Alter ego

Понеділок, 9 листопада 2009, 09:08

Сьогодні в умовах перманентного зростання летальних випадків внаслідок захворювань на каліфорнійський грип і гострих респіраторних захворювань, можна дати попередню критичну оцінку діям української влади.

До цих роздумів підштовхує не лише масова істерія, яка розгорнулась довкола цієї теми і торкнулася кожного українця, але й необхідність усвідомлення для кожного з нас – чи подальше існування політичної еліти в її такому вигляді є доцільним?

Безумовно, в першу чергу, слід відзначити абсолютну неадекватність дій української влади в умовах епідемії. Постає запитання: чому в Україні не було вжито найбільш нагальних заходів протидії та попередження захворювань?

Починаючи із найбільш елементарного – інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення і закінчуючи суто медичними кроками – як от вакцинація населення. Адже для цього існує ціла низка установ, які фінансуються з державного бюджету за рахунок платників податків...

Водночас пригадується одне із положень Конституції України, яке стверджує, що здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю.

Важко зрозуміти, чому влада виявилася нездатною забезпечити у повному обсязі мінімальний набір на випадок епідемій, – як от марля, респіраторні маски тощо.

Виявляється, що для цього необхідно звертатися до міжнародного співтовариства! Якщо вже такі засоби є настільки недосяжними для нашої влади, то будь-які сподівання на систему охорони здоров’я в Україні є взагалі марними!?

Готовність держави надати своєчасну допомогу населенню вимірюється кількістю врятованих життів. Втім, в наших реаліях політика, медицина, і життя – це свого роду експеримент, де виживає найсильніший. Такий собі природній відбір по-українськи.

Чи має право влада після такого навіть думати, не кажучи вже про говорити, про високі соціальні стандарти, євроатлантичну інтеграцію тощо?! Питання риторичне. Бо ж очевидно, що благополуччя і добробуту людини починається із здоров’я…

Крім того, незрозумілими залишаються підходи у подоланні грипу. А точніше – їх відсутність. На жаль, про грип більше дискутують політики в різноманітних політичних телешоу, а не фахівці.

Важко збагнути чому мовчать лікарі?

З іншого боку, якщо згадати, що пандемія грипу накладається на проведення президентських виборів, то відразу все стає на свої місця.

Після цього можна сміливо додати до усіх існуючих епітетів негативного забарвлення, які характеризують українську політику, цинічність та брутальність.

Ефективність будь-якої політики вимірюється не кількістю засідань, прийнятих рішень, а конкретними справами, результати яких відчувають громадяни.

В той же час, вважаю за доречне нагадати у цій статті про те, що народ заслуговує на ту владу, яку має.

Бо ж ми, по суті, нічим не відрізняємося від політиків.

Погляньте, спекуляції, які вирують довкола проблеми грипу, лунають не лише від представників влади, але й від пересічних обивателів.

Істинне християнське суспільство вирізняється взаємодопогою, підтримкою, розумінням.

Та хіба це – про Україну?

Захмарні ціни на медикаменти, цитрусові, часник (інші позиції цього ряду кожен може самостійно продовжити) відчули на собі багато українців.

Фактично йдеться про те, що ми толеруємо здирництво, культивуємо аморальність, а це відкриває шлях до ще більш ганебних вчинків і громадян держави, і її керманичів.

Весь діапазон проблем, які рельєфно проглядаються під час пандемії грипу, не вичерпується сказаним.

З поміж іншого можна виокремити відсутність здорового діалогу між населенням і політиками, надмірну заполітизованість життя в Україні, гостру потребу у кардинальній зміні політичних еліт.

Але ж було б помилково робити прив’язку усіх цих проблем лише до існуючої ситуації. Достатньо повернутися подумки у вчорашній день і зрозуміти, що саме таким і є наше життя.

Наша байдужість, аморфність породжує подібних нам політиків, створює відчуття конформізму, нагадує ходіння по колу без шансів на будь-який рух уперед.

Гнітюче відчуття, особливо коли розумієш, що саме такою ми передамо Україну наступним поколінням.

Так важко відшукати відповідь на запитання: якою є місія, з якою ти з’явився у цей світ? Особливо на тлі розуміння трагічного стану проекту "Україна".

 

Тарас Цимбрівський, для УП

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді