розвитку двосторонніх відносин з ЄС, оскільки буде реалізовуватись у двох вимірах: двосторонньому й багатосторонньому.

Східне Партнерство, відповідно до Комунікації Європейської Комісії від 3 грудня 2008 року, діятиме в рамках існуючої Європейської Політики Сусідства. Разом з тим, вже існують такі формати співробітництва ЄС на Сході, як Чорноморська Синергія і Північний Вимір.

За цих причин, більшість країн-партнерів, до яких відносяться Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова і Україна, стримано сприймають нову ініціативу ЄС.

Однак, вже в самих пропозиціях Європейської Комісії сказано про нові додаткові цінності, які можуть отримати і ЄС, і країни-партнери.

Ці цінності базуються на принципах диференційованого підходу до країн-членів; посилення регіонального співробітництва на двосторонньому рівні (ЄС і країна-партнер) та на багатосторонньому рівні (ЄС та країни-партнери та між ними самими), тощо.

Значна кількість пропозицій для Східного Партнерства вже реалізовані або почали реалізовуватися на двосторонньому рівні між Україною і Європейським Союзом. Серед них угода про асоціацію, процес скасування візового режиму, створення зони вільної торгівлі та інші.

Це ставить перед державою ряд питань, відповідь на які має надати розуміння ефективності й перспективності Східного Партнерства та додаткових цінностей для європейської інтеграції України.

Поки що таких відповідей немає в Україні і, тим більше, в інших країнах-партнерах. Подібний вакуум щодо перспектив Східного Партнерства для євро-інтеграційних устремлінь може привести до його неприйняття в Україні та в інших країнах-партнерах. А це, в свою чергу, може вилитись в односторонність розвитку нових рамок для співробітництва з боку ЄС.

Втім, вже в березні 2009 року на черговому засіданні Європейської Ради проект Східного Партнерства має стати реальністю і тим новим форматом, в якому Європейський Союз буде вибудовувати свої стосунки із східними сусідами, в тому числі й з Україною.

Серед східних країн-партнерів Україна є лідером в інтеграції до Європейського Союзу і певним чином зразком для інших. Однак, для самої України Східне Партнерство повинно мати тільки один наслідок: створення нових можливостей для реалізації кінцевої мети повної інтеграції і членства в ЄС, навіть якщо в даний час про членство мова не йде.

Новий формат не повинен бути якимось замінником або додатковим тягарем для поступального євро-інтеграційного руху України. Тому головним питанням для України є ефективне використання формату Східного Партнерства для посилення європейської інтеграції.

 

Віталій Мартинюк, аналітик УНЦПД, для УП