Чи потягне Ющенко Тимошенко за собою?

Нещодавно колишній президент України Леонід Кравчук озвучив те, що багато з нас уже давно обмірковували. Чи потягне Ющенко Україну вниз разом із собою і Тимошенко?

Під час поточної світової кризи популярність всіх українських політичних лідерів зазнає випробування. Рівень підтримки трьох основних політичних гравців – президента Ющенка, прем’єр-міністра Тимошенко та лідера опозиційної Партії регіонів Януковича – зменшився.

Із них трьох найбільшого падіння рівня популярності – що є справді катастрофічним – зазнав Ющенко, чиї шанси на переобрання були втрачені минулого року.

Президент ігнорує непопулярність власних кроків і продовжує рити собі яму. Найбільш вражаючою особливістю катастрофічного падіння рівня його суспільної підтримки стало те, як президент повністю ігнорував цей факт, продовжуючи власну політику, що ще більше руйнувала його шанси.

У демократичному суспільстві ігнорування результатів соціологічних опитувань по суті є тим же, що й не реагування на потреби виборців між виборами. Українські політики діють так, ніби вони потребують прислухатися до думок виборців лише під час виборів. Влада і відповідальність – одна з ключових проблем, що постала під час помаранчевої революції – досі не йдуть поруч.

Колишній союзник та глава президентського секретаріату Олег Рибачук дивувався: "Те, що відбувається зараз, є ірраціональним. Мені здається, що Ющенко втратив зв’язок із реальністю...".

Це певною мірою стало відлунням питання, яке поставив поважний гарвардський професор під час авторової промови в Українському науковому інституті Гарвардського університету. Він запитав: чи ірраціональність у поведінці президента може бути пояснена тим, що "його мозок був уражений під час отруєння"?

Другим тривожним фактором є те, як президент намагається тягнути вниз не лише себе, а й прем’єрку Тимошенко, а також всю Україну. "ChristianScienceMonitor" написав 18 лютого: "Ющенко проводить масштабну кампанію, щоб зупинити Тимошенко, і, здається, хоче потопити її разом із собою". Подібні коментарі з’являються з великою частотою у багатьох публікаціях на Заході.

З кінця 2008 підтримка президента продовжувала зменшуватися до рівня, нижчого за той, який коли-небудь мав Леонід Кучма під час свого перебування на посаді глави держави. Рівень підтримки президента впав з 17% наприкінці 2007, коли була відновлена помаранчева коаліція, а Тимошенко повернулася до уряду, до 3-4% роком пізніше.

Протягом останніх двох місяців він продовжував падати, а соціологічні опитування давали Ющенку від 1,9% (ФОМ-Україна) до 2,4% (Демократичні ініціативи). У західних демократіях такий низький рівень підтримки призвів би до вимог проведення позачергових виборів, оскільки в очах суспільства президент не мав би достатньої публічної підтримки для керування країною.

Цей катастрофічний колапс також призвів до переміщення Ющенка з третього місця серед претендентів на президентську посаду на шосте; іншими словами, до самого низу.

Колишні парламентські спікери Арсеній Яценюк і Володимир Литвин, так само як і лідер комуністів Петро Симоненко, випереджають Ющенка за результатами опитувань. Президентський блок "Наша Україна", який набирав на виборах 2006 і 2007 років 14%, не має шансів подолати 3%-вий бар’єр на наступних парламентських виборах.

Зважаючи на це, очевидним є колапс публічної підтримки президента. Якщо в січні 2008 56% відсотків українців не довіряли президенту, сьогодні ця частка зросла до приголомшуючого показника в 91%. І незважаючи на такий катастрофічний стан речей, президент продовжує тримати на посаді Віктора Балогу, який не має ніяких управлінських навиків.

У грудні лише 3% українців вірили в те, що президент має "лідерські якості". Український соціолог Володимир Фесенко підсумував, що "більшість громадян держави більше не вбачають у Віктору Ющенкові лідера, який зможе вивести Україну з кризи".

На запитання, хто може стабілізувати політичну й економічну ситуацію, 31% громадян відповіли, що прем’єр-міністр, і лише 6% – що президент. Відповідаючи на запитання, який лідер найкраще здатний об’єднати Україну під час світової кризи, найбільший відсоток громадян обрали Тимошенко (21%), найменший – Ющенка (1,5%).

Президент конституційно має приблизно рівний статус із прем’єр-міністром, проте має лише крупицю від підтримки глави уряду. Тим не менше він має нахабність віддавати накази прем’єр-міністру, так, як це відбулося на засіданні РНБО 10 лютого, яке осоромило саму Раду Нацбезпеки, президента і країну в цілому.

Президент відмовився прислухатися до будь-яких альтернативних аргументів, чи то прем’єр-міністра, чи заступника голови Нафтогазу, надавши собі цілу годину для грубої шаблонної промови та використовуючи у ній вульгарну, сексистську та принизливу лексику у нервовому вияві власного гніву, при цьому залишивши прем’єр-міністру лише 15 хвилин.

Прем’єр-міністр має або просто не відвідувати подібний цирк, як порадив Міністр палива та енергетики, або ж, якщо і відвідувати, то приходити з підготовленою промовою та наполягати на тому ж часовому проміжку для себе, що й для президента.

Наразі прем'єр-міністр зіткнулася з ворожими кроками президента та його Секретаріату, які були покликані потопити її разом із ним самим. Ігор Жданов написав у блозі: "Секретаріат президента перетворився на агенцію поганих новин, яка сіє паніку і розпач".

Під час економічної рецесії будь-який політичний лідер зобов’язаний не зосереджуватися лише на негативних моментах, оскільки це сприятиме погіршенню загальної ситуації. Президентський секретаріат та РНБО були перетворені в політичні інститути, що займаються нападками на Тимошенко і не мають нічого спільного із власним конституційним статусом.

Президент у власному бажанні дискредитувати уряд шукає будь-які засоби для того, щоб його заходи провалилися, при цьому абсолютно не зважаючи на вплив, який вони можуть мати на країну.

Протягом останніх двох років усі українські соціологічні опитування показували, що лише Тимошенко може перемогти Януковича у другому турі - ті ж самі опитування показали, що Ющенко зазнає нищівної поразки у другому турі в разі, якщо потрапить туди.

Я все ще сумніваюся в тому, що Яценюк, який отримає право розпочати власну президентську кампанію в середині 2009, зможе перемогти Януковича. Якщо президент зуміє потопити Тимошенко так само, як він потопив самого себе, шанси України на здіснення реформ, які були проголошені під час помаранчевої революції, будуть назавжди втрачені під час президентства Януковича.

Буде добре, якщо прем’єр-міністр продовжить ігнорувати президента та президентський секретаріат. Ця стратегія призвела до зростання популярності Тимошенко і вивела її на перше місце за цим показником. Не можна дозволити Ющенку потягнути вниз Тимошенко та Україну разом із самим собою.

 

Тарас Кузьо, для УП